10 березня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/3856/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування акту та постанови,-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповіда-1), Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням ухвали про закриття провадження в частині позовних вимог від 24.11.2022 року, просить:
- скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №341212 від 19.10.2022 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000 гривень.
1.2. Ухвалою суду від 08.11.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
1.3. Ухвалою суду 24.11.2022 року закрито провадження в адміністративній справі №600/3856/22-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті про скасування акту та постанови, в частині позовних вимог, що стосуються скасування акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №324802 від 22.09.2022 року.
1.4. Ухвалою суду від 06.03.2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернуто заявнику без розгляду.
1.5. Ухвалою суду 07.03.2023 року задоволено частково заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 17000 грн. за постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №341212 від 19.10.2022 року, на підставі якої державним виконавцем Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тарангул Інною Василівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70827549 та про арешт коштів боржника від 01.02.2023 року в рамках виконавчого провадження №70827549.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЇ СТОРІН
2.1. Відділом державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову №341212 від 19.10.2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно якої, за порушення вимог статей 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф на загальну суму 17000,00 грн.
Позиція позивача
2.2. В обґрунтування позовних вимог згідно заяв по суті справи позивач зазначає, що з 15.08.2005 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом підприємницької діяльності є утеплення та гідроізоляція пінополіуретаном. В його користуванні спільно з іншими особами, згідно доручень BPN №884239 та ВТР №773459 перебуває фургон МАН 8.153, 1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - транспортний засіб), власником якого є громадянин ОСОБА_2 , що доручив вказаний транспортний засіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в свою чергу ОСОБА_3 доручив цей транспортний засіб ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
2.3. Вказує, що з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №324802 від 22.09.2022 року копія додається (далі - акт перевірки) та Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №341212 від 19.10.2022 року копія додається (далі - Постанова), якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000 гривень, виявляється що: 22.09.2022 року вказаний транспортний засіб, під керуванням водія ОСОБА_7 (далі - водій), рухався автомобільною дорогою Н10 в с. Марківці, Івано-Франківської області, де був зупинений інспекторами поліції невідомого батальйону невідомої роти, невідомого Управління патрульної поліції та старшими державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Вишневським В.Я. та Яковійчуком С.Ю .
2.4. Водночас наголошує, що в порушення вимог чинного законодавства України відповідачі при складанні адміністративних матеріалів, акту перевірки, постанови про накладення штрафу, допустили грубі порушення та не дослідили усі обставини справи, ні акт перевірки ні постанова не містять чітких підстав, ні юридичних, ні фактичних, що обумовили, їх прийняття, а також є невмотивованими, необґрунтованими, без наведення документальних належних, допустимих, достатніх, доказів ст.ст 73,74,75,76 КАСУ, є протиправними та незаконними, тому підлягають скасуванню з таких підстав:
- при складанні акту проведення перевірки державних вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №324802 від 22.09.2022 року, старшими державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Вишневським В.Я. та Яковійчуком С.Ю. , було внесено неправдиві, неперевірені, недоведені, необґрунтовані відомості з грубим порушенням законодавства та посадових інструкцій, що призвело до протиправного, протизаконного, необґрунтованого винесення Постанови №341212 від 19.10.2022 року, та накладення штрафу у розмірі 17000 гривень 00 копійок на позивача.
Наголошує, що він, ОСОБА_1 , не є перевізником, вантажовідправником чи вантажоотримувачем, жодних відправлень вантажу, що зазначений в акті № 324802 від 22.09.2022 року в цей день транспортним засобом МАН 8.153 державний номер НОМЕР_1 не здійснював, тому відповідальності за будь-які правопорушення, скоєні в цей день за участі вищевказаного водія чи транспортного засобу не несе;
- в акті перевірки, в графі вказано «...що належить... - ОСОБА_2 АДРЕСА_1 ; згідно полісу №ЕР207437935 (копія додається) ОСОБА_1 » - що не є достатнім, допустимим, належним доказом того, що він є перевізником, не є підтвердженням обов'язку забезпечувати водія і транспортний засіб будь-якими документами, і тим більше нести передбачену законодавством відповідальність за дії чи бездіяльність які він не здійснював. Вказує, що у нього немає жодного відношення: ні до вантажу, що перевозився, ні до транспортного засобу МАН державний номер НОМЕР_1 , ні до водія, що керував ним 22.09.2022 року, в акті не вказано на підставі яких документів, його визнано перевізником, а номер страхового полісу, яким було ним застраховано автомобіль, не є належним, достатнім, допустимим доказом і законною підставою для складення акту, винесення постанови та накладення штрафу, оскільки крім нього, в даного автомобіля ще є п'ять законних користувачів та власник;
- в постанові про застосування штрафу, в графі свідоцтво про державну реєстрацію вказано невідомий йому номер свідоцтва про реєстрацію.
2.5. Таким чином, вважає, що склад адміністративного правопорушення передбаченого абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у його діях відсутній та недоведений належними, достатніми, допустимими доказами ст.ст 73,74,75,76 КАСУ. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, акт проведення перевірки державних вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №324802 від 22.09.2022 року та постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від №341212 від 22.09.2022 та є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.
Позиція відповідачів
Аргументи відповідача-1
2.6. Згідно відзиву на позовну заяву представник відповідача-1 зазначає, що посадовими особами Укртрансбезпеки було правомірно притягнуто позивача до відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
2.7. Зокрема вказує, що пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.
2.8. Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані па забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
2.9. Наголошує, що згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
2.10. Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ па вантаж та інші документи, передбачені законодавством.
2.11. Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта рейдової перевірки.
2.12. Абзацом 2 частини 2 статті 49 Закону №2344-ІІІ визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Дана правова позиція визначена у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду 21 квітня 2022 року справа № 560/3448/22.
2.13. Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів. Подібна правова позиція висловлена у рішенні від 26.07.2022 № 520/25319/21 Харківського окружного адміністративного суду.
2.14. Згідно приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 зазначено що відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких викопують вантажні перевезення.
2.15. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону № 2344-111, на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №3248022 від 22.09.2022 року.
2.16. Зазначає, що інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області в рамках проведення заходів державного контролю відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті - Порядку №1567, шляхом проведення рейдової перевірки, 22.09.2022 року на автодорозі: 11-10, «Стрий-Чернівці», перевірено транспортний засіб марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 , що використовувався в своїй діяльності ОСОБА_1 .
2.17. За результатами проведення рейдової перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №324802 від 22.09.2022 року, в якому вказано, що автомобілем марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювалось перевезення вантажу без документів передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
2.18. Наголошує, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т, які використовується суб'єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов'язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов'язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
2.19. Отже, посилання позивача, що на нього не поширюються вимоги нормативно-правових актів щодо наявності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу є необґрунтованими. Звертає увагу і на те, що позивач не спростував, що транспортний засіб не обладнаний тахографом. Діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф. Факт цього вчинення не може бути спростований (дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі № 803/50/17).
2.20. Щодо здійснення позивачем перевезення вантажу зазначає, що надані до позову матеріали відносно оренди іншою особою не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання їх (матеріалів щодо оренди) згодом жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставиш зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин». З урахуванням наведеного, доводи про те, що позивач не є автомобільним перевізником, не відповідають дійсності. Тобто, акт рейдової перевірки №324802 від 22.09.2022, складений на підставі наданих водієм позивача під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є ФОП ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу - є службовим документом, та основним носієм доказової бази. Якщо б така довіреність існувала, то на підтвердження належного виконання умов договору позивачем не надано ні довіреності, ні акта приймання-передачі транспортного засобу, ні договору-заявки про надання послуг по перевезенню вантажів, ні акта надання послуг, ні докази оплати. Більш того, водій транспортного засобу заперечень стосовно визнання позивача перевізником в акті перевірки не висловив.
2.21. Водночас наголошує, що якщо б перевезення під час перевірки нібито здійснювалось іншим перевізником, документи, відповідно до яких здійснювалися перевезення та тимчасовий реєстраційний талон, повинні були бути в наявності у водія і пред'являтись державним інспекторам Укртрансбезнеки на момент проведення перевірки, чого фактично не мало місця. З урахуванням наведеного, твердження про те, що позивач не є автомобільним перевізником не відповідають дійсності. Таким чином, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно застосовано положення Закону № 2344-111, Порядку № 1388, Інструкції № 379.
Аргументи відповідача-2
2.24. Відповідач-2 будь-якої процесуальної активності не проявив, клопотань та відзив на позов суду не надав.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Вишневським В.Я. та Яковійчуком С.Ю. 22.09.2022 року на автодорозі: 11-10, «Стрий-Чернівці» здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 (посвідчення водія НОМЕР_2 , номер дорожнього листа 7341).
Перевірка транспортного засобу здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку № 013050 від 16.09.2022 року.
3.2. За результатами перевірки складено акт №324802 від 22.09.2022 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В акті наявний запис про те, що водій транспортного засобу з актом ознайомився, однак від надання письмових пояснень та підпису відмовився.
В акті проведення перевірки наявний також запис про те, що транспортний засіб належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ); згідно полісу №ЕР207437935 ОСОБА_1 .
Згідно вказаного акту виявлено наступні порушення: ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушив вимоги ст. 48, 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
3.4. Судом також встановлено, що начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Віталієм Пономаренко оформлено повідомлення №33810/40-1/24-22 від 05.10.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 запрошується на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 19.10.2022 року. Вказане повідомлення надіслане позивачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується фіскальним чеком. Однак, доказів вручення вказаного повідомлення позивачу суду надано не було.
3.5. 19.10.2022 року начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Віталій Пономаренко, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №341212, відповідно до якої за порушення вимог статей 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф на загальну суму 17000,00 грн.
Доказів надіслання та вручення вказаної постанови позивачу суду надано не було. Однак, згідно доводів позивача оскаржувану постанову та акт проведення перевірки ним отримано засобами поштового зв'язку 26.10.2022 року.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Так, предметом оскарження у цій справі є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.10.2022 року №341212. Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет законності оскаржуваної постанови, оцінивши її на предмет відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4.2. При цьому, для зручності та зрозумілості, оцінка на предмет правомірності оскаржуваних постанов буде проводитись, виходячи із обґрунтування яке міститься у позовній заяві. При наданні оцінки на предмет правомірності оскаржуваної постанови як акту індивідуальної дії, суд виходить з того, що така в розумінні КАС України є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому має відповідати критеріям законності таких рішень, які наведені у частині 2 статті 2 КАС України.
4.3. Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III та інші нормативно-правові акти в редакції, чинній на час здійснення перевірки транспортного засобу).
4.4. Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
4.5. Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
4.6. Тобто, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільними перевізниками (роботодавцями).
4.7. Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
4.8. Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закону №2344-III віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
4.9. Суд також зазначає, що Постановою Кабінет Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 79 від 02.02.2022 року, чинній на час проведення перевірки транспортного засобу позивача).
4.10. Відповідно до пункту 1 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
4.11. Згідно з пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
4.12. Пунктом 4 Порядку №1567 визначено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками)
4.13. Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
4.14. У свою чергу, суд звертає увагу, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, ці Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.
4.15. Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III (який було застосовано відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
4.16. Відповідно до частин 5 та 6 статті 60 Закону №2344-III розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.
4.17. Так, суд зазначає, що визначальною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваної постанови, згідно доводів позивача, є те, що він в розумінні вимог законодавства, чинного на час проведення перевірки, не є перевізником, вантажовідправником чи вантажоотримувачем, жодних відправлень вантажу, що зазначений в акті № 324802 від 22.09.2022 року в цей день транспортним засобом МАН 8.153 державний номер НОМЕР_1 не здійснював, тому відповідальності за будь-які правопорушення, скоєні в цей день за участі вказаного а аті водія чи транспортного засобу не несе.
Наявність самих порушень, які виявлені під час проведення перевірки транспортного засобу, позивачем у заявах по суті справи не спростовується.
4.18. Відтак, з огляду на доводи позивача, суд перевірить дотримання відповідачем порядку формування та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, наслідком чого і стало застосування адміністративно-господарських штрафів згідно оскаржуваних постановах.
4.19. Так, суд зазначає, що згідно пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
4.20. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (у разі наявності) (пункт 21 Порядку №1567).
4.21. У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункт 22 Порядку №1567).
4.22. Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку №1567).
4.23. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (пункт 26 Порядку №1567).
4.24. У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).
4.25. Так, судом у цій справі встановлено, що інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Вишневським В.Я. та Яковійчуком С.Ю. 22.09.2022 року на автодорозі: 11-10, «Стрий-Чернівці» здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 (посвідчення водія НОМЕР_2 , номер дорожнього листа 7341).
4.26. За результатами перевірки складено акт №324802 від 22.09.2022 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
4.27. В акті проведення перевірки наявний запис про те, що транспортний засіб належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ); згідно полісу №ЕР207437935 ОСОБА_1 .
4.28. Аналіз відомостей, що зазначені в акті, а також доводів сторін свідчить про те, що при оформленні акту перевірки, посадові особи Укртрансбезпеки на основі полісу страхування №ЕР-207437955 дійшли висновку про те, що саме ОСОБА_1 є автомобільним перевізником, що використовує даний транспортний засіб.
4.29. Водночас, судом у цій справі встановлено наступне. Так, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15.05.2009 року власником транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2 .
4.30. У свою чергу, згідно довіреності BPN №884239 від 15.02.2012 року ОСОБА_2 доручив вказаний транспортний засіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а у подальшому на підставі довіреності ВТР №773459 від 04.03.2014 року ОСОБА_3 доручив цей транспортний засіб ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
4.31. Водночас, згідно відзиву на позовну заяву представник відповідача-1 наголошує на тому, що документів, долучених позивачем до позову, у водія на час перевірки не було в наявності.
4.32. Відтак, на основі полісу страхування посадовими особами Укртрансбезпеки визначено ОСОБА_1 як автомобільного перевізника, що використовує даний транспортний засіб.
4.33. Так, у матеріалах справи наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-207437955, згідно змісту якого ОСОБА_1 дійсно є страхувальником транспортному засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
4.34. Суд звертає увагу на те, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV)
4.35. Згідно статті 1 Закону № 1961-IV:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах;
- власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
4.36. Статтею 5 Закону № 1961-IV визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
4.37. У свою чергу, пунктом 20-1.1 статті 20-1 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.
4.38. Аналіз положень Закону № 1961-IV свідчить про те, що поліс страхуванням, згідно якого, ОСОБА_1 є страхувальником транспортному засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , лише посвідчує те, що ОСОБА_1 уклав із страховиком договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації зазначеного транспортного засобу.
4.39. Також, суд наголошує, що положення статті 20-1 Закону № 1961-IV свідчать про те, що договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії навіть після зміни власника, тобто діє не залежно від того, що окрім страхувальника транспортний засіб експлуатується іншими особами.
4.40. Відтак, суд вважає, що укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та отримання відповідного полісу страхування не є безумовною умовою того, що під час перевірки транспортного засобу посадовими особами Укртрансбезпеки, ОСОБА_1 є автомобільним перевізником, що використовує даний транспортний засіб.
4.41. Більше того, ОСОБА_7 , який кермував транспортним засобом марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на час перевірки, на підставі довіреності ВТР №773459 від 04.03.2014 року, мав право самостійно керувати та розпоряджатися даним транспортним засобом, аналогічно ОСОБА_1 .
4.42. Окрім цього, судом досліджено наявну у матеріалах справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт щодо ФОП ОСОБА_1 , товарно-транспортну накладну ВХ 7745АХ №25 від 22.09.2022 року та встановлено, що ОСОБА_1 по ній не фігурує ні замовником, ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем.
4.43. За таких обставин суд вважає, що посадові особи Укртрансбезпеки під час перевірки транспортному засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 22.09.2022 року дійшли помилкового висновку, що ОСОБА_1 є автомобільним перевізником, що використовує даний транспортний засіб.
4.44. Вищеописаний підхід посадових осіб Укртрансбезпеки щодо визначення автомобільних перевізників, що відповідальні за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт суперечить принципу належного урядування та в цілому верховенства права, однієї з чеснот якого є послідовність та прогнозованість.
4.45. Суд звертає увагу, що органи Укртрансбезпеки здійснюють свою діяльність як суб'єкти владних повноважень, а отже їх діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.
4.46. При цьому суд нагадує, що зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у Справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року).
4.47. Таким чином, суд вважає, що висновки перевірки, які зафіксовані в акті №324802 від 22.09.2022 року проведення перевірки додержання, в тій частині, що відповідальним за порушення вимог статей 34, 39,48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є ОСОБА_1 є помилковими та не ґрунтується на належних та допустимих доказах.
4.48. Враховуючи, що оскаржувана постанова приймалась на підставі розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема вказаного акту проведення перевірки, висновки якого є помилковими, то суд вважає, що така постанова є протиправною, а відтак підлягає скасуванню.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Аналізуючи зазначене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних позивачем постанов Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті.
5.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
5.3. Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови, а тому, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
5.4. Суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у цій справі, вищезазначених висновків суду не спростовують.
5.5. При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
5.6. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
5.7. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а відповідно до частини третьої цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1033,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №598 від 04.11.2022 року.
6.3. Однак, з огляду на зміст позовних вимог, суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом позивачу належало сплатити 992,40 грн. судового збору. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, яким порушено права позивача. Підстав для стягнення судового збору у більшому розмірі немає.
6.4. Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відтак, сума переплаченого судового збору у розмірі 40,60 грн може бути повернута позивачу за його клопотанням.
6.5. Доказів понесення інших витрат суду надано не було.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування акту та постанови - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №341212 від 19.10.2022 року.
3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати у вигляді сплаченого згідно платіжного доручення №598 від 04.11.2022 року судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач-1 - Державна служба України з безпеки на транспорті (м. Київ, проспект перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845).
Відповідач-2 - Відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Чернівці, вул. Руська, буд. 248У, код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя О.В. Анісімов