Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2492/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів", 35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дерев"яна, буд. 7
до Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари", 62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Радянська, буд. 53
простягнення 342 520,40 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" про стягнення суми боргу у розмірі 300 890,36 грн., та пеню у сумі 41 630,04 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки № 25-14 від 29.05.2014 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою суду від 19.12.2022 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" (вх. № 2492 від 13.12.2022 року) залишено без руху. Встановлено Приватному акціонерному товариству "Костопільський завод скловиробів" строк на усунення недоліків позовної заяви - три дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
04.01.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 216) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2492/22. Розгляд справи № 922/2492/22 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
24.01.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 1722/23) про відшкодування витрат на правничу допомогу, у якому останній, просить суд, стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 09.01.2023 року про відкриття провадження у справі № 922/2492/22 було направлено судом на юридичну адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте 26.01.2023 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням «Укрпошти» на адресу суду.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).
Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. ГПК України не передбачено обов'язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, між Приватним акціонерним товариством "Костопільський завод скловиробів" (позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Люботинський завод "Продтовари" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 25-14 від 29.05.2014 року.
Пунктом 10.1. договору сторони погодили. що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань.
У випадку, якщо за 14 календарних днів до моменту закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін у письмовій формі (з обов'язковою відміткою про направлення адресату) не підтвердить свого наміру розірвати, цей договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік. Кількість автоматичних пролонгацій не регламентована (пункт 10.3. договору).
Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає пляшки скляні в асортименті, в подальшому за текстом "продукцію", і сплачує її вартість на умовах даного договору, специфікації та додатків до нього.
Згідно пункту 2.1. договору, поставка кожної конкретної партії продукції здійснюється за окремим погодженням сторін. Так, одна сторона повинна надіслати оферту пропозицію про здійснення поставки конкретної партії продукції, а інша сторона здійснити акцепт (надати відповідь на пропозицію).
Оферта - пропозиція про виготовлення партії надсилається не пізніше ніж до 20 числа місяця, що передує місяцю у якому планується здійснення даної поставки партії продукції, у ній вказується найменування, кількість продукції, строки її поставки. Оферта здійснюється в письмовій формі шляхом надсилання листа (пункт 2.2. договору).
Сторона яка отримала пропозиції у строк 10 днів з моменту отримання оферти акцептувати (прийняти пропозицію) або відмовити в прийнятті пропозиції (пункт 2.3. договору).
Відвантаження продукції здійснюється автотранспортом або залізничним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA (за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Гвардійська буд. 2, ПрАТ "Костопільський завод скловиробів", відповідно до правил інтерпретації міжнародних торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. Поставка продукції здійснюється партіями (пункт 2.4. договору).
Пунктом 2.5. договору сторони погодили, що обов'язок постачальника передати продукцію покупцеві вважається виконаним у момент здачі продукції перевізником для доставки покупцеві. Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент повного завантаження продукції в транспортний засіб покупця на складі постачальника (дата поставки).
Відповідно до пункту 6.1. договору, оплата продукції здійснюється за договірними цінами, погодженими додатком до договору, який є його невід'ємною частиною. Ціна може змінюватись. Зміна ціни погоджується протоколом.
Розрахунки за продукцію що поставляється, піддони, рамку, здійснюється покупцем на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження партії продукції (пункт 6.2. договору).
Зобов'язання покупця по оплаті вважаються виконаними у день зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 6.4. договору).
Також 29.05.2014 року між сторонами було підписано додаток до договору, а саме протокол до договору поставки № 25-14 узгодження договірної відпускної ціни на склотару.
За твердженнями позивача, останнім на виконання умов договору на протязі 2021 - 2022 років було поставлено продукцію, проте відповідач за поставлену продукцію розрахунки здійснював з порушенням строків. У зв"язку із чим, відповідно до бухгалтерської довідки позивача від 28.11.2022 року дебіторська заборгованість відповідача станом на 28.11.2022 року становить 300 890,36 грн.
Вказана заборгованість станом на 30.11.2021 року підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків.
Також позивач зазначає, що протягом 2021 року та 2022 року позивачем на адресу відповідача було поставлено продукцію на загальну суму 2 970 797,57 грн., на підставі видатковими накладними, а саме: - № 4231 від 08.12.2021 року на суму 284 302,72 грн.; - № 4265 від 10.12.2021 року на суму 399 210,31 грн.; - № 4287 від 14.12.2021 року на суму 416 556,48 грн.; - № 4342 від 16.12.2021 року на суму 285 769,54 грн.; - № 4355 від 17.12.2021 року на суму 343 385,62 грн.; - № 4440 від 25.12.2021 року на суму 387 391,10 грн.; - № 83 від 12.01.2022 року на суму 349 244,62 грн.; - № 2363 від 01.07.2022 року на суму 448 076,64 грн.
Проте відповідачем розрахунки за отриманий товар було здійснено частково, про що свідчать платіжні доручення, а саме: - № 689 від 09.12.2021 року на суму 350 000,00 грн.; - № 670 від 09.12.2021 року на суму 350 000,00 грн.; - № 176 від 13.12.2021 року на суму 400 000,00 грн.; - № 178 від 16.12.2021 року на суму 800 000,00 грн.; - № 705 від 23.12.2021 року на суму 100 000,00 грн.; - № 209 від 23.12.2021 року на суму 250 000,00 грн.; - № 228 від 13.01.2022 року на суму 350 000,00 грн.; - № 26 від 30.06.2022 року на суму 498 076,64 грн.
За твердженнями позивача заборгованість відповідача складає суму у розмірі 300 890,36 грн.
Також позивач зазначає. що останнім на адресу відповідача було направлено вимогу вих. № 18/519 від 10.11.2022 року, проте доказів направлення, а саме опису вкладення у цінний лист, останнім до суду надано не було.
Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевказані обставини, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 25-14 від 29.05.2014 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 300 890,36 грн. є обґрунтованими, та не спростованими відповідачем.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем було нараховано пеню у сумі 41 630,04 грн. (відповідно до наданого розрахунку який викладений позовній заяві).
Відповідно до пункту 7.2. договору, сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати (вартості продукції, піддонів та компенсації вартості транспортних послуг у разі здійснення поставки продукції транспортом постачальника) покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмір 2-х облікових ставок НБУ, діючих в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення оплати поставленої партії продукції.
У відповідності до частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання до учасників господарських відносин можуть бути застосовані заходи впливу у вигляді господарсько-правової відповідальності, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною 1 статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом здійснено перевірку здійснених позивачем нарахувань у розмірі 41 630,04 грн. в онлайн системні "ЛігаЗакон" за період з 01.08.2022 року по 09.11.2022 року нарахованих на суму боргу 300 890,36 грн., та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно.
У зв'язку із чим, заявлена позивачем до стягнення із відповідача сума пені 41 630,04 грн. підлягає задоволенню.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 300 890,36 грн., та пені у сумі 41 430,04 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного
24.01.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 1722) про відшкодування витрат на правничу допомогу, у якому останній. росить суд, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії:
- договору № 02 про надання правової допомоги від 01.02.2018 року укладеного між Приватним акціонерним товариством "Костопільський завод Скловиробів" та адвокатським об'єднанням "МГ Партнерс";
- акт здачі - прийому наданих послуг до договору № 02 від 01.02.2018 року на суму 12 000,00 грн ;
- платіжне доручення № 15931 від 05.10.2022 року на суму 12 000,00 грн.;
- ордер серія ВК №1054335 від 01.09.2022 року;
- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН № 1237 від 16.03.2017 року.
Як вбачається із поданого позивачем акту від 03.11.2022 року здачі - прийому наданих послуг за договором № 02 від 01.02.2018 року на підставі укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг від 01.02.2018 року, виконавцем в березні, квітні та травні надані замовнику юридичні послуги, а саме: складання та подача позовної заяви до Господарського суду Харківської області за позовом ПрАТ "Костопільський завод скловиробів" до Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" про стягнення боргу. - складання процесуальних документів. Відправлення поштової кореспонденції. Загальна вартість послуг становить 12 000,00 грн. Сторони взаємних претензій не мають.
Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного суду у своїй постанові від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18 та постанові від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18 зауважила, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
В даному випадку витрати позивача на послуги адвоката в заявленому розмірі 12 000,00 грн. підтверджені належними фінансовими документами, копії яких наявні у матеріалах справи № 922/2492/22.
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги; що відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, відповідних доказів суду не надав, в порядку, визначеному пунктом 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 12 000,00 грн., у зв'язку із чим, судові витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 12 000,00 грн. підлягають до задоволення.
Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 5 350,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення із відповідача суму у розмірі 342 520,40 грн.
За розрахунком суду, сума судового збору за вимогу про стягнення 342 520,40 грн. складає 5 137,81 грн. Дана сума підлягає розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 5 137,81 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" (62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Радянська, буд. 53, ЄДРПОУ 24486154) на користь Приватного акціонерного товариства "Костопільський завод скловиробів" (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дерев"яна, буд. 7, ЄДРПОУ 30923971) суму боргу у розмірі 300 890,36 грн., пеню у сумі 41 630,04 грн., судовий збір у розмірі 5 137,81 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивач: Приватне акціонерне товариство "Костопільський завод скловиробів" (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дерев"яна, буд. 7, ЄДРПОУ 30923971);
відповідач: Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод "Продтовари" (62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Радянська, буд. 53, ЄДРПОУ 24486154).
Повне рішення складено "14" березня 2023 р.
Суддя О.О. Ємельянова