8 березня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.02.2023 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України,
-продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до 23.03.2023 включно.
учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_7
підозрюваний: ОСОБА_6
захисник: ОСОБА_5
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, до 23.03.2023 включно із продовженням покладених обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Захисник вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
На думку захисника, слідчим суддею не враховано відомості щодо особи підозрюваного, що підозрюваним було вчинено нетяжкий злочин та на теперішній час відсутні ризики, визначені ст. 177 КПК України.
Зазначає, що зважаючи на дані про особу підозрюваного, який не заперечує свою вину, приймав участь у слідчих діях, не порушує умови цілодобового домашнього арешту, має міцні соціальні зв'язки, має мати та батька, який є інвалідом 1 групи довічно та брата з багатодітною родиною, до нього може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж цілодобовий домашній арешт.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , слідчим суддею встановлені наступні обставини.
СВ ВП №2 МРУП ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022152020001425 від 20.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
20.12.2022, у ОСОБА_8 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне викрадення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До своєї протиправної діяльності ОСОБА_8 , залучив ОСОБА_6 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, 20.12.2022 року ОСОБА_8 на автомобілі марки «Тесла», в ході досудового розслідування державний номер встановити не вдалось можливим, під його керуванням та за попередньою змовою з ОСОБА_6 , біля 11:30, приїхали до місця мешкання ОСОБА_9 , а саме до будинку АДРЕСА_3 та залишилися в автомобілі і стали чекати поки вона вийде на вулицю. Біля 12:00, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_9 вийшла з подвір'я свого будинку та направилась по вулиці Очаківській до зупинки громадського транспорту. Несподівано для неї під'їхав автомобіль марки «Тесла», з якого з боку водійських дверей вийшов ОСОБА_8 , а з задніх дверей - незнайомий їй чоловік - ОСОБА_6 . ОСОБА_9 , розуміючи те, що ОСОБА_8 фізично розвиненіший за неї та в той момент, реально сприймаючи обставини які склались, як загрозу власному життю та здоров'ю, намагалася втекти, але ОСОБА_8 наздогнав її та штовхнув, в результаті чого вона впала на землю. Нахилившись над ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , наніс їй декілька ударів кулаками в область обличчя. Надалі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , схвативши попід руки ОСОБА_9 , примусово, проти її волі, затягнули до салону автомобіля марки «Тесла», та ОСОБА_8 сів за кермо автомобіля, а ОСОБА_6 сів у вказаний автомобіль на заднє сидіння поруч з ОСОБА_9 . Одразу, після чого, проти волі ОСОБА_9 , ОСОБА_8 повіз їх на вказаному автомобілі у невідомому для неї напрямку.
Здійснивши таким чином викрадення ОСОБА_9 , 20.12.2022 року біля 12:30, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , діючи умисно, із застосуванням погрози фізичного насильства, відвезли останню на зазначеному автомобілі під керуванням ОСОБА_8 до лісового насадження, розташованого на території Миколаївської області, де залишили ОСОБА_9 на вулиці без одягу на території лісового насадження, розташованого на території Миколаївської області.
23.12.2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.12.2022 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 23.02.2023 включно.
Прокурором подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , вказуючи, що останній підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які наявні та не зменшились і на цей час.
Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим, послався на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Врахував дані про особу, ступінь встановлених ризиків, обставини кримінального правопорушення і дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 .
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У відповідності до положень ч.ч.1-2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч.6 ст.181 КПК України, строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, за обставин не зменшення заявлених ризиків та обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії нетяжких злочинів і за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років та вказав, що ризики можливого переховування підозрюваного від слідства чи суду та ризик впливу на потерпілу та свідків, не зменшилися та продовжують існувати.
Та з врахуванням зазначеного, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваному ОСОБА_6 необхідно продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк досудового розслідування, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим ризикам.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді, та вважає, що заявлені стороною обвинувачення ризики можливо усунути без застосування такого досить суворого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт, який є другим в переліку після тримання під вартою за ступенем жорсткості згідно положень КПК України.
Окрім того, в клопотанні прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді саме цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 відсутнє достатнє обґрунтування, що домашній арешт у певний період доби, з визначенням часового проміжку, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, не доведено і в судовому засіданні апеляційного суду необхідність продовження строку застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді саме цілодобового домашнього арешту.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, не переховувався від органів досудового розслідування та суду, належно виконує процесуальні обов'язки, не заперечує свою вину, надає покази, не порушував умови цілодобового домашнього арешту.
Також підозрюваний має міцні соціальні зв'язки. Так, він має матір, хворого батька, який є інвалідом першої групи довічно, та який потребує допомоги у придбанні ліків, брата з родиною.
Щодо ризику можливого незаконного впливу підозрюваного на потерпілу та свідків з метою зміни їх показань, то такий ризик можливо усунути шляхом покладення на підозрюваного обов'язку не спілкуватись з потерпілою та свідками по справі щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення.
В суді апеляційної інстанції захисник і підозрюваний стверджували, що з врахуванням відомостей про особу підозрюваного, якому тільки недавно виповнилось 18 років, який ніколи не притягався до кримінальної відповідальності та який добросовісно виконує свої процесуальні обов'язки, з врахуванням наявності міцних соціальних зв'язків у підозрюваного, раніше встановлені слідчим суддею ризики стали мінімальними.
Зважаючи на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для продовження строку застосування до підозрюваного такого надмірно суворого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт.
Поряд з цим апеляційний суд вважає, що відсутні підстави, які б перешкоджали застосуванню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з визначенням часу і слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу не обґрунтовано прийшов до висновку про недостатність такого запобіжного заходу як домашній арешт у певний період доби для досягнення мети заходу забезпечення кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.02.2023 року, щодо ОСОБА_6 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Окружної прокуратури м. Миколаєва ОСОБА_10 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною в період часу з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду за відповідним викликом;
- утриматись від спілкування зі свідками та з потерпілою у кримінальному провадженні № 12022152020001425.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 .
Строк дії ухвали до 23.03.2023 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: