09 березня 2023 року справа №380/19306/21
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Кухар Н.А.
секретаря судового засідання Малісевич М.В.
за участю:
позивача (представника позивача) - не прибув
представника відповідача - Ковальчук Х.Я.
представника третьої особи1 - не прибув
представника третьої особи2 - не прибув
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради та КП "Адміністративно-технічне управління" про визнання незаконним і скасування рішення,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ФО-П ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) за участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (79017, вул. К. Левицького, 67, м. Львів)та КП "Адміністративно-технічне управління" (79000, пл. Міцкевича, 6/7, м. Львів ), про визнання незаконним і скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 24.09.2021 року №841 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 ».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 24.09.2021 року №841 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 » всупереч рішенню Львівської міської ради у формі протокольного доручення №4-003-15343 від 21.05.2021 року, згідно з яким зупинено демонтаж тимчасових споруд на території Львівської міської територіальної громади до завершення роботи робочої групи, утвореної розпорядженням міського голови від 20.11.2019 №611.
Ухвалою суду від 09 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради (79017, вул. К. Левицького, 67, м. Львів) та КП "Адміністративно-технічне управління" (79000, пл. Міцкевича, 6/7, м. Львів).
Ухвалою суду від 05 липня 2022 року підготовче провадження в адміністративній справі закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання представника ФО-П Гавришкевич Галини Дмитрівни про зупинення провадження у справі №380/19306/21 відмовлено.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача на поштову адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. ФОП ОСОБА_1 з 31.12.2019 року не виконує свої зобов'язання згідно договору від 29.11.2017 №Л-1579-17 та змінами від 31.08.2018 за договором №Л-1579-17 (Д-18), яким зобов'язалась виконати демонтаж самостійно після закінчення терміну договору на тимчасову споруду та користувалась незаконно земельною ділянкою комунальної власності. На момент звернення до суду у позивача ФОП ОСОБА_1 вже був недійний паспорт прив'язки тимчасової споруди, а також строк дії договору про право на користування окремими конструктивними елементами благоустрою закінчився. На момент здійснення підприємницької діяльності тимчасова споруда має бути включена у комплексну схему, щоб договір оренди окремих конструкційних елементів благоустрою та паспорт прив'язки були дійсними на час здійснення підприємницької діяльності у такій тимчасовій споруді, а у разі відсутності хоча б одного із перелічених документів тимчасової споруди буде вважатися самовільно встановленою, навіть, якщо встановленню такої передував весь передбачений законодавством пакет документів, проте, із закінченням строку дії цих документів в подальшому вони не можуть слугувати підставою для продовження провадження підприємницької діяльності у тимчасових спорудах у м. Львові, оскільки набувають статусу самовільно встановлених тимчасових споруд. А, отже, позивач на момент звернення до суду вже не мав права провадити підприємницьку діяльність у тимчасовій споруді у м. Львові. Відтак, права позивача не порушені.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради просив у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 та надав пояснення щодо предмету спору наступного змісту. На території Личаківського району функціонує тимчасова споруда, встановлена Позивачем. Оскільки закінчилися термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою та термін дії паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, вона вважається самовільно встановленою. 26.12.2019 року на сесії Львівської міської ради було прийнято ухвалу №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» відповідно до якої затверджено перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові (Комплексна схема). В перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності тимчасова споруда ФОП ОСОБА_1 не включена. Відповідно до п. 6 ухвали №6107 суб'єктам підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких не увійшли до Комплексної схеми, до 01.02.2020, повинні були подати звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему. Позивач не зверталася до Управління архітектури та урбаністики і доказів такого звернення до матеріалів справи не надав.
Позивач подала додаткові пояснення, де позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позов ФО-П ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради та КП "Адміністративно-технічне управління", про визнання незаконним і скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 24.09.2021 року №841 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 » задоволити повністю.
Позивач в судове засідання не прибула, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подала клопотання про відкладення судового засідання в якому зазначила, що за неможливості відкладення судового засідання провести розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача в судовому засідання просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки суд не повідомив.
Представник КП "Адміністративно-технічне управління" в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки суд не повідомив.
Суд ухвалив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення судового засідання відмовити та продовжити розгляд справи за даною явкою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
24.09.2021 року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №841 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 », у пункті 1 якого зазначено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_2 площею 21 кв.м. Підпунктом 3.1 пункту 3 доручено КП "Адміністративно-технічне управління"здійснити демонтаж за участю представника Личаківської РДА, у присутності представника Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування протягом 60 календарних днів.
Вважаючи рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 24.09.2021 року №841 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 », позивач звернувся із позовом до суду.
При вирішення вказаного спору суд виходить з наступного.
В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
У вказаній вище нормі Основного Закону України дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 18.06.2002 № 12-рп/2002, у пункті 1 резолютивної частини якого вказано, що положення частини першої статті 140 Конституції України в аспекті порушених у конституційному поданні питань необхідно розуміти так, що ці положення дають визначення місцевого самоврядування як права територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985, ратифікованої Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР, головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», про що вказано у преамбулі до названого Закону.
Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад визначена статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за змістом частини першої якої ці ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Положенням статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/200, у абзацах третьому, четвертому пункту 3 мотивувальної частини якого Конституційний Суд України наводить такі правові позиції:
- «Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року N 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).
Згідно із частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон України №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно із пунктом 44 частини першої статті 26 Закону України №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;
До компетенції виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпункт 7 пункту «а» статті 30 Закону України №280/97-ВР).
Стаття 31 Закону України №280/97-ВР встановлює, що виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Відповідно до статті 73 Закону України №280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон України №2807-IV).
Статтею 5 Закону України №2807-IV встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону України №2807-IV передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів віднесено забезпечення реалізації державної політики у цій сфері.
Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини першої статті 12 Закону України №2807-IV, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Режим використання об'єктів благоустрою визначено статтею 14 Закону України №2807-IV, яка передбачає, що такі об'єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Відповідно до частини другої статті 21 Закону України №2807-IV до об'єктів благоустрою належать малі архітектурні форм, які визначаються цією правовою нормою як елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до вказаного Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Крім цього, частинами другою-четвертою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 (далі Порядок №244).
Відповідно до пункту 1.3 Порядку №244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Згідно з пунктами 1.5 та 1.6 Порядку №244 комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту - це текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.
Комплексна схема розміщення ТС розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб'єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку №244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки. Відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.
Як встановив суд, позивач здійснювала підприємницьку діяльність, використовуючи тимчасову споруду за адресою: вул. Пекарська - вул. Мечникова, на підставі договору на право тимчасового користування елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди від 19.11.2017 №Л-157917 (із змінами згідно із договором від 31.08.2018 року №Л-1579-17 (Д-18) (термін дії договору до 31.12.2019 року), Паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 03.05.2018 № ТС-2018-00401-Л, тобто у відповідності до вище вказаних норм.
26.12.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», якою, зокрема, затвердила новий перелік тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові згідно з додатком, визнала такою, що втратила чинність ухвалу Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №380/2335/20, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, визнано протиправними та нечинними підпункт 5.2 пункту 5 в частині «Рекомендувати не здійснювати реалізацію алкогольних та слабоалкогольних напоїв у тимчасових спорудах…», «…Виявлення тимчасових споруд, основною діяльністю яких є торгівля алкогольними напоями… є підставою для підготовки управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування проекту ухвали про вилучення таких тимчасових споруд з Комплексної схеми» та підпункт 7.8 пункту 7 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».
Згідно з пунктом 6 ухвали Львівської міської ради «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» №6107 від 26.12.2019 року, суб'єктам підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких не увійшли до Комплексної схеми, до 01.02.2020 подати звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему на розгляд робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 № 611. За наявності обґрунтованих висновків робочої групи за результатами розгляду звернень управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування здійснює підготовку відповідного проекту ухвали до 31.03.2020.
Тобто, у визначений Львівською радою час позивач вправі був подати на розгляд робочої групи звернення з обґрунтуванням щодо включення у Комплексну схему належної йому тимчасової споруди.
24.09.2021 року Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Пекарській - вул. Мечникова», у п.1 якого зазначено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_2 , а у п.п.3.1 п.3 вказано здійснити протягом 60 календарних днів демонтаж.
В п. 34.ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Згідно ч.1,ч.2 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, а також затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.
В ст. 80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землю, що є комунальною власністю.
Із змісту ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 142-145 Конституції України, ст. 7 Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», ч.1 ст.2, ч.1 ст.12, ч.1,ч.2, ст.83, ч.1.ч2.ст.116, ч.1 ст.123 Земельного кодексу України видно, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.
Отже, Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в інтересах функції і повноваження визначені Конституцією України та іншими законами України.
В п. 42, п. 44 ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації та встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 7 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
В п. «а» ст.13 України «Про благоустрій населених пунктів» видно, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: майдани, площі, бульвари, проспекти.
Підунктами 2.1, 2.17, 2.20, 2.21, 2.30, 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 р. №244, встановлено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Відхилення від паспорта прив'язки , самовільного встановлення тимчасової споруди не допускається разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.
Аналогічні положення передбачені також в Положенні про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, який затверджений ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 р. №4526. Зокрема, в п.2.1, п. 2.1 визначено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорта прив'язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Термін розміщення тимчасових споруд не може перевищувати термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, встановлений ухвалою міської ради.
Отже, позивач не дотримався вимог вказаного Положення № 4526 та Порядку № 244 в частині терміну дії паспорта прив'язки тимчасової споруди. Оскільки, паспорт прив'язки тимчасової споруди для продовження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 дійсний до 31.05.2018 року. Строк дії паспорта прив'язки у встановленому законом порядку не продовжений.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 24.09.2021 року №841 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_2 » прийнято в межах повноважень та у спосіб визначений законом та Конституцією України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради та КП "Адміністративно-технічне управління", про визнання незаконним і скасування рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 березня 2023 року.
Суддя Кухар Н.А.