06 березня 2023 року №320/10031/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Ракітова О.В., представника відповідача - Баладжаєва Орхана Фаіг Огли, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Альянс Новобуд» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «Альянс Новобуд» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2022 №64100702 на загальну суму 618884,00 грн., яке винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 позовну залишено без руху та надано позивачу десятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви.
До суду 28.11.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість в якому зафіксовано порушення податкового законодавства та на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Позивач вважає, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємство при заповнені та поданні звітності з податку на додану вартість керується «Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 №276 та 23.03.2018 №381) - далі Порядок № 21.
У складі податкової декларації з ПДВ подаються передбачені Порядком №21 додатки (п. 9 розд. ІІІ Порядку № 21), в т. ч. Додаток 2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» подається при заповненні рядка 21 Декларації.
Позивач вважає, що Порядком №21 не встановлено хронології відображення від'ємного значення ПДВ звітного (податкового) періоду в Додатку 2 до Декларації.
Також позивач наполягає, що при заповненні Додатку 2 до Декларації платник податку має право самостійно визначати послідовність відображення від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розрізі періодів його виникнення.
При цьому, позивач зауважив, що при заповненні Додатку 2 до Податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року, керуючись роз'ясненнями податківців на підставі листів ДФС України від 22.07.2016 №24830/7/99-99-15-03-02-17, від 22.07.2016 №15908/6/99-99-15-03-02-15, від 07.09.2017 №1859/6/99-99-15-03-02-15/ІПК та БЗ 101.24 (База Знань - Загальнодоступний інформаційно-довідниковий ресурс ДПС України), позивач застосовував принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого.
При заповненні таблиці 1 Додатку 2 до Декларації позивачем було враховано значення рядка 21 (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) Декларації. Графи таблиці 1 Додатка 2 до Декларації позивач заповнював у хронологічному порядку виникнення сум від'ємного значення, відображеного у графі 4 (сума усього) таблиці 1 Додатка 2 до Декларації починаючи із звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом.
Звітний (податковий період), у якому виникла сума від'ємного значення ПДВ позивач вказував у графах 2 та 3 таблиці 1 додатка 2 у такому форматі:дві цифри місяця (наприклад - 01, 02, 03 тощо); чотири цифри року (наприклад - 2021 тощо).
На думку позивача ні в Податковому кодексі України, ні в Порядку № 21, жодного правила заповнення Додатку 2 не встановлено і не прописано хронології відображення від'ємного значення ПДВ звітного (податкового) періоду в Додатку 2 до Декларації, та про це також стверджують сама ДПС (лист ДФСУ від 22.07.2016 №15908/6/99-99-15-03-02-15).
Тому, вважає позивач, у ГУ ДПС у Київській області немає жодних підстав стверджувати про порушення позивачем вимог Порядку №21, та вимог п.44.1 ст.44, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України та про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) по Декларації за січень 2022 року у сумі 618884,00 грн., адже жоден пункт ПКУ або Порядку №21 не порушений, оскільки в них стосовно Додатку 2 взагалі ніяких норм немає.
Позивач зазначив, що який би підхід заповненні Додатку 2 до Декларації з податку на додану вартість не вибрав платник податку сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації), не змінюється, оскільки формування від'ємного значення відбувається за різницею між сумою податкового зобов'язання та податковим кредитом.
Від'ємне значення, рядок 21 Декларації за січень 2022 року, в сумі 1466530,00 грн. сформоване позивачем за період з травня 2020 року по січень 2022 року на підставі задекларованого податкового зобов'язання на суму 63109291,00 грн., та податкового кредиту на суму 64575821,00 грн., що підтверджується зареєстрованими податковими накладними/розрахунками коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Також позивач надав в Таблиці 1 розшифрування задекларованих показників виникнення від'ємного значення за період з травня 2020 року по січень 2022 року двома способами заповнення Додатку 2 до Декларації та звернув увагу, що в Акті перевірки самі ж податківці стверджують, що при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту не встановлено порушень податкового законодавства.
На думку позивача Порядком №21 не встановлено хронології відображення від'ємного значення ПДВ звітного (податкового) періоду в додатку 2 до Декларації. Тому позивачем при заповненні Додатку 2 правомірно застосовано принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого.
Платник податку, вважає позивач, при заповненні Додатку 2 до Декларації має право самостійно визначати послідовність відображення від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розрізі періодів його виникнення.
Також, 22.12.2022 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи №320/10031/22 додаткових доказів, копій Податкових декларацій за період з травня 2020 року по січень 2022 року, з математичним обґрунтуванням виникнення суми від'ємного значення з ПДВ (різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом Приватного підприємства "Альянс Новобуд") та клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн. із додатками (оригінал Договору про надання правової допомоги №02/05-1 від 08.10.2022, оригінал Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №02/05-1 від 08.10.2022, оригінал Акту приймання-передачі №1 Договору про надання правової допомоги №02/05-1 від 08.10.2022, оригінал Детального опису наданих послуг, виконаних Адвокатом.).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував. Зазначив, що порушення були встановлені в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Так відповідач вказав, що відповідно до акту від 11.07.2022 №3809/10-36-07-03-12/34591922, перевіркою достовірності і правильності визначення суми від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації) в сумі 1466530,00 грн. встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 618884,00 грн., з огляду на наступне:
Неправомірність визначення позивачем від'ємного значення за грудень 2021 року відповідач обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою встановлено, що за грудень 2021 року у рядку 9 декларації з ПДВ «Усього податкових зобов'язань» (колонка Б) відображено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 5202304,00 грн., що складається з наступних показників: рядок 1.1. декларації з ПДВ «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за основною ставкою» (колонка Б) відображено суму 5194640,00 грн., рядок 6.1 декларації з ПДВ «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України з основною ставкою» відображено суму 8331,00 грн., рядок 7 «Коригування податкових зобов'язань» (колонка Б) відображено суму (-) 667,00 грн.
Проведеною перевіркою встановлено, що за грудень 2021 року податковий кредит з ПДВ становить 5972370,00 грн., що складається з наступних показників: рядок 10.1 декларації з ПДВ «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою податковий кредит» (колонка Б) відображено суму 5964039,00 грн., рядок 13.1 декларації з ПДВ «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України з основною ставкою» (колонка Б) відображено суму 8331,00 грн.
Таким чином, на думку відповідача, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 770066,00 грн., а не 441651,00 грн., яке відображено позивачем у рядку 1 графи 4 Додатку 2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» за грудень 2021 року.
Неправомірність визначення позивачем від'ємного значення за січень 2022 року, відповідач обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою встановлено, що за січень 2022 року у рядку 9 декларації з ПДВ «Усього податкових зобов'язань» (колонка Б) відображено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 947299,00 грн., що складається з наступних показників: рядок 1.1. декларації з ПДВ «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за основною ставкою» (колонка Б) відображено суму 944027,00 грн., рядок 6.1 декларації з ПДВ «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України з основною ставкою» відображено суму 7913,00 грн., рядок 7 «Коригування податкових зобов'язань» (колонка Б) відображено суму (-) 4641,00 грн.
Проведеною перевіркою встановлено, що за січень 2022 року податковий кредит з ПДВ становить 1024879,00 грн., що складається з наступних показників: рядок 10.1 декларації з ПДВ «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою податковий кредит» (колонка Б) відображено суму 1016966,00 грн., рядок 13.1 декларації з ПДВ «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України з основною ставкою» (колонка Б) відображено суму 7913,00 грн.
Отже, на думку відповідача, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 77580,00 грн.
Таким чином з вищевикладеного відповідач вбачає завищення позивачем від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за січень на суму 618884,00 грн.
Відповідач вважає, що згідно з Додатком №2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» до податкової декларації з ПДВ у графі 2,3 зазначається звітний податковий період, у якому виникло від'ємне значення.
Тому відповідач наполягає, що в графі 2,3 податкової декларації з ПДВ за січень позивачем зазначено звітний період виникнення від'ємного значення за грудень 2021 року в сумі 441651,00 грн., за період якого виникло від'ємне значення в сумі 770066,00 грн. та січень 2022 року, за період якого виникло від'ємне значення в сумі 77580,00 грн. що в свою чергу є неправомірним.
Також відповідач вважає, що надана позивачем Таблиця 1 «Розшифровка задекларованих показників виникнення від'ємного значення за період з травня 2020 року по січень 2022 року» не спростовує висновки акту перевірки, так як позивачем за січень 2022 року у Додатку 2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» зазначено, що період виникнення від'ємного значення січень 2022 року.
Таким чином на думку відповідача в контролюючого органу є доводи стверджувати, що податкове повідомлення-рішення та висновки, які викладені в акті перевірки, є законними та обґрунтованими.
Крім того, відповідач подав до суду заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких зазначив, що витрати позивача на правничу допомогу не підтверджено належним чином, а розрахунок суми витрат на правничу допомогу значно завищено і є неспівмірним відносно затраченого часу представника позивача на участь у розгляді даної справи.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити даний адміністративний позов.
Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Альянс Новобуд» (податковий номер 34591922) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №3809/10-36-07-03-12/34591922 від 11.07.2022 (далі - Акт перевірки).
На підставі висновків, що викладенні в Акті перевірки, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.08.2022 №64100702 на загальну суму 618884,00 грн., як сума завищення від'ємного значення з ПДВ.
Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до ДПС України. Рішенням ДПС України від 27.09.2022 №11738/6/99-00-06-01-05-06 податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга без задоволення.
Після чого, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Як вбачається з Акту перевірки - перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року рядку 21 Декларації з ПДВ «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» встановлено порушення вимог «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 № 276 та 23.03.2018 №381) та вимог п. 44.1. ст. 44, п.198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) по декларації за січень 2022 року у сумі 618884,00 грн.
На думку контролюючого органу, вказане порушення виразилось у тому,що згідно з Додатком № 2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» до податкової декларації з ПДВ у графі 2,3 зазначається звітний податковий період, у якому виникло від'ємне значення.
До вказаних тверджень податкового органу суд ставиться критично зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що від'ємне значення, рядок 21 Декларації за січень 2022 року, в сумі 1466530,00 грн. сформоване позивачем з урахуванням від'ємних значень за період з травня 2020 року по січень 2022 року на підставі задекларованого податкового зобов'язання на суму 63109291,00 грн., та податкового кредиту на суму 64575821,00 грн., що підтверджується копіями Податкових декларацій за період з травня 2020 року по січень 2022 року.
Отже позивачем надано сукупність належних доказів, які підтверджують арифметичну правильність визначення від'ємного значення в сумі 1466530,00 грн., яке сформоване позивачем з урахуванням від'ємних значень за період з травня 2020 року по січень 2022 року.
Щодо твердження відповідача, що згідно з Додатком №2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» до податкової декларації з ПДВ у графі 2,3 зазначається звітний податковий період, у якому виникло від'ємне значення, суд зазначає наступне:
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку при заповнені та поданні звітності з податку на додану вартість керується Порядком №21.
У складі податкової декларації з ПДВ платником податків подаються передбачені Порядком №21 додатки, в тому числі Додаток 2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» (надалі - Додаток 2), який подається при заповненні рядка 21 Декларації.
Порядком № 21 не встановлено хронології відображення від'ємного значення ПДВ звітного (податкового) періоду в Додатку 2 до Декларації.
Платник податку при заповненні Додатку 2 до Декларації має право самостійно визначати послідовність відображення від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розрізі періодів його виникнення.
Приватне підприємство «Альянс Новобуд» при заповненні Додатку 2 до Податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року, зокрема керуючись роз'ясненнями податкового органу на підставі Листа ДФС України від 22.07.2016 №24830/7/99-99-15-03-02-17 та Листа ДФС від 22.07.2016 №15908/6/99-99-15-03-02-15, правомірно застосовувало принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого.
Податковим кодексом України та Порядком №21 не передбачено правил заповнення Додатку 2, як і не передбачено хронології відображення від'ємного значення ПДВ звітного (податкового) періоду в Додатку 2 до Декларації.
З огляду на вищевикладене суд погоджується з доводами позивача, що у відповідача немає підстав стверджувати про порушення позивачем вимог Порядку № 21 та вимог п.44.1 ст.44, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.4 ст. 200 ПК України та завищення позивачем суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) по Декларації за січень 2022 року у сумі 618884,00 грн., адже жоден пункт ПК України або Порядку №21 позивачем не порушено.
Тому який би підхід заповнення Додатку 2 до Декларації з податку на додану вартість не вибрав платник податку, - сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації), не змінюється, оскільки формування від'ємного значення відбувається за різницею між сумою податкового зобов'язання та податковим кредитом. Позивач надав до суду в Таблиці 1розшифровування задекларованих показників виникнення від'ємного значення за період з травня 2020 року по січень 2022 року двома способами заповнення Додатку 2 до Декларації, в якій математично обґрунтував, що сума від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації), не змінюється.
Суд також приймає до уваги, що в Акті перевірки відповідач підтверджує, що при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту не встановлено порушень податкового законодавства.
Відтак, відповідачем як суб'єктом владних повноважень з урахуванням вимог законодавства України в судовому засіданні не було доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами викладених в акті перевірки тверджень.
Так, Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2019 по справі №826/13065/18 (Дата набрання законної сили: 05.07.2019), встановлено наступне:«Разом з тим, як вважає суд, зважаючи на те, що ПК України та Порядком N 21 не визначено особливостей відображення від'ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2 (Д2) та Додатку 3 (Д3), а також те, що у вищезазначеному листі ДФС наведено рекомендації щодо особливостей такого відображення, позивач має право самостійно визначати при заповненні як Додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 Додатка 3 (Д3) до податкової декларації з податку на додану вартість послідовність відображення від'ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду та суми бюджетного відшкодування в розрізі періодів виникнення таких сум та послідовність погашення за рахунок такого від'ємного значення податкових зобов'язань відповідного звітного періоду. Аналогічної позиції дотримується і ДФС України у своїх листах від 11.05.2018 N2082/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 04.01.2019 N58/6/99-99-15-03-02-15/ІПК».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 по справі №1340/5013/18 (Дата набрання законної сили: 21.05.2019), встановлено наступне:«Водночас, ані ПК України, ані Порядком №21 не передбачено вимог щодо черговості врахування залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів при погашенні податкових зобов'язань поточного звітного (податкового). Аналогічна позиція викладена в листі Державної фіскальної служби України від 12.07.2016 №15908/6/99-99-15-03-02-15, в якому підкреслюється, що використання принципу хронології, згідно з яким податкові зобов'язання поточного звітної (податкового) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його зникнення - від найдавнішого до найновішого, має тільки добровільний характер».
Також суд критично відноситься до посилання відповідача на фігурування посадових осіб ПП «Альянс Новобуд» в справах про адміністративне правопорушення щодо встановлення Броварським міськрайонним судом Київської області наявності в діях директора ПП «Альянс Новобуд» ОСОБА_1 та головного бухгалтера ПП «Альянс Новобуд» ОСОБА_2 складу порушення в частині ведення податкового обліку, що, на думку відповідача, додатково вказує на неправомірність дій позивача та що призвело до завищення від'ємного значення на суму 618844,00 грн.
З наданих відповідачем копій Постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2022 року по справі № 361/3033/22 та Постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.10.2022 по справі №361/3031/22 не вбачається ні визнання Броварським міськрайонним судом Київської області правомірним податкового повідомлення-рішення від 05.08.2022 №64100702 на загальну суму 618884,00 грн. як сума завищення від'ємного значення з ПДВ, ні встановлення Броварським міськрайонним судом Київської області фактів та обставин, які досліджувались у даному судовому засіданні.
Тому посилання відповідача на Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.10.2022 по справі № 361/3033/22 та Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.10.2022 по справі № 361/3031/22 суд не приймає до уваги.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає що відповідачем неправомірно не враховано від'ємне значення, яке було задеклароване позивачем у попередніх звітних періодах в сумі 618884,00 грн., та й відповідно оскаржуване Податкове повідомлення-рішення від 05.08.2022 №64100702 на загальну суму 618884,00 грн., як сума завищення від'ємного значення з ПДВ є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 9283,27 грн., суд вважає за необхідне дану суму стягнути з податкового органу за рахунок бюджетних асигнувань.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн., суд зазначає про таке.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Приписи ст. 134 КАС України не виключають права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що на підставі аналізу положень ст. 134 КАС України склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також, Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.05.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).
Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З клопотання представника позивача вбачається, що він просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 100000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача були подані при зверненні до суду: договір про надання правової допомоги №02/05-1 від 08.10.2022; додаток №1 від 07.10.2022 до договору про надання правової допомоги №02/05-1 від 08.10.2022; акт приймання-передачі №1 від 19.12.2022 до додатку №1; детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом.
Згідно з актом приймання-передачі №1 від 19.12.2022 до Додатку №1 від 07.10.2022, адвокат надав клієнту відповідно до умов договору наступні адвокатські послуги: збір та вивчення матеріалів для підготування позовної заяви; формування доказів по справі; формування платіжного доручення про сплату судового збору; складання та оформлення позовної заяви, подача позовної заяви до суду; представництво в суді.
Проте, відповідач у письмових поясненнях зауважив, що вважає витрати позивача на правову допомогу не підтверджені належним чином, а розрахунок суми витрат на правничу допомогу значно завищено і є неспіврозмірними відносно затраченого часу представника позивача на участь у розгляді даної справи.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №320/10031/22, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 20000,00 грн., які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача та стягнення на користь Приватного підприємства «Альянс Новобуд» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2022 №64100702 форми «В4» на суму 618884,00 грн., винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 9283 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 27 коп. на користь Приватного підприємства «Альянс Новобуд» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.
4. Стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. на користь Приватного підприємства «Альянс Новобуд» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 березня 2023 р.