09 березня 2023 року справа № 580/6040/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Гришанова А.І.,
за участю представників:
позивача - Шишкіна О.Ю,
відповідача - Ковдій І.І.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Азот” до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною і скасування постанови,
встановив:
Приватне акціонерне товариство “Азот” (далі - товариство, позивач) подало позов до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ ДВС, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т.Є. ЗВП № 59959397 від 23.11.2022 про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідача на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 59959397, в рамках якого було винесено постанову від 23.11.2022 про опис та арешт майна (коштів) боржника, що належить позивачу, зокрема: п'ятиповерхова будівля, матеріал стін - скло, перекриття - бетон, під назвою цех І-1 (виробництво іонітів). Будівля знаходиться в незадовільному стані, а також триповерхова будівля, матеріал стін - цегла, перекриття - бетон, під назвою цех АСіП (цех антикорозійних сплавів і покриттів) Будівля перебуває у задовільному стані.
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та зазначає про допущені процесуальні порушення під час її прийняття, зокрема, в порушення п. 13 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012 оскаржувана постанова була складена в одному (нечитабельному) примірнику. Крім того вказано, що в порушення вимог Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем до початку проведення виконавчих дій не було роз'яснено працівникам позивача їх права та обов'язки, а також було вчинено проникнення на приватну територію позивача, яке є режимним об'єктом хімічної промисловості з підвищеним ступенем пожежовибухонебезпечності без попереднього пред'явлення службового документа та пояснення мети відвідування; без оформлення тимчасової перепустки, вступного інструктажу у відділі охорони праці, передбаченої Керівною інструкцією про пропускний і внутрішньооб'єктовий режим у ПАТ “Азот”. Представник позивача зазначає, що описане в оскаржуваній постанові нежитлове приміщення - п'ятиповерхова будівля цеху І-1, перебуває в іпотеці і це обтяження зареєстроване у визначеному законом порядку, у зв'язку із чим звернення стягнення можливе лише за наявності умов визначених ч. 1 ст. 51 Закону України “Про виконавче провадження”, натомість державний виконавець не перевірив наявність вимог вказаної статті. Звернуто увагу, що оскаржувана постанова не містить суми, в розмірі якої накладено арешт а частина виконавчих документів, станом на час винесення оскаржуваної постанови, не підлягають до виконання та не можуть бути враховані під час опису та арешту майна, оскільки частина з них вже виконана позивачем в повному обсязі, інша частина скасовані в судовому порядку. Також звернуто увагу, що оскаржувана постанова не містить обов'язкових реквізитів, а саме: відсутнє зазначення кількості кімнат (приміщень), їх призначення, матеріали стін, кількість поверхів; відсутня інформація про підсобні приміщення та споруди. Крім того, як зазначає позивач, оскаржувана постанова порушує право власності позивача вільно користуватись та розпоряджатись своїм майном за своєю волею, право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
21.12.2022 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що в оскаржуваній постанові від 23.11.2022 вказано всі відомі під час проведення описку майна дані та інформація, а саме: назва кожного описаного об'єкта, його стан, кількість поверхів, матеріал стан та покриття, за якими можливо ідентифікувати дане майно. Якщо боржник вважає, що опис майна здійснено неповно, він має право подати відповідне клопотання державному виконавцю про усунення таких неточностей, проте позивач не звертався до відповідача із відповідним клопотанням. Щодо посилань позивача на проникнення на приватну територію товариства зазначив, що відповідно до статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець має право безперешкодно входити до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника-юридичної особи та накладати арешт на майно боржника. Стосовно посилань на не роз'яснення представникам позивача прав та обов'язків зазначив, що виконавчі дії були проведені в присутності представника позивача та двох понятих, яким роз'яснено їх права та обов'язки. В оскаржуваній постанові чітко зазначено, що сторонам роз'яснено їхні права та можливість у десятиденний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідності письмово про це повідомити виконавця. На підтвердження вказаної обставини понятими та представником боржника був власноручно поставлений підпис. Представнику боржника, зберігачу майна було роз'яснено обов'язки із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законом, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Щодо не зазначення в оскаржуваній постанові суми, на яку накладено арешт, то вказана постанова винесена у зведеному виконавчому провадженні ВП № 59959397, у тексті постанови по кожному виконавчому провадженню, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження, зазначено суму, яка підлягає до стягнення. Щодо доводів позивача про порушення права власності на майно зазначив, що арешт майна є забезпечувальним заходом збереження майна боржника, оскільки воно може зменшитись або зникнути, що у майбутньому може ускладнити виконання остаточного рішення суду. Накладення арешту на майно не може свідчити про безумовне його відчуження на користь стягувача, а лише забороняє боржнику вчиняти будь які дії щодо його відчуження. Тобто, накладення арешту та звернення стягнення на майно не є тотожними процесуальними діями, оскільки мають різні правові наслідки. Щодо посилання позивача на відсутність заборгованості за шістьма виконавчими документами зазначив, що у зведене виконавче провадження ВП № 59959397 входять 15 виконавчих проваджень про стягнення коштів на загальну суму 1433 987990 грн 56 коп., по 9 з яких заборгованість не була погашена позивачем.
Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
На примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження ВП № 59959397, боржником у якому є Приватне акціонерне товариство “Азот” та до складу якого входять виконавчі провадження:
- № 66375880 з виконання постанови № 55282181 від 30.07.2021 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості у сумі 353336 грн 26 коп., залишок по стягненню 353336 грн 26 коп.;
- № 66375827 з виконання постанови № 54814384 від 30.07.2021 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості у сумі 10911 грн 65 коп., залишок по стягненню 10911 грн 65 коп.;
- № 64641729 з виконання постанови № 56922143 від 24.02.2021 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості 64318455 грн 26 коп., залишок по стягненню 64318455 грн 26 коп.;
- № 61002668 з виконання наказу № 925/1427/16 від 14.04.2017 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 106726841 грн 74 коп., залишок по стягненню 106726841 грн 74 коп.;
- № 59610271 з виконання виконавчого листа № 580/477/19 від 08.07.2019 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості у сумі 33856205 грн 93 коп., залишок по стягненню 29218547 грн 16 коп.;
- № 56922080 з виконання наказу № 925/965/16 від 30.07.2018 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 1176603581 грн 34 коп., залишок по стягненню 1124524582 грн 50 коп.;
- № 56675048 з виконання виконавчого листа № 823/1997/17 від 27.04.2018 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості у сумі 4801380 грн 50 коп., залишок по стягненню 0 грн 00 коп.;
- № 56640118 з виконання виконавчого листа № 823/2321/17 від 11.05.2018 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості у сумі 3872965 грн 09 коп., залишок по стягненню 0 грн 00 коп.;
- № 56566589 з виконання наказу № 925/392/16 від 06.09.2017 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 14989984 грн 63 коп., залишок по стягненню 14989984 грн 63 коп.;
- № 56458460 з виконання виконавчого листа № 823/1539/17 від 16.05.2018 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості у сумі 2774137 грн 32 коп., залишок по стягненню 803593 грн 70 коп.;
- № 56432614 з виконання виконавчого листа № 823/1682/17 від 28.02.2018 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості у сумі 2764916 грн 56 коп., залишок по стягненню 0 грн 00 коп.;
- № 55495807 з виконання наказу № 925/444/17 від 12.07.2017 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 51978 грн 98 коп., залишок по стягненню 51978 грн 98 коп.;
- № 55298577 з виконання наказу № 925/571/17 від 23.10.2017 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 80260 грн 01 коп., залишок по стягненню 80260 грн 01 коп.;
- № 55170377 з виконання наказу № 925/829/17 від 19.09.2017 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 177447 грн 90 коп., залишок по стягненню 10443 грн 16 коп.;
- № 50339069 з виконання наказу № 925/308/13-г від 16.03.2015 Господарського суду Черкаської області про стягнення заборгованості у сумі 22605587 грн 39 коп., залишок по стягненню 22605587 грн 39 коп.
Згідно облікової картки на зведене виконавче провадження № 59959397 загальна сума заборгованості по зведеному виконавчому провадженню становить 1433987990 грн 56 коп., залишок не стягнутої суми - 1363694512 грн 44 коп.
22.11.2022 державним виконавцем було здійснено розшук майна боржника шляхом формування інформаційної довідки № 315831248 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, згідно якої позивач є власником комплексу будівель та споруд РСЦ, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
23.11.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Т.Є. винесено постанову ВП № 59959397 про арешт та опис майна боржника якою було описано та накладено арешт на 2 нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_2 :
- п'ятиповерхова будівля, матеріал стін - скло, перекриття - бетон, під назвою цех І-1 (виробництво іонітів). Будівля знаходиться в незадовільному стані;
- триповерхова будівля, матеріал стін - цегла, перекриття - бетон, під назвою цех АСіП (цех антикорозійних сплавів і покриттів) Будівля перебуває у задовільному стані.
На описане майно накладено арешт та встановлено заборону на його відчуження.
Призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність ОСОБА_1 .
Виконавчі дії були проведені у присутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким роз'яснені їх права та обов'язки відповідно до статті 22 Закону України “Про виконавче провадження”.
Постанова ВП № 59959397 від 23.11.2022 містить підпис представника позивача Леонічева Д.В. із поміткою, що зауваження будуть надані додатково.
Вважаючи постанову ВП № 59959397 від 23.11.2022 про опис та арешт майна (коштів) боржника протиправною, позивач звернувся до суду.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Спірні відносини врегульовані Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404).
Згідно статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частини 1 статті 56 Закону № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 1404 арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Згідно з частиною 5 статті 56 Закону № 1404 про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
Якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).
Суд встановив, що у зв'язку із примусовим виконанням зведеного виконавчого провадження ВП № 59959397, залишкова сума заборгованості за яким складає 1363694512 грн 44 коп., державним виконавцем 22.11.2022 здійснено розшук майна боржника шляхом формування інформаційної довідки № 315831248 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, згідно якої позивач є власником комплексу будівель та споруд РСЦ, який розташований за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72.
У зв'язку із виявленням у боржника нерухомого майна 23.11.2022 державним виконавцем було винесено постанову ВП №59959397 про арешт та опис коштів боржника якою було описано та накладено арешт на 2 нежитлове приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_2 , зокрема: п'ятиповерхову будівлю, матеріал стін - скло, перекриття - бетон, під назвою цех І-1 (виробництво іонітів). Будівля знаходиться в незадовільному стані, а також триповерхову будівлю, матеріал стін - цегла, перекриття - бетон, під назвою цех АСіП (цех антикорозійних сплавів і покриттів) будівля перебуває у задовільному стані.
Позивачем у позові зазначено, що оскаржувана постанова про опис та арешт майна позивача не містить суми, в розмірі якої накладено арешт.
Відповідно до частини 3 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Суд встановив, що оскаржувана постанова про опис та арешт майна позивача містить перелік виконавчих документів із зазначенням суми стягнення, у зв'язку з чим посилання позивача на відсутність суми, в розмірі якої накладено арешт, є необґрунтованим.
Також позивачем у позові зазначено, що оскаржувана постанова державного виконавця прийнята при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 59959397, а також вказаний перелік виконавчих документів, з виконання яких вона винесена. Проте, вказані виконавчі документи перебувають на виконанні у зведеному виконавчому провадженні без законних на те підстав.
Зокрема позивачем зазначено, що в оскаржуваній постанові зазначені наступні виконавчі документи:
- постанова № 56922143 від 24.02.2021 про стягнення виконавчого збору у сумі 64318455 грн 26 коп.;
- виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду № 823/1682/17 від 28.02.2018 про стягнення на користь Головного управління ПФУ в Черкаській області заборгованості у сумі 2764916 грн 56 коп.;
- виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду № 823/1539/17 від 16.05.2018 про стягнення на користь Головного управління ПФУ в Черкаській області заборгованості у сумі 2774137 грн 32 коп.;
- виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду № 823/2371/17 від 11.05.2018 про стягнення на користь Головного управління ПФУ в Черкаській області заборгованості у сумі 3872965 грн 09 коп.;
- виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду № 823/1997/17 від 27.04.2018 про стягнення на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області заборгованості у сумі 4801380 грн 50 коп.;
- наказ Господарського суду Черкаської області № 925/308-13г від 16.03.2015 про стягнення на користь ПАТ “Черкасиобленерго” 22535398 грн 48 коп. боргу, 1368371 грн 91 коп. 3% річних, 68820 грн судового збору.
Як зазначає позивач, постанова № 56922143 від 24.02.2021 була скасована у судовому порядку, а заборгованість за виконавчими листами № 823/1682/17 від 28.02.2018, № 823/1539/17 від 16.05.2018, № 823/2371/17 від 11.05.2018, № 823/1997/17 від 27.04.2018 була повністю погашена. Щодо виконання наказу № 925/308-13г від 16.03.2015 то рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі № 580/3802/21 відповідача було зобов'язано скасувати постанову про відновлення виконавчого провадження з виконання вказаного судового наказу.
Надавши оцінку вказаним посиланням представника позивача, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У разі закінчення виконавчого провадження виноситься постанова.
Суд зазначає, що позивачем до суду не було надано постанови про закінчення виконавчих проваджень. Крім цього, у зведене виконавче провадження ВП № 59959397 входять 15 виконавчих проваджень про стягнення коштів на загальну суму 1433987990 грн 56 коп., по 9 з яких заборгованість не погашена позивачем.
Отже, доводи позивача про погашення заборгованості у зведеному виконавчому провадженні ВП № 59959397 є необґрунтованими.
Стосовно доводів представника позивача, що оскаржувана постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника була складена в одному примірнику, суд зазначає, що складання постанови в одному примірнику замість трьох не впливає на наявність підстав для накладення арешту, у зв'язку з чим вказане посилання носить формальний характер та не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Щодо доводів позивача, що оскаржувана постанова не містить визначених ч. 5 ст. 56 Закону № 1404 обов'язкових реквізитів, а саме: відсутнє зазначення кількості кімнат (приміщень), їх призначення, матеріали стін, кількість поверхів, відсутня інформація про підсобні приміщення та споруди, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 5 ст. 56 Закону № 1404 про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;
Позивач у позові посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 червня 2018 року у справі № 908/4022/14, в якій Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки постанова про опис та арешт майна не містить передбачених Законом України “Про виконавче провадження” обов'язкових відомостей щодо майна боржника, яке описується та на яке накладається арешт, а саме: не вказано кількість кімнат (приміщень). їх призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення, не зазначено інформації про підсобні приміщення та споруди, а тому є правові підстави для визнання такої постанови незаконною.
Однак, як зазначено Верховним судом у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 904/1069/18, незазначення виконавцем у постанові про опис та арешт майна боржника інформації щодо площі кожного приміщення, які є складовою нерухомого майна, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки це не свідчить про те, що такими діями виконавця було порушено права чи свободи боржника.
Крім того, суд звертає увагу, що оскаржуваною постановою описано два нежитлові приміщення, на які накладено арешт - п'ятиповерхова будівля, матеріал стін - скло, перекриття - бетон, під назвою цех І-1 (виробництво іонітів). Будівля знаходиться в незадовільному стані, та триповерхова будівля, матеріал стін - цегла, перекриття - бетон, під назвою цех АСіП (цех антикорозійних сплавів і покриттів) Будівля перебуває у задовільному стані.
Таким чином, вказана інформація дозволяє ідентифікувати об'єкт нерухомого майна, на який накладено арешт, тому посилання позивача на вказану обставину є необґрунтованими.
Щодо доводів позивача про те, що частина майна, яке зазначено в оскаржуваній постанові (комплекс будівель та споруд цеху І-1) перебуває в іпотеці, слід зазначити таке.
Згідно наявних у матеріалах справи відомостей про державну реєстрацію обтяжень, комплекс будівель та споруд цеху І-1 належить на праві власності ПАТ “АЗОТ” за яким зареєстровано обтяження згідно укладеного між позивачем та ПАТ “Укрсоцбанк” договору відступлення (передачі) прав за іпотечним договором від 13.01.2012 № 06.1-20/008.
Згідно ст. 51 Закону № 1404 для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.
Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Таким чином, державний виконавець має обов'язок повідомити заставодержателю про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями не пізніше наступного дня саме після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.
Разом з тим, слід зазначити, що аналіз ст. ст. 13, 56 Закону України “Про виконавче провадження” вказує на те, що арешт майна є забезпечувальним заходом збереження майна боржника, оскільки воно може зменшитись або зникнути, що у майбутньому може ускладнити виконання остаточного рішення суду. В свою чергу, накладення арешту на майно не може свідчити про безумовне його відчуження на користь стягувача, а лише забороняє боржнику вчиняти будь-які дії щодо його відчуження. Тобто, накладення арешту та звернення стягнення на майно не є тотожними процесуальними діями, оскільки мають різні правові наслідки, у зв'язку із чим посилання позивача на постанову Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 910/7221/17, є безпідставним, оскільки обставини у вказаній справі та справі, що розглядається, є різними.
Окрім того, Законом № 1404 не обмежено право державного виконавця накласти арешт на майно боржника, яке перебуває в іпотеці та не встановлено обов'язку здійснювати перевірку майна при накладенні арешту на майно боржника.
З урахуванням зазначеного, доводи позивача про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови та допущення процедурних порушень під час її прийняття не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.
Учасники справи:
1) позивач - Приватне акціонерне товариство “Азот” (18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826);
2) відповідач - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).
Суддя Василь ГАВРИЛЮК