Справа № 761/24925/22
Провадження № 2-а/761/331/2023
09 березня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Романишена І.П. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою № 340 від 03.11.2022 року за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210 КУпАП. В постанові вказано, що ним не було надано до 01.10.2022 року довідку з місця навчання для отримання відстрочки від призову.
Разом з тим, на думку позивача, в постанові відсутнє обґрунтування застосування ч.2 ст.210 КУпАП, що є порушенням ст. 283 КУпАП. З зазначеною постановою позивач не згоден, оскільки вона складена з порушенням вимог ст. 283 КУпАП, не відповідає вимогам закону, в ній не зазначене повністю ім'я посадової особи, яка її винесла, а вказано лише прізвище. Також, постанова містить помилку в даних імені та по батькові особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення, фактично справу розглянули за його відсутності. Окрім того, позивач вказує, що надавав посадовій особі відповідача пояснення неможливості надання вказаної довідки до 01.10.2022 року, оскільки лише з вказаної дати був зарахований на навчання. Таким чином, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови було допущено неповноту та неправильність адміністративного протоколу позивач просив визнати постанову № 340 від 03.11.2022 року протиправною та скасувати, а також зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу 1700,00 грн., які були сплачені ним під тиском працівниці відповідача в якості штрафу за оскаржуваною постановою.
Ухвалою суду від 02.12.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності ст. 261 КАС України.
21.12.2022 року представником відповідача до суду було подано відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовної заяви, просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на його необґрунтованість. Зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1, як призовник з 02.11.2017 року. При формуванні особової справи призовнику ОСОБА_1 під особистий підпис були доведені норми КК України щодо відповідальності за ухилення від призову на строкову військову службу, а також норми КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень. Згідно матеріалів справи, у 2022 році ОСОБА_1 в порушення абз. 10 п. 1 Правил військового обліку, не надав документів та відомостей, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу у визначений законом строк, а саме до 01.10.2022 року. Вказана довідка, яка була датована 21.10.2022 була надана позивачем лише 03.11.2022 року. Також, представником відповідача у відзиві зазначено, що з наданої позивачем довідки від 21.10.2022 року вбачається, що у 2022 році останній вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка та зараз навчається на 1 курсі магістратури денного відділення. Разом з тим, позивачем було зазначено, що датою початку навчання є 01.10.2022 року, проте на підтвердження вказаних обставин він не надав жодних документів, а тому з наданої довідки неможливо було встановити, що він навчається у закладі освіти з 01.10.2022 року. Представник відповідача вказує, що позивачу було роз'яснено, що для уникнення притягнення до адміністративної відповідальності йому необхідно надати витяг з наказу про зарахування на навчання до закладу вищої освіти форми № Н-1.03.1, проте позивач відмовився надавати будь-які документи на підтвердження його зарахування та початку навчання з 01.10.2022 року. Також, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що довідка від 21.10.2022 року не могла бути отримана ним раніше з незалежних від нього причин. Відповідно до відзиву, представник відповідача вказав, що в тексті оскаржуваної постанови було допущено технічну описку в написані імені та по батькові позивача, позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить його особистий підпис у протоколі про адміністративне правопорушення, а клопотання про відкладення розгляду справи позивач не направляв. Окрім цього, відсутність по батькові посадової особи, яка винесла постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, за умови встановлення протиправних дій позивача, не впливає на правомірність винесеної постанови та відповідно не є підставою для її скасування. Враховуючи, що обґрунтовані підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідь на вказаний відзив не надходила до суду.
Враховуючи, що клопотань із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не надходило, відповідачем у встановлений судом строк надано відзив, судом вирішено провести розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку -тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що 03.11.2022 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 340 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 статті 210 КУпАП, а також обставини, передбачені ч.2 ст. 33 та ст.ст. 34, 35 КУпАП, зокрема 03.11.2022 ро ОСОБА_3 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перевірки облікових даних було встановлено, що він у визначений законом строк, а саме: до 01.10.2022 року не надав довідку з місця навчання для отримання відстрочки від призову. Отже, в порушення вимог абз. 2 ст. 17 ЗУ «Про оборону України» не виконав свій військовий обов'язок (визначений) абз. 8 ч.3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», тим самим порушив ч.16 ст. 17 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та абз. 10 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, визначених у додатку 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затвердженого постановою КМУ від 07.12.2016 року № 921. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.2 ст. 210 КУпАП на нього накладено штраф в сумі 1700 грн.
Відповідно до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 921 від 07.12.2016, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 17 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються: у закладах загальної середньої освіти III ступеня та професійної (професійно-технічної) освіти з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу; у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти; у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти; у закладах середньої або вищої духовної освіти з денною формою навчання; в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва. Відстрочка від призову на строкову військову службу також надається громадянам України, які проходять військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу при вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Така відстрочка надається на весь період проведення військової підготовки та на строк, що триває від завершення такої підготовки до присвоєння громадянину України первинного військового звання офіцерського складу, але не довше ніж до кінця поточного року після завершення підготовки.
Згідно п.1 абз. 10 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, визначених у додатку 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2012 року № 921, призовники і військовозобов'язані повинні подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право призовників на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Як вбачається з матеріалів справи, у визначений законом строк, а саме до 01 жовтня 2022 року позивачем не було надано відповідачу довідку, що підтверджує право призовника на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Довідка № 011/117 від 21.10.2022 року Київського національного університету імені Тараса Шевченка була надана позивачем лише 03.11.2022 року, чим порушено правила військового обліку.
Згідно довідки № 011/117 від 21.10.2022 року, ОСОБА_1 2000 року народження, у 2022 році вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка та навчається на 1 курсі магістратури денного відділення. Строк закінчення навчання до 30.05.2024 року.
При цьому, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що довідка від 21.10.2022 року не могла бути отримана ним раніше з незалежних від нього причин, а твердження позивача про те, що через постійні тривоги він не мав змоги віддати вказану довідку вчасно, а також вказівка у позовній заяві про повідомлення працівника відповідача про зарахування до університету з 01.10.2022, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Разом з тим, суд враховує те, що матеріали справи не містять копію наказу про зарахування позивача на навчання з 01.10.2022 р.
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення міститься інформація про час, дату та місце розгляду адміністративної справи, а саме 11.20 год. 03.11.2022 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом останнього у протоколі про адміністративне правопорушення. Заперечень щодо цього в поясненнях позивача не зазначалось. Заяви та клопотання були відсутні, а також позивачу була вручена копія протоколу про адміністративне правопорушення, про що також свідчить його підпис, а тому є всі підстави вважати, що позивачу було відомо про дату, час та місце розгляду справи відносно нього, та можливість надати копію наказу про зарахування до закладу вищої освіти, або довідку яка б підтверджувала факт зарахування позивача на навчання з 01.10.2022 р.
Таким чином, суд не вбачає підстав вважати, що справу фактично було розглянуто за відсутності позивача, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову винесено за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, який відповідає ст. 256 КупАП, а саме: в ньому зазначено місце, час вчинення правопорушення і суть правопорушення, а саме вказано які дії вчинив правопорушник, зокрема у протоколі наявні відомості про те, що позивач не подав до 1 жовтня до районного (міського) військового комісаріату документи, що підтверджують право призовника на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Суд також приймає до уваги те, що в протоколі про адміністративне правопорушення №340 від 03.11.2022 року в графі «пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності» позивач особисто зазначив, що взяв довідку 21.10.22 року тому, що міг взяти її лише 21.10.2022 року, при цьому неодноразово приходив до відповідача, проте через постійні тривоги, не мав змоги прийти і здати її вчасно, а тому вважає, що не мав змоги віддати довідку.
Отже, в момент складання адміністративного протоколу позивач не заперечував скоєння ним адміністративного правопорушення та в своїх поясненнях вказав, що дійсно довідка до 01 жовтня 2022 р. ним подана не була.
Також, суд приймає до уваги ту обставину, що позивачем була сплачена сума штрафу в розмірі 1700, 00 грн., а доводи позивача про те, що вказаний штраф був сплачений під тиском працівниці відповідача не підтверджені жодними доказами.
До матеріалів справи позивачем долучена довідка від 01.11.2022 року №042/1936, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно є студентом 1 року навчання освітнього рівня «Магістр» денної форми навчання за спеціальністю «081-Право» освітньою програмою «Право» Навчально- наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка ІV рівня акредитації з 01.10.2022 року і закінчує навчання 31.05.2024 року.
Вказана довідка не спростовує факт неподання позивачем до районного (міського) військового комісаріату документів, що підтверджують право призовника на відстрочку від призову на строкову військову службу, з дати зарахування на навчання, а також під час розгляду справи про адімністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на позивача відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для визнання постанови № 340 від 03.11.2022 незаконною та її скасування, а відповідно і підстави для стягнення на користь позивача суми сплаченого ним штрафу.
При цьому, окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не спростовують здійсненого адміністративного правопорушення, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови щодо зазначення в ній ім'я та по батькові « ОСОБА_4 » замість вірного « ОСОБА_5 » не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.
Оскільки в судовому засіданні підтвердився факт скоєння позивачем правопорушення, суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу скасування постанови, наявність певних процедурних порушень при винесені оскаржуваної постанови.
Інших доказів або пояснень, які б підтверджували факт протиправності прийняття відповідачем спірної постанови, до суду не надавалось.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Ст. 9 ч.2 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень.
Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За викладених обставин, враховуючи, що відповідачами винесено постанову з дотримання вимог закону, в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 7, 14-2, 132-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 276, 279-1, 283, 284 КУПАП, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
ІНФОРМАЦІЯ_1: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2.
Повний текст рішення складено: 09.03.2023 року.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА