печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54819/21-ц
13 лютого 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацький Є.С.,
при секретарі судового засідання - Ковалівській В.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Ніколаєнка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - відповідач, КП «Київтеплоенерго»), у якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на лікування в розмірі 10 000 грн. від рецидиву захворювання (карцинома) та захворювання серцево-судинної системи, а саме: гіпертонічна хвороба, стенокардія, варікоз, з вини відповідача КП «Київтеплоенерго»; застосувати сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі (ч. 4 ст. 267 ЦК України) на суму надуманої заборгованості 7 104,51 грн.; застосувати сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові або у зустрічному позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) на суму надуманої заборгованості в розмірі 1 635,34 грн. за постачання гарячої води, яке вказане в рахунку повідомленні станом на 01.06.2018 року.
В обґрунтування позову позивач вказує, що вона є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що їй надавались неякісні послуги з опалення та постачання гарячої води, що підтверджується актами обстеження від 12.01.2017 року, від 20.01.2017 року, від 31.01.2017 року, від 10.02.2017 року, від 12.02.2018 року, від 02.03.2018 року, від 30.03.2018 року.
У зв'язку з цим позивач звернулась із заявою від 05.02.2016 року до Структурного відокремленого підрозділу «Київські теплові мережі» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго») про здійснення перерахунку за вищевказані послуги, проте листом СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» від 18.02.2016 року № 029/10/1937 позивачу надано відповідь, що розрахунки за централізоване опалення мешканцям її будинку провадяться виходячи з розміру опалювальної площі та нормативної вартості 1 кв. м опалювальної площі; станом на 01.02.2016 року тариф становить 16,14 грн.; з грудня 2007 року дозволяється відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води лише окремих житлових будинків в цілому.
У подальшому позивач неодноразово зверталась до центру обслуговування ПАТ «Київенерго» з приводу зняття показників квартирного лічильника на гарячу воду з подальшим зняттям неіснуючої заборгованості та проведення замірів температурного режиму в квартирі, оскільки їй було нараховано борг за послуги з опалення та постачання гарячої води.
Також, позивач надала відповідачу документи про відсутність заборгованості, зокрема, акт від 19.10.2017 року, акт від 21.11.2018 року, акт від 11.11.2019 року, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинне до 25.12.2023 року, акт від 18.11.2020 року (лічильник гарячої води має нульові показники).
Позивач зазначає, що незважаючи на її звернення, за нею рахується заборгованість за постачання гарячої води на 01.10.2020 року та на 01.03.2021 року в розмірі 1 635,34 грн., при цьому відповідач надав відповідь, що він набув лише право за борговими зобов'язаннями споживачів перед ПАТ «Київенерго», а з позивачем у відповідача договірні зобов'язання відсутні.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що вказаними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, на підставі ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернулась до суду з указаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Київтеплоенерго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.01.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2022 року розгляд справи відкладено на 24.03.2022 року.
15.02.2022 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити в позові повністю у зв'язку з його безпідставністю.
Відзив обґрунтований тим, що відповідач став виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води лише з 01.05.2018 року та не є правонаступником ПАТ «Київенерго» та не несе відповідальності за дії або бездіяльність вказаної особи та не має інформації щодо її господарської діяльності. Нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води відповідач здійснював лише з травня 2018 року. 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та відповідачем укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, згідно з яким кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання. Отже, відповідачем не порушено права позивача. Позивач є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надає відповідач з 01.05.2018 року, та не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору з відповідачем. Оскільки позивачем оскаржується правомірність нарахувань за надані послуги до 01.05.2018 року, то саме ПАТ «Київенерго» як сторона договору та виконавець послуг має відповідати за правомірність цих нарахувань. Позивачем не доведено факту заподіяння їй моральних страждань з боку відповідача; оскільки у діях відповідача немає складу цивільного правопорушення, то і підстави для відшкодування моральної шкоди та витрат на лікування відсутні.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2022 року розгляд справи відкладено на 16.08.2022 року.
15.08.2022 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, у якій зазначено, що відповідач не надав усі докази на підтвердження своїх вимог, а додані ним докази надані у нерозбірливому та нечитабельному вигляді. Постановою Кабінету міністрів України від 17.02.2010 року № 151 передбачено проводити перерахунок за надані послуги в неповному обсязі, зниження якості. Згідно з наданими позивачем разом з позовом актами позивач не користувалась послугами з централізованого постачання гарячої води, тому не повинна їх оплачувати. Доказом завданих позивачу моральних страждань є консультативне заключення від 13.08.2020 року. Відтак, позивач просить зняти з неї борг за комунальні послуги з постачання гарячої води в розмірі 1 632,34 грн. та за комунальні послуги з централізованого опалення в розмірі 7 104,51 грн. з урахуванням пені за цей період по сьогоднішній час.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.08.2022 року розгляд справи відкладено на 08.11.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2022 року розгляд справи відкладено на 13.02.2023 року.
21.11.2022 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив, у яких зазначено, що в квартирі АДРЕСА_1 відсутній індивідуальний засіб обліку теплової енергії. З позову вбачається, що у період з 2015 року по 01.05.2018 року позивач споживала послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, і відповідні правовідносини існували саме між ПАТ «Київенерго» і позивачем, тому відповідачем не порушено права позивача.
12.02.2023 року до суду надійшло повторне пояснення позивача на заперечення відповідача, у якому зазначено, що оскільки ПАТ «Київенерго» відступило відповідачу право вимоги на заборгованість споживачів, то відповідач зобов'язаний зняти з позивача борг за комунальні послуги з централізованого опалення в розмірі 7 104,51 грн. та гарячої води в розмірі 1 632,34 грн. з урахуванням 3% пені та інфляційних втрат за період по сьогоднішній день. Крім того, відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану їй, що полягає у постійному стресі, переживаннях, безсонні, підвищеному тиску, фізичних стражданнях у зв'язку з бездіяльністю відповідача щодо скасування вищевказаного боргу позивача.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити повністю з підстав, викладених у позові, та на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надаються за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі рішення Київської міської ради від 20.06.2017 року № 439/2661 «Про припинення Угоди щодо реалізації проекту управління
та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001,
укладеної між Київською міською державною адміністрацією
та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» продовжено дію цієї Угоди до 26.04.2018 року включно; доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) підписати з ПАТ «Київенерго» додаткову угоду згідно з пунктом 1 цього рішення; припинено дію вказаної Угоди з 27.04.2018 року; доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) визначити комунальне підприємство та закріпити за ним на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте із володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення Угоди.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Згідно з договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18, укладеним між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Таким чином, КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до позивача щодо виконання нею грошових зобов'язань з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надавало ПАТ «Київенерго» до 01.05.2018 року, та які надає КП «Київтеплоенерго» з 01.05.2018 року.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з неправомірним, на думку позивача, нарахуванням за надані їй послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, яке здійснювало ПАТ «Київенерго».
Разом з тим, за договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18 КП «Київтеплоенерго» набуло виключно право вимоги до позивача щодо виконання нею грошових зобов'язань з оплати вказаних послуг, спожитих до 01.05.2018 року.
Оскільки КП «Київтеплоенерго» не є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Київенерго» та не несе відповідальності за його зобов'язаннями, то відсутні підстави вважати, що КП «Київтеплоенерго» порушило права позивача щодо правильності нарахування ПАТ «Київенерго» розміру плати за спожиті позивачем житлово-комунальні послуги (заборгованості за такими).
Також, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги зобов'язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.
Таким чином, виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги, надсилає споживачу платіжні документи на їх оплату, а споживач здійснює оплату виставлених рахунків.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права. Однак, такий спосіб захисту, як здійснення перерахунку та списання з особового рахунку заборгованості, не сприяє ефективному відновленню порушеного права, а тому не підлягає розгляду в судовому порядку.
У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 462/5889/16-ц міститься правовий висновок, що оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред'явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
Отже, повідомлення-рахунки на оплату послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води фактично є претензіями та не свідчать про порушення прав споживача, а є підставою для подальшого звернення виконавця послуг з відповідним позовом до суду.
При цьому, позивач звернулась до суду з позовними вимогами про: стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. та понесених витрат на лікування в розмірі 10 000 грн. від рецидиву захворювання (карцинома) та захворювання серцево-судинної системи у зв'язку з бездіяльністю відповідача щодо здійснення перерахунку за надані житлово-комунальні послуги.
За приписами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. та відшкодування витрат на лікування в розмірі 10 000 грн., позивач не надала суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів щодо спричинення їй моральної шкоди відповідачем у цьому розмірі, на підставі яких позивач оцінила свої моральні страждання, а також не довела вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою.
З огляду на те, що позивачем не доведено вини відповідача в завданні їй моральної шкоди та понесених витратах на лікування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., завданої діями та бездіяльністю відповідача, та понесених позивачем витрат на лікування в розмірі 10 000 грн., задоволенню не підлягають.
Водночас, у відповіді на відзив відповідача та у повторному поясненні на заперечення відповідача позивач просить зняти з неї борг за комунальні послуги з постачання гарячої води в розмірі 1 632,34 грн. та за комунальні послуги з централізованого опалення в розмірі 7 104,51 грн. з урахуванням пені за цей період по сьогоднішній час.
При цьому, письмової заяви про зміну предмету або підстав позову в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 49 ЦПК України, з дотриманням відповідних процесуальних дій, позивач до суду не подавала.
Відтак, зазначені вимоги судом до розгляду не приймаються.
Крім того, у позовній заяві позивач просить: застосувати сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі (ч. 4 ст. 267 ЦК України) на суму надуманої заборгованості 7 104,51 грн.; застосувати сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові або у зустрічному позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) на суму надуманої заборгованості в розмірі 1 635,34 грн. за постачання гарячої води, яке вказане в рахунку повідомленні станом на 01.06.2018 року.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на зазначені норми закону, позовна давність застосовується судом саме до позовних вимог, заявлених позивачем у справі.
Враховуючи, що у даній справі відповідачем не пред'явлено до позивача зустрічних позовних вимог, зокрема, про стягнення заборгованості, до яких позивач просить застосувати позовну давність, така заява позивача про застосування позовної давності є передчасною та безпідставною.
При цьому, нормами ЦК України не передбачено, що сплив позовної давності є окремою підставою для припинення зобов'язання.
Відтак, суд вважає, що передбачені законом підстави для застосування позовної давності у даному спорі відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 13, 16, 23, 256, 267, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 353-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 27.02.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький