ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 березня 2023 року Справа № 918/345/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.
при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.01.2023 (повний текст - 06.01.2023) у справі №918/345/22 (суддя Войтюк В.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія"
до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"
про стягнення заборгованості в сумі 9 364 861 грн 70 коп.
(скарга на дії ДВС)
представники сторін у судове засідання не з'явилися
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.01.2023 у справі №918/345/22 задоволено частково скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) ВП №69800765 від 08 листопада 2022 року про арешт коштів боржника - задоволити частково.
Визнано дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коваля Я.М. при винесенні постанови ВП №69800765 від 08 листопада 2022 року про арешт коштів боржника - неправомірними.
Скасовано постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ВП №69800765 від 08 листопада 2022 року про арешт рахунків боржника в частині наступних рахунків, а саме:
НОМЕР_1 ;
НОМЕР_2 ;
НОМЕР_3 ,
НОМЕР_4 ,
НОМЕР_5 .
Не погоджуючись з винесеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" 31.01.2023 року звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. Просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Так, в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду на те, що банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрексімбанк» суд звільнив з під арешту, задовольнявшись формальною відповіддю банку про наявність певної судової заборони. У цьому випадку судом не досліджено, що така судова заборона ґрунтується на рішенні господарського суду Рівненської області у справі №918/982/15 від 15.09.2015 року, яким заборонено банку здійснювати дії щодо арешту грошових коштів на рахунку № НОМЕР_6 протягом строку дії договору про розрахункове обслуговування в межах зарплатного проекту №411/383 від 19.06.2014 року. У той час як постановою ВП №69800765 від 08.11.22р. арештовано рахунок №UA783223130000026005000013293, а не №26005000114994. Крім того, рішення господарського суду Рівненської області у справі №918/982/15 від 15.09.2015 ніяким чином не стосується справи №918/345/22 (в рамках якої здійснюються заходи примусового виконання рішення). Дане рішення також є відмінним і по своєму суб'єктному складу. Таким чином, на думку апелянта, суд передчасно, не дослідивши усі обставини справи та подані сторонами докази, припустився хибного та необгрунтованого висновку про спеціальний статус рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк» та, як наслідок, скасував постанову про арешт рахунків у цій частині.
Банківський рахунок НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк», суд звільнив з під арешту, оскільки отримав формальну відповідь банку про те, що це рахунок із спеціальним режимом використання. Судом не перевірено та не витребувано належні докази про те, що цей рахунок є рахунком із спеціальним режимом використання, який відповідає ст. 18-1 ЗУ «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та Порядку зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2013 р. № 750.
Так ст.18-1 вказаного Закону регламентовано інвестиційну діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. У ньому зазначено, що інвестиційні програми розробляються суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення згідно відповідного порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм затверджує національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Таким чином, на думку апелянта, належність поточного банківського рахунку до категорії «спеціальних» у розумінні ст. 18-1 ЗУ «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» слід обґрунтувати наявністю інвестиційної програми, розробленої та затвердженої НКРЕКП, що ні судом першої інстанції ні Скаржником не зроблено. Таким чином, суд передчасно, не дослідивши усі обставини справи та подані сторонами докази, припустився хибного та необгрунтованого висновку про спеціальний статус також і иА963204780000026035924927571 в АБ «Укргазбанк» та, як наслідок, скасував постанову про арешт рахунків у цій частині
З огляду на викладене, апелянт просить суд скасувати частково ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.01.2023р. по даній справі та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Відповідача (Заявника) відмовити.
Ухвалою від 06.02.2023р. поновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Енергостратегія» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Енргостратегія» на ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.01.2023 року у справі №918/345/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.03.2023 року об 10-00 год.
16.02.2023 на адресу суду від Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" надійшов відзив на апеляційну скаргу. Зокрема у відзиві на апеляційну скаргу Відповідач (Заявник) повідомляє, що з приводу невідповідності банківського рахунку НОМЕР_7 , відкритого у АТ «Укрексімбанк» рахунку № НОМЕР_6 слід наголосити на тому, що дане твердження є маніпуляцією Скаржника, оскільки у матеріалах справи міститься відповідна довідка банку №0652200/36013-22 від 22.11.2022 про те, що 14.03.2017 АТ «Укрексімбанк» прийняв рішення щодо переведення філії банку в м. Рівному на баланс Головного банку. Банк змінив реквізити відкритих у філії Банку в м. Рівному поточних рахунків. У зв'язку із чим 27.03.2017 банківський рахунок № НОМЕР_6 , відкритий відповідно до договору №3558 від 12.09.2014, змінено на рахунок № НОМЕР_8 .
У зв'язку із прийняттям постанови НБУ №162 від 28.12.2018 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (ІВАN) в Україні рахунок № НОМЕР_8 приведено у міжнародний стандарт №7832223130000026005000013293. Стосовно рішення господарського суду Рівненської області від 15.09.2015 у справі №918/982/15, яким заборонено накладення арешту на банківський рахунок № НОМЕР_6 слід звернути увагу на тому, що банківський рахунок міжнародного стандарту № НОМЕР_7 є одним і тим же рахунком.
Стосовно банківського рахунку НОМЕР_2 зазначає, що судом І інстанції отримана належна інформаційна довідка стосовно статусу даного рахунку, а також банк повідомив державного виконавця про заборону накладення арешту на нього згідно із положеннями статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».
З приводу банківського рахунку НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк» слід звернути увагу на тому, що Скаржник свідомо намагається ввести суд в оману з приводу статусу рахунку, оскільки згідно інформації банку даний рахунок є внутрішнім розподільчим рахунком банку.
Також банк інформував суд першої інстанції про те, що рахунок НОМЕР_5 в АБ «Укргазбанк» є рахунком зі спеціальним режимом використання. Крім того, АТ «Ощадбанк» інформував суд І інстанції про те, що на рахунок НОМЕР_3 арешт не накладений, оскільки страхові кошти не можуть бути спрямовані на стягнення на підставі виконавчих документів.
Судом першої інстанції в ході судового розгляду також встановлено, що банківські установи повідомили орган ДВС про відповідні заборони накладення арешту на окремих рахунках РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», однак, державним виконавцем арешт, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» не знімався. Таким чином, РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» доведено належними і допустимими доказами факт наявної заборони накладення арешту на окремі рахунки боржника, а Скаржником та представником органу ДВС належними та допустимими доказами цього не спростовано
З огляду на викладене, Відповідач просить суд апеляційної інстанції ухвалу від 05.01.2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Енергостратегія» - без задоволення.
У судове засідання 06.03.2023 року представники сторін не з'явилися, проте від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника, оскільки не має технічної змоги бути присутнім у засіданні.
Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
Розгядом матеріалів справи встановлено наступне:
Віповідно до статей 339-340 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).
Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В силу статті 129-1 Конституції України та статті 241 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Зокрема, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Тобто, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) виконавця, оформлені відповідною постановою.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом в обґрунтування поданої скарги, Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - скаржник, боржник) зазначило, що постанова про арешт коштів боржника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - ДВС) № 69800765 від 08 листопада 2022 року неправомірна, оскільки остання порушує норми Закону України "Про виконавче провадження".
Скаржник зазначає, що сума коштів які підлягають арешту згідно до спірної постанови становить 8 114 861 грн. 70 коп. основного боргу та 121 722 грн. 06 коп. судових витрат, однак на момент накладення арешту на кошти боржника загальна сума боргу у зв'язку із частковими проплатами становила 6 400 000 грн. 00 коп., що у свою чергу не враховано ДВС при винесенні спірної постанови.
Окрім того, скаржник звертає увагу суду на ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному зокрема "статті 18- 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"". Також, частиною 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
На думку скаржника, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, інші, визначені вказаною нормою вказаного вище закону, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Виходячи з викладеного, скаржник зазначає, що державним виконавцем у порушення положень статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" накладений арешт на всі рахунки боржника, чим фактично спричинено зупинення господарської діяльності підприємства, унеможливлення сплати останнім комунальних послуг, заробітної плати, податків, інших обов'язкових платежів, що є на думку скаржника підставою для скасування постанови державного виконавця.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Колегія судді погоджується з місцевим господарським судом, щодо твердження Скаржника як на підставу скасування спірної постанови, а саме, що відділом ДВС не враховано часткових проплат скаржника та накладено арешт на суму більшу ніж наявна фактично, суд оцінює вказані обставини критично, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення як скаржником (боржником) та і стягувачем до відділу ДВС інформації з доказами про здійснення боржником часткових оплат.
Отже, зважаючи на вищевказані обставини суд першої інстанції правомірно не прийняв вищевказане твердження скаржника.
Окрім того, арешт накладається з врахуванням виконавчого збору та інших виплат, тобто, на суму більшу від суми стягненя.
Також суд першої інстанції правомірно оцінив критично твердження скаржника, щодо накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці та те, що вказаними діями відділу ДВС фактично спричинено зупинення господарської діяльності підприємства.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.
При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 та у постановах Касаційного господарського суду від 09 липня 2020 року у справі №918/635/18 від 28 жовтня 2020 року у справі №916/2290/18.
Суд зазначає, що докази повідомлення державного виконавця скаржником про цільове призначення коштів на рахунку, а саме для виплати заробітної плати в матеріалах справи відсутні.
В матеріалах справи відсутні докази звернення боржника (скаржника) до органу ДВС із заявою про зняття арешту з відповідної суми коштів, розміщених на спірному рахунку, з метою виплати заробітної плати працівникам підприємства.
В матеріалах справи також відсутні листи відповідача (боржника) щодо повідомлення відділу ДВС про статус відкритих рахунків з документальним підтвердженням зазначеного.
Згідно із частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Місцевим господарським судом встановлено, що боржник не звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, з проханням не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку (рахунках) для виплати заробітної плати своїм працівникам.
Також правомірним є посилання місцевого господарського суду на те, що Законом України "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вказані вище обставини, щодо виплати заробітної плати наведені скаржником як на підставу для скасування спірної постанови необґрунтованими.
Щодо посилання скаржника на те, що відділом ДВС неправомірно накладено арешти на рахунки із спеціальним режимом використання, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
З метою встановлення вказаних обставини, місцевий господарський суд ухвалами від 28 листопада 2022 року, 26 грудня 2022 року та 30 грудня 2022 року зважаючи на вище вказану норму Закону України "Про виконавче провадження" витребувана інформації у банків АТ "Укргазбанк", АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Ощадбанк", АТ "Укрексімбанк" щодо виконання вимог ч. 3 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження" по наступним рахункам які визначено скаржником як такі, що не підлягають арешту, а саме:
- рахунок НОМЕР_2 у АТ "Укрексімбанк" - відкритий на виконання вимог ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для зарахування на нього страхових коштів, що надходять від Фонду соціального страхування від тимчасової втрати працездатності;
- рахунок НОМЕР_9 у АТ "Укрексімбанк" - відкритий на виконання вимог Закону України "Про оплату праці", Кодексу законів про працю України для зарахування на нього заробітної плати, призначеної для виплати працівникам підприємства;
- рахунок НОМЕР_10 у АТ "Укрексімбанк" - здійснення поточної господарської діяльності підприємства, у тому числі передбаченої статтею 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", оплата комунальних послуг, електропостачання та теплопостачання;
- рахунок НОМЕР_11 у АБ "Укргазбанк" - відкритий на виконання вимог Закону України "Про оплату праці", Кодексу законів про працю України для зарахування на нього заробітної плати, призначеної для виплати працівникам підприємства;
- рахунок НОМЕР_5 у АБ "Укргазбанк" - відкритий поточний рахунок із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами , використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання. централізованого водопостачання та водовідведення згідно із Постановою КМУ №750 від 09.10.2013 року;
- рахунок НОМЕР_12 у АТ КБ "Приватбанк" - здійснення поточної господарської діяльності підприємства, у тому числі передбаченої статтею 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", оплата комунальних послуг, електропостачання та теплопостачання";
- рахунок НОМЕР_13 у АТ КБ "Приватбанк" - здійснення поточної господарської діяльності підприємства, у тому числі передбаченої статтею 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", оплата комунальних послуг, електропостачання та теплопостачання";
- рахунок НОМЕР_14 у АТ "Ощадбанк" - здійснення поточної господарської діяльності підприємства, у тому числі передбаченої , статтею 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", оплата комунальних послуг, електропостачання та теплопостачання;
- рахунок НОМЕР_15 у АТ "Ощадбанк" - здійснення поточної господарської діяльності підприємства, у тому числі передбаченої статтею 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", оплата комунальних послуг, електропостачання та теплопостачання;
- рахунок НОМЕР_16 у АТ "Ощадбанк" - здійснення поточної господарської діяльності підприємства, у тому числі передбаченої статтею 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", оплата комунальних послуг, електропостачання та теплопостачання;
- рахунок НОМЕР_3 у АТ "Ощадбанк" - відкритий на виконання вимог ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для зарахування на нього страхових коштів, що надходять від Фонду соціального страхування від тимчасової втрати працездатності;
- рахунок НОМЕР_17 у АТ "Ощадбанк" - здійснення поточної господарської діяльності підприємства, у тому числі передбаченої статтею 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", оплата комунальних послуг, електропостачання та теплопостачання;
- рахунок НОМЕР_18 у АТ "Ощадбанк" - здійснення поточної господарської діяльності підприємства, у тому числі передбаченої статтею 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", оплата комунальних послуг, електропостачання та теплопостачання.
У відповідь на вказані запити суду, від установ банків надійшла наступна інформація, а саме:
- від АТ "Укрексімбанк" щодо рахунку НОМЕР_1 арешт коштів не накладений у зв'язку із забороною встановленою рішенням суду у справі №918/982/15, щодо рахунку НОМЕР_2 арешт не накладено на підставі вимог ч.3 ст.52 ЗУ "Про виконавче провадження", решта рахунків не мають спеціального режиму використання;
- від АТ КБ "Приватбанк" надійшла відповідь, відповідно до якої суд не вбачає, що відкриті у вказаному банку рахунки скаржника є рахунками із спеціальним режимом використання, решта рахунків не мають спеціального режиму використання;
- від АТ "Ощадбанк" щодо рахунку НОМЕР_3 арешт не накладено оскільки страхові кошти не можуть бути спрямовані на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, решта рахунків не мають спеціального режиму використання;
- від АБ "Укргазбанк" щодо рахунку НОМЕР_4 арешт не накладено оскільки останні є внутрішнім розподільчим рахунком банку, щодо рахунку НОМЕР_5 арешт не накладено оскільки останні є рахунком із спеціальним режимом використання, решта рахунків не мають спеціального режиму використання.
Отже, зважаючи на вищевказані обставини судом встановлено відкриті скаржником у банківських установах рахунків із спеціальним режимом використання.
Абзацом другим частини 2 цієї статті Закону передбачено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Окрім того, місцевий господарський суд правомірно не прийняв до уваги рекомендації надані скаржнику Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Альфа-Аудит" у звіті аудитора з посиланням на судову практику, а саме: на постанову Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19 оскільки вказана правова позиція стосується розгляду заяви про забезпечення позову; на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 оскільки вказана правова позиція стосується виконання судового рішення в частині стягнення з божника сум передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що дії відділу ДВС щодо не скасування арештів по рахунках із спеціальним режимом використання є неправомірними, оскільки як вбачається із матеріалів справи від АТ "Укргазбанк та АТ "Укрексімбанк" до відділу ДВС надходила інформація щодо рахунків, однак відділ ДВС не відреагував на вказану інформацію відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження".
Суд звертає увагу на те, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 та пункт мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року по справі № 11-рп/2012).
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що вимоги скарги ґрунтуються на належних та допустимих доказах, доведені у встановленому законом порядку, відтак є обґрунтованими.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги в частині зняття арештів з рахунків встановлених судом, які є рахунками із спеціальним режимом використання та скасування постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ВП № 69800765 від 08 листопада 2022 року у даній частині та визнання дій заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Коваля Я.М. неправомірними.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії»).
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Енергостратегія» на ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.01.23 у справі №918/345/22 слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостратегія» на ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.01.2023 у справі №918/345/22- залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 13.03.2023
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Крейбух О.Г.