"21"липня 2006 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Сівчука Є.І.,
суддів: Здрилюк О.І., Подолюка В.А.,
при секретарі Антонюк О.В., з участю : відповідача: ОСОБА_2
представника відповідача : ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання після розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ново волинського міського суду від 04 травня 2006 року, -
06 березня 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеною позовною заявою, покликалась на те, що з 1966року по 2003 рік перебувала з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі від якого мають двох повнолітніх дітей. В 1999 році вона отримала II групу інвалідності довічно і отримує пенсію в розмірі 354 грн. 48 коп., що не вистачає їй на прожиття та ліки. Відповідач одержує пенсію в розмірі 768грн. 61 коп., а тому вважає, що він спроможний сплачувати їй аліменти на утримання в розмірі 1/3 частки свого доходу. Рішенням Нововолинського міського суду від 04 травня 2006 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в розмірі 1/3 частки доходу на утримання після розірвання шлюбу - відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Нововолинського міського суду від 04 травня 2006 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив чинне цивільне процесуальне законодавство, та невірно застосував норми матеріального права.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3, які не визнали апеляційну скаргу, й просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 1966 року по травень 2003 рік (а.с.4 ),
Справа №22-ц-682/06 Головуючий в 1 інстанції: Крапок С.П.
Категорія : 35 Доповідач: Подолюк В.А.
від якого мають двох повнолітніх дітей дочку ОСОБА_4, 1969 року і сина ОСОБА_5 1970 року народження.
Відповідно до ст.. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання ( аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II, III групи. Одним із подружжя є такими, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивачка ОСОБА_1 є інвалідом II групи і одержує пенсію в розмірі 354грн.48 коп.( а.с.5-6). На час прийняття рішення прожитковий мінімум становив 350грн., що забезпечує апелянту прожитковий мінімум, а тому не потребує матеріальної допомоги відповідно до положень ст.75 СК України.
Згідно до ч.2 ст.76 СК України після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що відповідач також є інвалідом III групи і одержує пенсію в розмірі 768грн. 61 коп. і потребує постійного лікування на що необхідні кошти тобто є також непрацездатним (а.с. 8-9,26-29).
Крім того, з письмових матеріалів вбачається , що відповідач сплачує комунальні послуги за квартиру в якій проживає позивач хоча сам там не проживає, й даний факт не заперечують самі сторони (а.с. 46-49).
Отже, виходячи з вище викладеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну оцінку, суд обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частки доходу є безпідставними.
Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції чинного цивільного процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження.
Керуючись ст. ст. 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду від 04 травня 2006 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом Двох місяців з дня набрання нею законної сили.