Ухвала від 02.03.2023 по справі 924/159/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"02" березня 2023 р.Справа № 924/159/14 (910/6053/19)

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі (в межах справи №924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр")

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр", м.Хмельницький

до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

про стягнення 14 653,03 грн. інфляційних втрат, 4 176,28 грн. 3% річних

за участю представників

позивача - Ткач Я.С. - згідно ордера

відповідача (заявника) - Кордас Ж.А. - згідно витягу із ЄДР

встановив: рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.01.2022 у справі №910/6053/19 позов ТОВ „Октант-Центр”, м. Хмельницький до Державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ про стягнення 14 653,03 грн. інфляційних втрат, 4 176,28 грн. 3% річних було задоволено.

На виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2022р., постанови Верховного Суду від 07.09.2022р. були видані відповідні накази, які направлені стягувачу для виконання.

08.02.2023р. Головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевченком Максимом Романовичем було відкрито виконавче провадження №70950559.

13.02.2023р. на адресу суду надійшла заява представника Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що на дату винесення судом наказу від 26.01.2023р. у справі №924/159/14 (910/6053/19) зобов'язання Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” на користь ТОВ „Октант-центр” за вказаним наказом є припиненими.

Відтак, заявник просить суд зупинити виконання за наказом господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023р. у справі №924/159/14 (910/6053/19) у виконавчому провадженні №70950559, яке здійснюється головним державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевченком Максимом Романовичем.

Визнати наказ господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023р. у справі №924/159/14 (910/6053/19) таким що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 20.02.2023р. заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, було призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2023р.

Представник заявника в засіданні суду заяву підтримав, просив про задоволення заяви.

Представник позивача проти заяви заперечив, про що подав суду письмове заперечення від 02.03.2023р., посилаючись на безпідставність доводів заявника.

Судом приймається до уваги, що згідно ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов'язується саме з відсутністю у боржника обов'язку сплатити борг за таким наказом у зв'язку з тим, що його видано помилково, або у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 року по справі N 755/388/15-ц).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань визначені у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК.

Зобов'язання можуть припинятися внаслідок його виконання, проведеного належним чином, добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно п.5 ч.1 ст. 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених законом.

В свою чергу ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що задоволення вимог поточних кредиторів може здійснюватися у випадку та в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З метою забезпечення справедливого розподілу коштів боржника між кредиторами Кодексом передбачена певна черговість задоволення їх вимог.

В постанові від 15.01.2019 року у справі № 15/250-6 Верховний Суд вказав на недопустимість індивідуального задоволення боржником вимог кредиторів після порушення справи про банкрутство, зважаючи на спеціальні процедури, які забезпечують пропорційність задоволення вимог кредиторів однієї черги в ході провадження справи про банкрутство.

Частиною 5 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) за умови, що це не порушує майнові права інших кредиторів.

Відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ „Октант-Центр” та ДПАТ „НАК „Украгролізинг” може порушувати права інших кредиторів, оскільки являє собою задоволення індивідуальних вимог окремого кредитора за рахунок коштів, що мали бути спрямовані на пропорційне задоволення вимог кредиторів згідно зі встановленою Кодексом черговістю.

Відповідно до ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 5 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства лише боржник має право погашення вимог кредитора шляхом заліку зустрічних однорідних вимог - кредитор зі своєї сторони такого права не має. Саме боржник відповідно до Кодексу погашає визнані вимоги кредитора шляхом стягнення з нього боргу, а не навпаки.

Боржник може погашати зустрічні однорідні вимоги кредитора за двох істотних умов: а) повинна бути згода такого кредитора; б) погашення шляхом заліку не повинне порушувати майнові права інших кредиторів.

Відтак, не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених законом про банкрутство (п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України).

Судом також враховується, що наказ господарського суду Хмельницької області від 26.01.2023р. у справі №924/159/14 (910/6053/19) фактично виконаний, про що державним виконавцем прийнято постанову №70950559 від 14.02.2023р. про закінчення виконавчого провадження.

Із врахуванням вищенаведеного, у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі (в межах справи №924/159/14 про банкрутство ТОВ „Октант-центр”), суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст. ст. 162, 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду у строки та порядку, встановлені ст. ст. 255-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 07.03.2023р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 1 прим. - до матеріалів справи