09 березня 2023 р. № 400/5800/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Радсадівської сільської рада Миколаївського району Миколаївської області, вул. Миру, 5, Радісний Сад, Миколаївський район, Миколаївська область, 57160,
про:визнання протиправним та скасування рішення №11 від 20.05.2022 року; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Радсадівської сільської рада Миколаївського району Миколаївської області (далі-відповідач), в якій просить:
-визнати протиправним і скасувати Рішення Радсадівської сільської рада Миколаївського району Миколаївської області від 20.05.2022 №11 "Про відмову у наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою для відведення особистого селянського господарства";
-зобов'язати Радсадівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області надати ОСОБА_1 дозвіл розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га ріллі за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером 4825181600:01:000:1707 в межах території Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (в межах населенних пунктів).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2022 у справі № 400/5521/21 Радсадівська сільська рада повторно розглянула клопотання позивача від 22.02.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером 4825181600:01:000:1707 та прийняла Рішення №11 від 20.05.2022, яким відмовила у наданні відповідного дозволу, посилаючись на те, що під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної/комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі.
Ухвалою суду від 22.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача до суду відзив не надходив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -
На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2022 у справі № 400/5521/21 Радсадівська сільська рада повторно розглянула клопотання позивача від 22.02.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером 4825181600:01:000:1707 та прийняла Рішення №11 від 20.05.2022, яким відмовила позивачу у наданні відповідного дозволу, посилаючись на те, що під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної/комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президентом України Указом №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжений і триває у даний час.
Законом України від 24.03.2022 №2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до Земельного кодексу України.
Вказаним Законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (підпункт 5).
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, або внесення відповідних змін у законодавство, що регулює дані правовідносини (зокрема, скасування такої заборони), діє встановлена законом заборона на надання органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.
При цьому, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Стосовно посилання відповідача на те, що Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.
Ні наведеним Законом №2145-ІХ, ні іншими законами не вносилось змін до законодавчо встановленого порядку розгляду та вирішення поставлених перед органом місцевого самоврядування питань в межах його компетенції.
Як встановлено під час розгляду цієї справи, на виконання судового рішення у справі №400/5521/21 відповідач не розглянув по суті клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з врахуванням висновків судового рішення. Тобто, вказані обставини призвели до порушення права позивача на судовий захист, гарантованого законом, хоч і за форс-мажорних обставин, зокрема введення на території України воєнного стану.
У спірному випадку слід враховувати дату звернення щодо вирішення питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою позивача до відповідача (22.02.2021 року), правове регулювання на таку дату, наявність судового рішення у справі №400/5521/21, його правові висновки, а тому суд дійшов висновку, що відповідач повинен вирішити питання, за яким звернувся позивач, у тому числі і з огляду на нові обставини.
Принцип обов'язковості судового рішення не може бути нівельований суб'єктом владних повноважень. Тим, більше за умови наявності у процесуальному праві інституту відстрочення виконання судового рішення.
Тому встановлення тимчасової заборони на безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі не є підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою за наявності встановленого факту порушення прав позивача та інституту відстрочення виконання судового рішення.
З огляду на наведене, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідача надати дозволу на виготовлення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він не надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.
Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржуване рішення не містить повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх умов, передбачених нормами статті 118 ЗК України, для прийняття рішення про надання позивачу відповідного дозволу.
Отже, відповідач повинен здійснити перевірку відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки з урахуванням дотримання замовником вимог законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, після чого прийняти рішення.
З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Водночас, враховуючи норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 №2145-IX, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, або внесення відповідних змін у законодавство, що регулює дані правовідносини (зокрема, скасування такої заборони), діє встановлена законом заборона на надання органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.
Таким чином, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву у місячний строк після припинення чи скасування в Україні воєнного стану (або внесення відповідних змін у законодавство, що регулює дані правовідносини) та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.
Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити частково.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги у розмірі 3500,00 грн. до матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги 05/12/2022-1 від 05.12.2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.12.2022 року, кавитанція про оплату послуг на суму 3517,59 грн.
Суд зазначає, що позивачем не додано до матеріалів справи на підтвердження понесених витрат детальний опис робіт (наданих послуг) із зазначенням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак підстави для його присудження на його користь відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд.-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (вул. Миру, 5, Радісний Сад, Миколаївський район, Миколаївська область, 57160, код ЄДРПОУ 04375636) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Радсадівської сільської рада Миколаївського району Миколаївської області від 20.05.2022 №11 "Про відмову у наданні дозволу громадянину ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою для відведення особистого селянського господарства".
3. Зобов'язати Радсадівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області (вул. Миру, 5, Радісний Сад, Миколаївський район, Миколаївська область, 57160, код ЄДРПОУ 04375636) у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану в Україні (або внесення відповідних змін у законодавство, що регулює дані правовідносини) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) подане 22.02.2021 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га ріллі, кадастровий номер 4825181600:01:000:1707, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар