про забезпечення адміністративного позову
09 березня 2023 р. м. Чернівці Справа №600/1125/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву приватного підприємства "Оіл Старт" про забезпечення позову у справі за позовом приватного підприємства "Оіл Старт" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування розпорядження про анулювання ліцензії,
Приватне підприємство "Оіл Старт" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Приватного підприємства "Оіл Старт" № 105-рл від 09.02.2023 року.
Ухвалою суду від 09.03.2023 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)
09.03.2023 р. представник позивача подав клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Приватного підприємства "Оіл Старт" № 105-рл від 09.02.2023 року до набрання судовим рішенням законної сили в даній справі.
В обґрунтування вказаної заяви, заявник вказує, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії, оскільки основним видом діяльності є роздрібна торгівля пальним. Анулювання ліцензії, призводить до зупинення господарської діяльності підприємства позивача, що тягне за собою такі наслідки як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу та невиплата певних щомісячних прямих витрат по місцю здійснення діяльності. Зазначає, що оскільки правомірність винесеного розпорядження про анулювання ліцензії щодо позивача підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
У зв'язку з вищенаведеним, посилаючись на положення ст. ст. 150, 151 КАС України, заявник просив задовольнити заяву про забезпечення позову.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи положення п. 10. ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно зі частиною 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
Забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року).
Принципами Рекомендації № К(89)8 стосовно тимчасового судового захисту в адміністративних справах, що прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1998 року, визначено наступне:
- приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта;
- заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади;
- заходи тимчасового захисту жодним чином не можуть наперед визначати рішення, що його має прийняти суд у певній справі проти адміністративного акта;
- провадження в суді має здійснюватися без зволікання.
Суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Отже, тимчасовий судовий захист є гарантією і заходом «очікування». Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Згідно з абзацом 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Як встановлено з матеріалів справи, 09.02.2023 Головним управління ДПС у Чернівецькій області видано розпорядження №105-рл "Про анулювання ліцензії" приватного підприємства "Оіл Старт" на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером: 24020314201900180.
Разом з тим, суд зауважує, що оцінку протиправності оскаржуваним у цій справі розпорядженням, може бути надано судом виключно за результатами судового розгляду.
Як вже було встановлено судом вище, заявник, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову наголошує, що роздрібна торгівля пальним можлива лише за наявності відповідної ліценції, неправомірність скасування якої відносно товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ЛПГ» буде предметом розгляду даної адміністративної справи. За твердженнями представника позивача, фактично, можливість здійснення господарської діяльності беззаперечно на пряму залежить від наявності та чинності відповідних ліцензій. Дії податкового органу, що анулювання ліцензії, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності, що тягне за собою такі наслідки як: неможливість здійснення господарської діяльності та втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою на товаристві в рамках Кодексу законів про працю України, тощо.
Також, в даному випадку, суд бере до уваги, що згідно із статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.
Відповідно до абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії 250 000 гривень - за кожним об'єктом окремо.
Вказані вище приписи норм чинного законодавства свідчать про те, що у разі продовження здійснення господарської діяльності, наявність оскаржуваних розпоряджень може стати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР, відповідно до змісту якої до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії 250 000 гривень.
Таким чином, наявні обґрунтовані ризики можливого застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 250 000 грн.
Зокрема, суд враховує, що оскільки правомірність винесеного розпорядження, буде досліджуватись судом під час розгляду справи по суті, невжиття заходів забезпечення позову призведе до зупинення господарської діяльності позивача та можливе подальше звільнення працівників.
Таким чином, з урахуванням встановленого судом в межах вирішення заяви, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Приватного підприємства "Оіл Старт" № 105-рл від 09.02.2023 року до набрання судовим рішенням законної сили в даній справі, на переконання суду, є співмірними предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, а заходи забезпечення позову, в даному випадку, підлягають застосуванню, оскільки, з викладеного вище вбачається, що існує обґрунтована ймовірність заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до вирішення спору по суті та до набрання рішенням законної сили, пов'язана з тим, що до вирішення судом спору по суті діяльність товариства обмежена, а саме, у разі здійснення останнім господарської діяльності без наявності відповідної ліцензії, вказані дії призведуть до накладення штрафу за таку діяльність, а зупинення господарської діяльності призведе до відповідних фінансових втрат позивача та вірогідності звільнення працівників, у зв'язку з зупиненням діяльності.
У контексті з наведеним суд враховує те, що у відповідності до частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Все вказане вище у сукупності свідчить про те, що невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд вважає за необхідне також акцентувати увагу на тому, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. У даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків зупинення дії оскаржуваного рішення.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, додатки до такої заяви, суд дійшов до висновку про обґрунтованість розглядуваної заяви про забезпечення позову та, відповідно про необхідність зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Приватного підприємства "Оіл Старт" № 105-рл від 09.02.2023 року до набрання судовим рішенням законної сили в даній справі
Таким висновок суду також підтверджується релевантною судовою практикою викладеною Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 560/324/20 та викладеною Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03 березня 2020 року № 560/361/20, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2021 у справі 640/17878/21, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 у справі 160/1561/20, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 у справі 240/14848/20.
При цьому, суд зазначає, що визначений даною ухвалою суду спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Частиною 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Заяву Приватного підприємства "Оіл Старт" про забезпечення позову - задовольнити.
2. Зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Приватного підприємства "Оіл Старт" № 105-рл від 09.02.2023 року до набрання судовим рішенням законної сили в даній справі.
3. Копію ухвали направити заявнику та всім особам, яких вона стосується.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя І.В. Маренич