10 березня 2023 року справа № 580/750/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №262440014707 від 05.08.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 , з 29.07.2022 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому в призначенні пенсії на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку, оскільки позивач під час подання заяви про призначення пенсії за віком надав документи, які підтверджують наявність страхового стажу, зокрема, основний документ - трудову книжку, які не були враховані під час розрахунку страхового стажу, що призвело до порушення конституційного права позивача на соціальний захист.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 06.03.2023, відповідач вказав, що за результатами розгляду документів, доданих позивачем до заяви, встановлено, що страховий стаж становить 24 роки 07 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи, внесені до трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1993, оскільки на титульній сторінці не читається відтиск печатки. Крім того, документами, наданими позивачем, не підтверджено перебування в зоні відчуження. Тому, дії пенсійного органу є правомірними та відповідають чинному законодавству України.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 відповідно до паспорта серії НОМЕР_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 11.02.1991 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має категорію 2.
Як вбачається із довідки № 142 від 11.12.1992 «справка дана ОСОБА_1 в том, что он в составе военного оркестра училища (зона - г. Чернобыль) в период « 12» июня 1986 г. и (зона - г. Чернобыль) с « 10» июля 1986 г. по « 12» июля 1986 г. принимал участие в работах по ликвидации аварии на Чернобыльской АЭС».
Згідно з архівною довідкою № 179/1/2206 від 15.04.2022 за архівними документами Київського вищого військово-морського політичного училища /КВВМПУ/ встановлено, що ОСОБА_1 /ініціали не розшифровані/ (дано мовою оригіналу, російською) відкомандирорувався у складі військового оркестру в м. Чорнобиль «для обеспечения мероприятий предусмотренных планом МВД УССР сроком на 2 суток с 10 июля по 11 июля с.г....» (наказ від 08 липня 1986 року № 555). В наказі начальника КВВМПУ від 11 червня 1986 року № 477 відображено відкомандирування особового складу оркестру училища в м. Чорнобиль «для обеспечения мероприятий предусмотренных планом сроком на 1 сутки с 12 июня 1986 года» кількісно/поіменні списки відсутні/. Згідно історичного формуляру КВВМПУ особовий склад училища відкомандировувався в м. Чорнобиль.
29.07.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло рішення №262440014707 від 05.08.2022, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, посилаючи на те, що до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1993, оскільки на титульній сторінці не читається відтиск печатки. Також зазначено, що документами не підтверджено перебування в зоні відчуження. Також відповідач встановив, що страховий стаж позивача становить 24 роки 7 місяців 9 днів.
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києва № 2600-0211-8/98783 від 11.08.2022 повідомило позивача, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв'язку із відсутністю документів, підтверджуючих перебування в зоні відчуження. Також зазначено, що страховий стаж позивача становить 24 роки 7 місяців 9 днів, та до нього не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1993, оскільки на титульній сторінці не читається відтиск печатки, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1998 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за № 110.
15.09.2022 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із скаргою на рішення про відмову у призначенні пенсії.
Листом Пенсійного фонду України №23756-27168/І-03/8-2800/22 від 20.09.2022 скаргу від 15.09.2022 надіслано за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва № 21878-20961/І-02/8-2600/22 від 10.10.2022 позивачу надано роз'яснення, що за наданими документами та згідно даних персоніфікованого обліку страховий стаж позивача склав 24 роки 7 місяців 9 днів. При цьому до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки, оскільки на титульній сторінці не читається відтиск печатки, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 № 58. Також вказано, що наданими позивачем документами не підтверджено перебування в зоні відчуження.
Уважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
Так, згідно із статтею 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Так, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, зменшення пенсійного віку на 10 років.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
З контексту наведеної норм ст. 55 Закону №796-XII можна дійти висновку, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до частини першої статті 55 зазначеного Закону є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу.
Аналогічний правовий висновок наведений в тексті постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 280/1162/16-а.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, зокрема, населених пунктів, які вважаються зоною відчуження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Згідно із частиною 1 статті 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
За змістом статті 65 цього Закону документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.
В пункті 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Відповідно до розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
У разі неможливості подання довідки № 122 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, для визначення права на призначення пенсії надаються інші (первинні) документи, що підтверджують період роботи в зоні відчуження: первинні документи, що підтверджують періоди перебування в зоні відчуження: довідки про періоди роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, подорожні листи для водіїв, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати; особи, що були призвані на військові збори, можуть підтвердити виконання робіт в зоні довідками військових частин про виконання робіт в зоні, архівними документами Міністерства оборони.
Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки, такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами. Довідки про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є лише підставою для визнання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 11.02.1991.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС сторони до суду не надали.
Крім того, участь у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС також підтверджується копіями довідки № 142 від 11.12.1992, відповідно до якої позивач в складі воєнного оркестру училища в м. Чорнобиль в період 12.06.1986 та з 10.07.1986 по 12.07.1986 брав участь в роботах з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та архівної довідки № 179/1/2206 від 15.04.2022, згідно з якою позивач відкомандировувався у складі військового оркестру в м. Чорнобиль строком на 1 добу 12.06.1986 (наказ № 477 від 11.06.1986) та на 2 доби з 10.07.1986 по 11.07.1986 (наказ № 555 від 08.07.1986).
Суд критично ставиться до посилань відповідача на відсутність документів, які підтверджують перебування позивача в зоні відчуження, як на підставу відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з такого.
З аналізу норм частини 3 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом постановах від 27.02.2018 по справі № 344/9789/17, від 28.03.2018 по справі № 333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 по справі № 708/1022/17.
Таким чином, суд вважає, що позивач разом із заявою про призначення пенсії зі зменшенням віку подав до пенсійного органу достатньо документів для підтвердження періоду роботи позивача по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де зазначено період роботи, коли позивач брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Відтак, рішення відповідача № 262440014707 від 05.08.2022 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком не відповідають фактичним обставинам справи та є необґрунтованим, у зв'язку з чим його належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1993 суд зазначає таке.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац першим частини другої статті 24 Закону).
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 2.11 вищенаведеної Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п. 2.11 Інструкції № 58).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Згідно пунктів 4.1, 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку № 22-1).
Суд встановив, що підставою для незарахування до страхового стажу періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1993 слугувало те, що на титульній сторінці зазначеної трудової книжки не читається відтиск печатки.
Разом з тим, трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
У постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Як встановив суд, відповідно до довідки Київського Палацу дітей та юнацтва № 96-п від 29.06.2004 ОСОБА_1 дійсно працював за сумісництвом в Київському Палаці дітей та юнацтва:
- з 12.12.1991 наказ 424-К від 12.12.1991 - на посаді концертмейстера відділу художної творчості по 31.05.1992 наказ № 223-К від 29.05.1992 з педнавантаженням 12 годин/тиждень;
- з 18.11.1992 наказ 314-К від 18.11.1992 - на посаді керівника гуртка по класу гітари з педнавантаженням 10 годин на тиждень по 31.05.1994 наказ 103-К від 20.05.1994;
- з 01.09.1994 наказ 197-К від 01.09.1994 - на посаді керівника гуртка «Електрогітара» з педнавантаженням 10 годин на тиждень по 31.05.1995 наказ 89-К від 31.05.1995;
- з 01.10.1995 наказ 202-К від 03.10.1995 - на посаді керівника гуртка «Бас-гітара» з педнавантаженням 10 годин на тиждень по 13.02.1996 наказ 33-К від 13.02.1996.
Крім того, військовим квитком НОМЕР_4 від 22.11.1988, довідкою Київського вищого військово-морського політичного училища № 813 від 16.11.1990 та розрахунковою книжкою серії НОМЕР_5 від 03.11.1990 підтверджується перебування позивача на строковій та надстроковій військовій службі.
При цьому, суд враховує, що записи про спірні періоди роботи здійснені в трудовій книжці позивача № НОМЕР_1 від 18.08.1993 з дотриманням правил її заповнення та містять всі необхідні відомості, зокрема дати початку та закінчення та реквізити наказів, які слугували підставою для внесення відповідних записів.
Тому, до загального страхового стажу позивача підлягає зарахуванню незараховані спірні періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1993.
Відтак, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зарахування спірних періодів є протиправною.
Крім того, суд врахував, що відповідно до спірного рішення № 262440014707 від 05.08.2022 відповідач встановив, що страховий стаж позивача 24 роки 07 місяців 09 днів.
Враховуючи висновки суду в мотивувальній частині цього рішення про те, що позивач підтвердив, що він працював в зоні відчуження, а саме 12.06.1986 в м. Чорнобиль, а також наявний страховий стаж позивача, встановлений відповідачем у спірному рішенні, якого достатньо для призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону №796-XII, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до зазначеної статті, оскільки наявні всі умови надання йому пенсій за віком як особі, яка працювала на територіях радіоактивного забруднення.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 31.10.2018 у справі №212/12245/13-а, відповідно до яких належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на пенсійний орган обов'язку призначити та виплачувати пенсію із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з часу звернення позивача із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу (у даному випадку - з 29.07.2022).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 14, 241-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №262440014707 від 05.08.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21366538) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 29.07.2022.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Сергій ГАРАНЬ