про відмову в забезпеченні позову
09 березня 2023 року 320/4847/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправної та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправної та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 11.01.2023 №ТД/ФС-1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, - повернуто позивачу без розгляду.
09.03.2023 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- зупинити дію постанови за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 11.01.2023 №ТД/ФС-1, винесеної першим заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Харченком А.М. про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в сумі 67000 грн. - до набрання законної сили рішення суду у даній справі;
- заборонити Центральному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці подавати до органів виконавчої служби на примусове виконання постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в сумі 67000 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 11.01.2023 №ТД/ФС-1, винесену першим заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Харченком А.М. - до набрання законної сили рішення суду у даній справі;
- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа (у разі, якщо станом на дату розгляду цієї заяви вже буде відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 11.01.2023 №ТД/ФС-1 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 ).
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Так, предмет позову становлять вимоги позивача про визнання протиправної та скасування постанови Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 11.01.2023 №ТД/ФС-1, якою позивачу визначено штраф у розмірі 67000,00 грн. за порушення законодавства про працю.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраних заходів забезпечення позову позивач стверджує, що оспорювана постанова є виконавчим документом та пред'являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.
Позивач також відмітила, зважаючи на те, що позивач не погоджується із постановою відповідача про накладення штрафу та не має наміру сплачувати у добровільному порядку накладений на неї штраф, на даний час існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанови відповідача, оскарження якої чинним законодавством не зупиняє її виконання. Враховуючи зазначене, на думку позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі.
При цьому позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки, спричинені примусовим виконанням оспорюваної постанови, буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, вимоги позивача вжити обраних нею заходів забезпечення позову обумовлені можливістю звернення оспорюваної постанови до примусового виконання, з приводу чого суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Проте, в матеріалах заяви відсутні відомості щодо звернення Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до органів виконавчої служби з приводу відкриття виконавчого провадження, що свідчить про відсутність на момент звернення з цим клопотанням доказів загрози завдання позивачеві шкоди або збитків внаслідок звернення стягнення на його активи до надання судом правової оцінки оспорюваній постанові.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах позивача про вірогідність вчинення відповідачем дій, спрямованих на примусове виконання оспорюваної постанови.
Суд також звертає увагу, що до примусового виконання приймаються виконавчі документи за рішеннями судів та іншими рішеннями, які набрали законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Враховуючи те, що постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 11.01.2023 №ТД/ФС-1 оскаржено позивачем у судовому порядку, то вона не набрала законної сили, а визначений у ній штраф є неузгодженим і примусовому стягненню не підлягають.
З урахуванням викладеного, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Балаклицький А. І.