справа №380/4967/22
09 березня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання дій протиправними, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат і грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів за період роботи з 26.07.2014 по 25.07.2015 та 18 календарних дні за період роботи з 26.07.2014 по 19.02.2017 без дотримання абзаців третього - п'ятого пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та без урахування встановленої ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» мінімальної заробітної плати в листопаді 2021 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат і грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів за період роботи з 26.07.2014 по 25.07.2015 та 18 календарних дні за період роботи з 26.07.2014 по 19.02.2017 відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» в листопаді 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- судові витрати покласти на Головне управління ДФС у Львівській області.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем невірно визначено розмір вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат і грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів за період роботи з 26.07.2014 по 25.07.2015 та 18 календарних дні за період роботи з 26.07.2014 по 19.02.2017 без дотримання абзаців третього - п'ятого пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та без урахування встановленої ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» мінімальної заробітної плати в листопаді 2021 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року замінено відповідача у справі, Головне управління ДФС у Львівській області, на його правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090).
Не погодившись із зазначеною ухвалою, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року про заміну відповідача у справі №380/4967/22 - без змін.
Не погодившись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року Головне управління ДПС у Львівській області подало касаційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року про заміну сторони у справі №380/4967/2
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі №380/4967/22 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській задоволено - ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №380/4967/22 скасовано.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року витребувано у Головного управління ДПС у Львівській області належним чином засвідчені копії довідок.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року витребувано у Головного управління ДФС у Львівській області належним чином засвідчені копії довідок.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року справу №380/4967/22 призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Станом на дату винесення судом рішення відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову від відповідача не надходило.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами
Позивач в судове засідання не прибула, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки суд не повідомив.
Отже, враховуючи наявність передбачених приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , наказом Головного управління ДФС у Львівській області від 25.11.2021 №173-о звільнення з посади головного державного ревізора - інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Червоноградської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області за пунктом 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» , пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 30 листопада 2021 року.
Також вказаним наказом зобов'язано Відділ фінансово - бухгалтерського забезпечення Головного управління ДФС у Львівській області забезпечити проведення розрахунку з ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів за період роботи з 26.07.2014 по 25.07.2015 року, 18 календарних днів за період з 26.07.2016 по 19.02.2017 року.
Вважаючи протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо нарахування позивачу вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат і грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів за період роботи з 26.07.2014 по 25.07.2015 та 18 календарних дні за період роботи з 26.07.2014 по 19.02.2017 без дотримання абзаців третього - п'ятого пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та без урахування встановленої ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» мінімальної заробітної плати в листопаді 2021 року позивач звернулася з цим позовом до суду.
При вирішення вказаного спору суд виходить з наступного.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ "Про державну службу".
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до вимог статті 57 Закону України Про державну службу державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
З наведених положень статті 57 Закону України Про державну службу вбачається, що підставою для виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати під час отримання щорічної відпустки визначено саме факт отримання працівником такої щорічної основної відпустки за відповідний рік.
При цьому, така грошова допомога є гарантованою виплатою державному службовцю, що виплачується в порядку та у розмірі, встановленому Законом України "Про державну службу". Таке право декларовано державою, та держава через створювані нею органи несе обов'язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
До того ж, Закон України "Про державну службу" не висуває будь-яких додаткових умов отримання грошової допомоги, як-то звернення з відповідною заявою, або оформлення такого волевиявлення в іншій формі та не передбачає будь-якої свободи розсуду уповноваженої особи у питанні виплати грошової допомоги у випадку задоволення заяви державного службовця про надання щорічної основної оплачуваної відпустки.
Отже, державний службовець має право на виплату грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до ст.57 Закону України «Про державну службу».
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №420/4230/19.
До того ж, суд зазначає, що Верховний Суд та ЄСПЛ у своїх рішеннях зауважували, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що станом на час звільнення позивача з державної служби (25.11.2021 року) позивачу виплачено вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та грошову компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів за період роботи з 26.07.2014 по 25.07.2015 року, 18 календарних днів за період з 26.07.2016 по 19.02.2017 року.
Позивачу було нараховано та виплачено 8906,69 грн. (компенсація за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку в сумі 4664,21 грн. та вихідна допомога у розмірі 6400,00 грн.)
Відповідно до пункту 1 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №100 чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (абзац перший пункту 2 Порядку №100).
Згідно абзацу третього пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Як передбачено абзацом другим пункту 4 Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абзац 3 пункту 4 Порядку №100).
Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору (абзац 4 пункту 4 Порядку №100).
Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки (абзац перший пункту 7 Порядку №100).
Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації (абзац 2 пункту 8 Порядку №100).
Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при нарахуванні позивачу вихідної допомоги та грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку протиправно не врахував вимоги абзаців третього - п'ятого пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100, та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік».
З огляду на норми ч.4 ст.245 КАС України, враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат і грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів за період роботи з 26.07.2014 по 25.07.2015 та 18 календарних дні за період роботи з 26.07.2014 по 19.02.2017 відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Судовий збір стягненню не підлягає у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання дій протиправними - задоволити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат і грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів за період роботи з 26.07.2014 по 25.07.2015 та 18 календарних дні за період роботи з 26.07.2014 по 19.02.2017 без дотримання вимог абзаців третього - п'ятого пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та без урахування урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік».
Зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат і грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів за період роботи з 26.07.2014 по 25.07.2015 та 18 календарних дні за період роботи з 26.07.2014 по 19.02.2017 відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кухар Н.А.