Дата документу 09.03.2023
Справа № 334/1720/23
Провадження № 2-з/334/10/23
про забезпечення позову
09 березня 2023 року суддя Ленінського районного суду м.Запоріжжя Новікова Н.В., розглянувши заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову,
встановив:
Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин Запорізької міської ради звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , в якій просить визнати відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,41 кв.м та передати у власність Запорізької міської територіальної громади в особі Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) та стягнути з відповідача судові витрати, що складаються із судового збору.
09.03.2023 провадження у справі відкрито.
Разом з вказаним позовом заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити позов та накласти арешт на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,41 кв.м., право власності на яку за життя належало ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що в ході здійснення моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень Вознесенівською окружною прокуратурою м. Запоріжжя встановлено, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 вживалися заходи до визнання права власності на спірну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, було встановлено, що у провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебувала цивільна справа № 334/3669/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору-купівлі продажу та визнання права власності.
У ході судового розгляду встановлено, що відповідно до інформації відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис про смерть № 85 від 14.01.2020. У подальшому, 01.03.2021 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду у зв'язку із смертю відповідача. Враховуючи викладене, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності у вищевказаній справі залишено без розгляду.
Проте, 30.09.2021 ОСОБА_1 повторно, будучи обізнаною про факт смерті ОСОБА_3 , звертається до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з аналогічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору-купівлі продажу та визнання права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 06.10.2021 у справі № 334/7503/21 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом, оскільки відповідач померла, її цивільна правоздатність та дієздатність припиналася.
На підтвердження своїх доводів щодо права власності на спірну квартиру, ОСОБА_1 надано копію договору купівлі- продажу, укладеного 28.11.2005 з ОСОБА_2 та зареєстрованого 28.11.2005 Запорізькою товарною біржею «Строй-Інвест».
Долучена до позовної заяви копія договору купівлі-продажу від 28.11.2005, в порушення вимог закону, будь-яких відміток про його нотаріальне посвідчення чи державну реєстрацію не містить.
Крім того, за результатами ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна, а саме, квартиру АДРЕСА_2 з'ясовано, що вказаний договір купівлі- продажу від 28.11.2005 у матеріалах інвентаризаційної справи не міститься, записи про його реєстрацію також відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням відсутності на договорі купівлі-п родажу від 28.11.2005 на який, як на правовстановлюючий документ посилалася ОСОБА_1 , будь-яких відміток про його нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію, у силу вимог ст.ст. 220, 640 ЦК України, вказаний договір купівлі-продажу є нікчемним, не тягне жодних правових наслідків та не потребує додаткового визнання його недійсним судом.
Таким чином, очевидним є той факт, що у даному випадку ОСОБА_1 вживалися заходи до оформлення права власності на нерухоме майно, що належить померлій ОСОБА_2 за відсутності законних до того підстав з метою заволодіння нерухомим майном особи, яка не має спадкоємців та має перейти у комунальну власність як відумерла спадщина.
Окрім цього, відмова у відкритті провадження у справі № 334/7503/21 не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до суду із позовом до Запорізької міської ради щодо визнання права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою вжиття вичерпних заходів на захист інтересів держави, для фактичного передання спірної квартири як об'єкта відумерлої спадщини у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя прокурором заявлено позовні вимоги про визнання відумерлою спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , до складу якої входить спірна квартира, та передання її у власність територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
У разі відчуження спірного об'єкту нерухомості на користь третіх осіб, передача, квартири як об'єкта відумерлої спадщини у комунальну власність стане неможливою з огляду на положення ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що зведе нанівець зусилля суду та прокурора по розгляду вказаної справи.
За таких обставин повне поновлення інтересів держави буде можливим лише при пред'явленні позовів до наступних власників нерухомості, які нестимуть надмірний тягар відповідальності за незаконне набуття права власності на спірну квартиру та подальше її відчуження. Тобто будуть позбавлені права власності, внаслідок незаконних дій, вчинених не з їхньої вини, що суперечить принципу пропорційності втручання у мирне володіння своїм майном.
Якщо судом будуть визнані обґрунтованими позовні вимоги прокурора та одночасно відчужено спірний об'єкт нерухомості, то суд не забезпечить поновлення порушених інтересів держави, що робить право на судовий захист ілюзорним та суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Проаналізувавши зміст позовних вимог прокурора, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, та враховуючи доводи заявника, що відповідачем під час розгляду справи може бути відчужено спірне майно, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, суд вважає,що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки зазначений в ній вид забезпечення позову є співмірним, відповідає змісту заявлених позовних вимог, та установлено підстави, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, що в свою чергу призведе до неможливості захисту законних інтересів держави.
Вирішуючи подану заяву, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог.
Суд не вбачає підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення, оскільки обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2, 5, 149, 151, 153, 260 ЦПК України, та постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,-
постановив:
Заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31,41 кв.м., право власності на яку за життя належало ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: