09.03.2023м. СумиСправа № 920/12/23
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши матеріали справи № 920/12/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б"; ідентифікаційний код 33880354)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Хлібодар" (41654, Сумська область Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, буд. 9; ідентифікаційний код 33258758)
про стягнення 1 283 829,73 грн
представники сторін:
позивача (в режимі відеоконференції) - Прудка О.В.;
відповідача (в режимі відеоконференції) - Сергієнко О.Ю.
До суду звернулось ТОВ "Бест Лізинг" з позовом до ТОВ "Аграрна фірма "Хлібодар" про стягнення 1283829,73 грн заборгованості за договором фінансового лізингу № 220209-2/ФЛ-Ю-А від 09.02.2022, в тому числі: 981 527,05 грн заборгованості за лізинговими платежами, 58 219,02 грн процентів річних, 40 419,73 грн інфляційних втрат, 121 289,63 грн пені, 82 374,30 грн штрафу.
Ухвалою від 06.01.2023 суд постановив відкрити провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 02.02.2023 та встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов до 24.01.2023.
02.02.2023 суд постановив відкласти підготовче засідання на 23.02.2023.
Ухвалою від 23.02.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.03.2023.
28.02.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.
Ухвалою, що занесена до протоколу судового засідання від 09.03.2023, відзив відповідача суд залишив без розгляду на підставі ч.2 ст.207 ГПК України.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
09.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (позивач - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» (відповідач - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 220209-2/ФЛ-Ю-А, відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до договору лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти майно (об'єкт лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором лізингу. Сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до п. 2.2 загальних умов договору лізингута Графіку сплати лізингових платежів, які включають платежі по відношенню (компенсації) частини вартості об'єкта лізингу та винагороду (комісію) позивачу за отриманий у лізинг об'єкт лізингу.
Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі відповідно до п.2.1.7, згідно з яким число сплати це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п.2.1.7.1 Загальних умов Договору.
Відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу у випадку, якщо Авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів (Додаток до Договору) становить менше, або дорівнює 20 (Двадцять) % від Загальної вартості Об'єкта лізингу, визначеної в 4.2. Договору, то Числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначасться шляхом додавання чотирьох календарних днів до дати підписання Акту. (Наприклад: дата підписання Сторонами Акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 08 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 08 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати с 31-иіе число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця. У випадку, якщо Авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів (Додаток до Договору) становить більше, ніж 20 (Двадцять) % від Загальної вартості Об'єкта лізингу, визначеної в 4.2. Договору, то Числом сплати с порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання Акту. (Наприклад: дата підписання Сторонами Акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
Відповідно до п.4.2 договору лізингу загальна вартість Об'єкта лізингу складає 2 745 810.00 грн, авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів (Додаток до Договору лізингу) складає 313 629,98 грн та становить більше, ніж 20 (Двадцять)% від Загальної вартості Об'єкта лізингу, визначеної в 4.2. Договору лізингу, а отже, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання Акту.
Згідно з п.2.4 Загальних умов Договору лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.
На підставі п.2.1.8 Загальних умов Договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.
У відповідності до п.2.1.6. Загальних умов Договору лізингу акт - це акт приймання-передачі Об'єкта лізингу в лізинг.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування відповідачу об'єкт лізингу на підставі підписаного 16 лютого 2022 року сторонами акту прийому-передачі майна.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарських договорів, і відповідно до ст. 1 ГК України є предметом їх регулювання.
Відповідно до ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір фінансового лізингу, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.
Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
За ст. 1 Закону «Про фінансовий лізинг» лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору фінансового лізингу передав об'єкт лізингу, а саме: новий легковий - загальний універсал Toyota, модель Land Cruiser, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , а відповідач прийняв об'єкт лізингу вартістю на момент передачі 2745810,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта лізингу від 16.02.2022. Вказані в акті обставини підтверджуються скріпленими підписами сторін.
Згідно з п. 8 договору фінансового лізингу лізингоодержувач здійснює платежі згідно Додатку «Графік сплати лізингових платежів» та інших умов договору та чинного законодавства.
07.07.2022 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору лізингу, якою, зокрема, було змінено Графік сплати лізингових платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 08 числа кожного місяця (наприклад: 8 березня 2022, 8 квітня 2022, 8 травня 2022, 8 червня 2022 і т.д.) в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів, тобто: періоди лізингу №1 - 08.03.2022, №2 - 08.04.2022, №3 - 08.05.2022, №4 - 08.06.2022 і т.д.).
Усупереч прийнятих обов'язків відповідач зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів винонував не в повному обсязі, внаслідок чого з 9 червня 2022 року по 16 грудня 2022 року, за ним виникла заборгованість в розмірі 981 527,05 грн, а саме:
- з 08.06.2022 (4 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 54 056,05 грн;
- з 08.07.2022 (5 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 154 578,5 грн;
-з 08.08.2022 (6 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 154 578,5 грн;
-з 08.09.2022 (7 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 154 578,5 грн;
-з 07.10.2022 (застосовується п.2.4 Загальних умов Договору лізингу, оскільки 08.10.2022 вихідний день (8 період лізингу)) виникла заборгованість в розмірі 154 578,5 грн;
-з 08.11.2022 (9 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 154 578,5 грн;
-з 08.12.2022 (10 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 154 578,5 грн.
Повідомленням від 08 грудня 2022 року за № 3158 ТОВ «Бест лізинг» відповідно до п.6.6.1 Загальних умов Договору, повідомило Лізингоодержувача про розірвання (відмову від) договору укладеного між ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» та ТОВ «Бест лізинг», повідомлення було направлено відповідно до вимог п. 6.6. Загальних умов Договору. Лізингоодержувач вважається повідомленим про відмову від Договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів, наступного за днем відправлення Лізингодавцем відповідного про це повідомлення.
Проте, відповідач не здійснив сплату вказаних лізингових платежів своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим з 09.06.2022 по 16.12.2022 заборгованість в частині лізингових платежів складає 981527,05 грн.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин доводи позивача про виникнення заборгованості у ТОВ «Аграрнв фірма «Хлібодар», як лізингоодержувача за договором фінансового лізингу від 09.02.2022 № 220209-2/ФЛ-Ю-А є обґрунтованими та були заявлені правомірно.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 121289,63 грн, 24% річних в сумі 58219,02 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 40419,73 грн 82374,30 грн штрафу слід зазначити наступне.
Пунктом 2.7 Загальних умов договору лізингу визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 ЦК України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 24% річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.
У відповідності до п. 7.1.1. Загальних умов договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пеня є договірним способом забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі фінансового лізингу пунктів 2.7, 7.1.1, що передбачають застосування пені та 24% річних, при встановленому судом факті прострочення оплати, є підставою для задоволення позову, в частині стягнення пені у розмірі 121289,63 грн та 24% річних у розмірі 58219,02 грн. Розмір цих нарахувань підтверджується поданим розрахунком.
Згідно з п. 5.2.1 Загальних умов договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об'єкта лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою в Додатку «Довідка» до договору.
Проте відповідач, порушуючи умови договору, не здійснював такого інформування.
Відповідно до п. 7.1.3 Загальних умов договору лізингоодержувач за порушення п. 5.2 Загальних умов договору сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 1% остаточної загальної вартості об'єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановленої остаточної загальної вартості об'єкта лізингу) протягом строку дії договору.
Пунктом 2.1.5 Загальних умов договору визначено, що остаточна загальна вартість об'єкта лізингу - вартість об'єкта лізингу, вказана в акті, або в останньому по даті акті коригування вартості об'єкта лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу.
На підставі акта прийому-передачі майна від 16.02.2022 остаточна загальна вартість об'єкта лізингу становить 2745810,00 грн.
Оскільки відповідно до умов договору штраф за неподання звітності за квартал складає 1% від вартості майна, позивачем було здійснено розрахунок штрафу за три квартали 2022 року, що становить 82374,30 грн.
З урахуванням викладеного суд вважає стягнення з відповідача штрафу правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ураховуючи, що факт прострочення відповідачем зобов'язання по договору встановлений судом, вимога позивача про стягнення з відповідача 40419,73 грн інфляційних втрат є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Отже позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.
На підставі статтей 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Представник позивача в обґрунтування судових витрат на професійну правничу допомогу надав суду копію договору про надання правничої допомоги від 06.05.2022, укладеного між адвокатським об'єднанням «Лекс-Юей» та ТОВ «Бест Лізинг», за умовами якого об'єднання зобов'язується надати клієнту правничу допомогу по захисту прав та інтересів клієнта щодо аналізу правової основи господарських операцій, підготовки позову про стягнення заборгованості з боржників клієнта, за договорами визначеними в додаткових угодах до даного договору.
Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг Адвокатського об'єднання (гонорар) за згодою сторін визначається додатком до даного договору, за кожного боржника клієнта окремо, відповідно до п. 1.1 цього договору.
Вартість послуг, зазначену в п. 3.1 договору, клієнт сплачує протягом п'яти днів з моменту отримання рахунку (п. 3.2 договору).
До матеріалів справи долучено акт № 23/12-1 від 23.12.2022, відповідно до якого товариству надано послуги адвоката на загальну суму 3000,00 грн, з яких: усні консультації (1 год.) вартістю 500 грн, правовий аналіз судової практики, щодо аналогічних спорів (1 год.) вартістю 500 грн, аналіз пакету документів за договором фінансового лізингу (1 год) вартістю 500 грн, аналіз договору фінансового лізингу № 220209-2/ФЛ-Ю-А від 09.02.2022 (1 год.) вартістю 1500,00 грн; платіжне доручення № 10189 від 26.12.2022 про слату 3000,00 грн за послуги з правничої допомоги згідно акта № 23/12-1 від 23.12.2022, договору про надання правничої допомоги № 06/05-1 від 06.05.2022.
Дослідивши згадані документи, суд, ураховуючи обсяг наданих послуг та витрачений адвокатом час, визнає обґрунтованою, співмірною та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна фірма "Хлібодар" (41654, Сумська область Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, буд. 9; ідентифікаційний код 33258758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б"; ідентифікаційний код 33880354) 981527 грн 05 коп. (дев'ятсот вісімдесят одна тисяча п'ятсот двадцять сім гривень 05 копійок) простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 58219 грн 02 коп. (п'ятдесят вісім тисяч двісті дев'ятнадцять гривень 02 копійки) 24 проценти річних, 40419 грн 73 коп. (сорок тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень 73 копійки) інфляційних втрат, 121289 грн 63 коп. (сто двадцять одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять гривень 63 копійки) пені, 82374 грн 30 коп. (вісімдесят дві тисячі триста сімдесят чотири гривні 30 копійок) штрафу, 19257 грн 45 коп. (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 45 копійок) судового збору, 3000 грн 00 коп. (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 13.03.2023.
Суддя В.В. Яковенко