79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.03.2023 Справа № 914/36/23
м. Львів
За позовом: Приватного підприємства «Світчай», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», м. Львів
про стягнення 33644,94 грн
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Представники сторін не викликались
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua. не здійснювалося.
Приватне підприємство «Світчай» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» про стягнення заборгованості за Договором поставки №П-10/2016 від 14.09.2016 року в розмірі 33644,94 грн, з яких 25012,68 грн сума основного боргу, 7548,83 грн індекс інфляції та 1083,43 грн 3% річних.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2023 року справу передано судді О.І.Щигельській.
Ухвалою суду від 04.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи №914/26/23 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін. Проінформовано сторони, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, оскільки судове засідання не проводиться, а тому процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до Господарського процесуального кодексу України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.
08.02.2023 в системі документообігу суду зареєстровано клопотання відповідача про долучення доказів (вх.№3277/23).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Аргументи позивача
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 14 вересня 2016 року між Приватним підприємством «Світчай» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» укладено Договір поставки №П-10/2016, на виконання умов якого позивачем в період з 19.04.2021 по 07.06.2021 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 25597,34 грн. Однак, відповідачем проведено часткові оплати за відвантажений товар, не дотримуючись строків, погоджених сторонами в договорі. З врахуванням проведених оплат та з врахуванням повернення товарів відповідно до умов договору станом на 11.02.2022 р. заборгованість відповідача за поставлений товар становила 25 012,68 грн.
Зазначене зумовило звернення позивача до суду, де окрім суми основного боргу в розмірі 25 012,68 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 7548,83 грн індексу інфляції та 1083,43 грн 3% річних.
Аргументи відповідача
Відповідачем подано клопотання про долучення доказів, в якому зазначено, що 05.01.2023 року ТОВ «Авіон+» сплачено основну суму заборгованості в сумі 25009,50 грн. Відповідач просив суд врахувати зазначене при винесенні рішення по справі.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
14.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (покупець за договором, відповідач по справі) та Приватним підприємством «Світчай» (постачальник за договором, позивач по справі) укладено Договір поставки №П-10/2016, за яким постачальник зобов'язався в порядку і терміни, встановлені Договором, передати товар у власність покупцеві, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених в цьому Договорі (п. 1.1.).
Відповідно до п. 2.1. Договору кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, що поставляється, вказуються в товарно-транспортній накладній і повинні чітко відповідати Специфікації. Товарно-транспортна накладна формується па підставі офіційного замовлення Покупця, що оформляється відповідно до Додатку №2 «Форма замовлення» і є невід'ємною частиною цього Договору.
Постачальник здійснює постачання товарів на протязі 24 годин з моменту отримання замовлення від покупця (п. 2.2. Договору).
На виконання умов укладеного Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 25 597,34 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, зокрема: № Ап0000759 від 19.04.2021 на суму 314,04 грн, № Ап0000764 від 19.04.2021 на суму 79,94 грн, № Ап0000767 від 19.04.2021 на суму 415,91 грн, № Ап0000768 від 19.04.2021 на суму 478,20 грн, № Ап0000810 від 20.04.2021 на суму 202,25 грн, № Ап0000816 від 20.04.2021 на суму 360,10 грн, № Ап0000859 від 21.04.2021 на суму 256,10 грн, № Ап0000860 від 21.04.2021 на суму 271,27 грн, № Ап0000861 від 21.04.2021 на суму 524,15 грн, № Ап0000862 від 21.04.2021 на суму 370,10 грн, № Ап0000874 від 21.04.2021 на суму 209,46 грн, № Ап0000913 від 22.04.2021 на суму 247,07 грн, № Ап0000995 від 23.04.2021 на суму 491,68 грн, № Ап0000996 від 23.04.2021 на суму 307,20 грн, № Ап0001048 від 26.04.2021 на суму 225,95 грн, № Ап0001056 від 26.04.2021 на суму 239,05 грн, № Ап0001060 від 26.04.2021 на суму 624,90 грн, № Ап0001061 від 26.04.2021 на суму 504,25 грн, № Ап0001068 від 26.04.2021 на суму 517,80 грн, № Ап0001148 від 28.04.2021 на суму 213,19 грн, № Ап0001183 від 28.04.2021 на суму 237,94 грн, № Ап0001184 від 28.04.2021 на суму 274,99 грн, № Ап0001224 від 29.04.2021 на суму 302,02 грн, № Ап0001237 від 29.04.2021 на суму 211,08 грн, № Ма0000081 від 05.05.2021 на суму 210,70 грн, № Ма0000111 від 06.05.2021 на суму 211,96 грн, № Ма0000120 від 06.05.2021 на суму 223,76 грн, № Ма0000184 від 10.05.2021 на суму 257,10 грн, № Ма0000185 від 10.05.2021 на суму 353,58 грн, № Ма0000203 від 10.05.2021 на суму 561,91 грн, № Ма0000206 від 10.05.2021 на суму 241,79 грн, № Ма0000217 від 11.05.2021 на суму 258,13 грн, № Ма0000226 від 11.05.2021 на суму 200,15 грн, № Ма0000227 від 11.05.2021 на суму 209, 50 грн, № Ма0000233 від 11.05.2021 на суму 319,62 грн, № Ма0000238 від 11.05.2021 на суму 209,45 грн, № Ма0000241 від 11.05.2021 на суму 233,64 грн, № Ма0000260 від 12.05.2021 на суму 302,82 грн, № Ма0000261 від 12.05.2021 на суму 575,82 грн, № Ма0000264 від 12.05.2021 на суму 211,00 грн, № Ма0000275 від 12.05.2021 на суму 124,85 грн, № Ма0000297 від 12.05.2021 на суму 275,32 грн, № Ма0000316 від 13.05.2021 на суму 628,74 грн, № Ма0000333 від 13.05.2021 на суму 257,60 грн, № Ма0000354 від 13.05.2021 на суму 303,70 грн, № Ма0000410 від 14.05.2021 на суму 150,60 грн, № Ма0000444 від 17.05.2021 на суму 311,53 грн, № Ма0000455 від 17.05.2021 на суму 258,80 грн, № Ма0000466 від 17.05.2021 на суму 166,66 грн, № Ма0000467 від 17.05.2021 на суму 568,30 грн, № Ма0000481 від 17.05.2021 на суму 233,56 грн, № Ма0000536 від 18.05.2021 на суму 224,29 грн, № Ма0000581 від 19.05.2021 на суму 243,55 грн, № Ма0000611 від 20.05.2021 на суму 206,39 грн, № Ма0000612 від 20.05.2021 на суму 351,74 грн, № Ма0000613 від 20.05.2021 на суму 296,53 грн, № Ма0000617 від 20.05.2021 на суму 226,75 грн, № Ма0000626 від 20.05.2021 на суму 208,80 грн, № Ма0000628 від 20.05.2021 на суму 320,90 грн, № Ма0000695 від 24.05.2021 на суму 1559,32 грн, № Ма0000702 від 24.05.2021 на суму 402,67 грн, № Ма0000717 від 24.05.2021 на суму 239,21 грн, № Ма0000724 від 24.05.2021 на суму 211,88 грн, № Ма0000725 від 24.05.2021 на суму 354,96 грн, № Ма0000726 від 24.05.2021 на суму 994,82 грн, № Ма0000727 від 24.05.2021 на суму 735,47 грн, № Ма0000728 від 24.05.2021 на суму 707,27 грн, № Ма0000729 від 24.05.2021 на суму 207,86 грн, № Ма0000796 від 26.05.2021 на суму 279,80 грн, № Ма0000797 від 26.05.2021 на суму 222,79 грн, № Ма0000798 від 26.05.2021 на суму 192,00 грн, № Ма0000957 від 28.05.2021 на суму 439,27 грн, № Ма0000984 від 31.05.2021 на суму 460,98 грн, № Ма0000996 від 31.05.2021 на суму 450,01 грн, № Ин0000216 від 07.06.2021 на суму 302,60 грн.
Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Також позивач долучив копії товарно-транспортних накладних відповідно до яких здійснювалось перевезення товару покупцеві за адресами магазинів, визначених в додатку до Договору. Товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Відповідно до п. 3.1. Договору покупець після прийняття товару і необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 40 (сорока) календарних днів з моменту отримання товару.
11.02.2022 року сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 11.02.2022 року, відповідно до якого станом на 11.02.2022 року заборгованість на користь Приватного підприємства «Світчай» становить 25012,68 грн.
Акт звірки взаємних розрахунків підписаний представниками сторін ПП «Світчай» та ТОВ «Авіон+» та скріплений їх печатками.
Позивач стверджує, що з дати підписання Акту звірки взаємних розрахунків відповідачем не проведено жодної оплати в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір поставки №П-10/2016 від 14.09.2016 року.
Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України та ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 692, ч. 1 ст. 693 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Також суд зазначає, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Також, суд звертає увагу на те, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.
Як зазначалося судом вище, 11.02.2022 року сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 11.02.2022 року, відповідно до якого станом на 11.02.2022 року заборгованість на користь Приватного підприємства «Світчай» становить 25012,68 грн.
Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суд від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17, від 24.10.2018р. у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.
Разом з цим, варто зазначити, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
У зв'язку з вищенаведеним суд приходить до висновку, що відповідачем визнано суму боргу перед ПП «Світчай».
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання зі сплати 25012,68 грн за поставлений товар.
Разом з тим суд звертає увагу, що відповідачем подано клопотання про долучення доказів, в якому зазначено, що 05.01.2023 року ТОВ «Авіон+» сплачено основну суму заборгованості в сумі 25009,50 грн. До клопотання долучено платіжне доручення №440 від 05.01.2023 року, з якого встановлено, що ТОВ «Авіон+» здійснено платіж на користь ПП «Світчай» в сумі 25009,50 грн, призначення платежу «оплата за товар згідно договору «П-10/2016 від 14.09.2016р в.т.ч. ПДВ 20% 4168,25».
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що до задоволення підлягає сума основного боргу розмірі 3,18 грн.
Щодо оплати на суму 25009,50 грн, суд вказує, що провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки судом винесено ухвалу про відкриття провадження по справі 04.01.23р.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань із оплати за поставлений товар, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 7548,83 грн індексу інфляції та 1083,43 грн 3% річних.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши підстави, строки та правильність відповідних нарахувань, суд, провівши перерахунок з врахуванням настання моменту прострочення боржника із оплати наданих послуг, дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню на суму 1083,43 грн.
Позовна вимога про стягнення 7548,83 грн індексу інфляції обґрунтована та підлягає до задоволення, оскільки фактичний розмір інфляційних втрат за відповідний період перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Стандарт доказування “вірогідності доказів”, який на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, які відповідачем не спростовані і визнані обґрунтованими, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Світчай» до Товариства з обмеженою відповіда льністю «Авіон+» підлягають задоволенню частково в розмірі 3,18 грн основного боргу, 7548,83 грн індексу інфляції, 1083,43 грн 3% річних. В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25009,50 грн провадження по справі слід закрити.
Судовий збір в розмірі 2481,00 грн покладається на відповідача в повному обсязі відповідно до п. 9 ст. 130 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25009,50 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю «Авіон+» (79069, Львівська обл., місто Львів, вул. Шевченка Т., будинок 313, корпус 8, офіс 160, ідентифікаційний код 40110917) на користь Приватного підприємства «Світчай» (79035, Львівська обл., місто Львів, вулиця Жасминова, будинок 5; ідентифікаційний код 30051782) 3,18 грн основного боргу, 7548,83 грн індексу інфляції, 1083,43 грн 3% річних та 2481,00 грн судового збору.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.03.23р.
Суддя Щигельська О.І.