09 березня 2023 року справа № 580/5297/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області та Державної судової адміністрації України, щодо невиплати належного розміру суддівської винагороди за період з 01.07.2022 по 01.11.2022;
- стягнути з відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області та Державної судової адміністрації України, недоплачену суддівську винагороду за період з 01.07.2022 по 01.11.2022 в сумі 312731,28 грн.
Також позивач просить зобов'язати відповідачів подати у 15 денний строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є суддею Канівського міськрайонного суду Черкаської області. З 24.02.2022 мобілізований до лав Збройних Сил України і проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Головою Канівського міськрайонного суду Черкаської області 25.02.2022 було видано наказ № 2-а «Про увільнення судді ОСОБА_1 від роботи у зв'язку зі зарахуванням до складу сил територіальної оборони ЗСУ та добровольчих формувань територіальних громад». Починаючи з лютого 2022 за позивачем зберігалася та виплачувалася суддівська винагорода, але з 19.07.2022 суддівська винагорода йому не виплачується. У вересні 2022 року він звернувся з заявами до відповідачів, в яких просив повідомити причини невиплати суддівської винагороди та здійснити виплату суддівської винагороди у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 24. Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області листом від 11.10.2022 № 04-1460/22 повідомило, що у зв'язку з набранням чинності 19.07.2022 Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", було внесені зміни у ст. 119 КЗпП України, так слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінені на слова "зберігаються місце роботи і посада". Тобто середній заробіток як соціальна гарантія для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків перестав існувати в національному законодавстві. Проте, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати суддівської винагороди за період з 01.07.2022 по 01.11.2022.
Також позивач щодо визначення розміру суддівської винагороди зазначив, що відповідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. В якості розрахункової величини, слід застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року і який Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» закріплено на рівні 2 481,00 грн. За розрахунком позивача, в такому разі, належна йому за період з 01.07.2022 по 01.11.2022 суддівська винагорода складає 312731,28 грн.
Відповідач 1 подав відзив, в якому позов не визнав. Свою позицію аргументував тим, що він не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшувати видатки з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України. Для визначення розміру суддівської винагороди позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн. не має підстав, так як Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» окремо для суддів визначена така розрахункова величина, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", який складає 2 102 грн і саме виходячи з цього показника ТУ ДСА України у Черкаській області повинно розраховувати суддівську винагороду позивача.
Відповідач 2 правом подати відзив не скористався, будь-яких заяв (клопотань) до суду від нього не надходило.
У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, вказавши про їх безпідставність та наполягав на задоволенні позову.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.
Наказом Канівського міськрайонного суду від 25.02.2022 р. №2-а увільнено суддю Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 від роботи з 25.02.2022 у зв'язку з зарахуванням до складу Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня звільнення з військової служби.
19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. №2352-ІХ, яким у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».
У вересні 2022 року позивач звернувся з заявами до відповідачів, в яких просив повідомити причини невиплати суддівської винагороди та здійснити виплату суддівської винагороди у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 24.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області листом від 11.10.2022 № 04-1460/22 повідомило, що у зв'язку з набранням чинності 19.07.2022 Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", було внесені зміни у ст. 119 КЗпП України, так слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінені на слова "зберігаються місце роботи і посада". Тобто середній заробіток як соціальна гарантія для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків перестав існувати в національному законодавстві.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати суддівської винагороди за період з 01.07.2022 по 01.11.2022, що стало підставою звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо спірних правовідносин суд враховує таке.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі за текстом Закон №1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст.135 Закону №1402 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
З огляду на п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.135 Закону №1402 до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.
З огляду на ч.9 ст.135 Закону №1402, обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
З аналізу ч.2 ст.130 Конституції України та ч.1 ст.135 Закону №1402, судом встановлено, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. №3-рп/2013 вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
У рішенні від 04.12.2018 р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
У рішенні від 11.03.2020 р.№4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.
Суд наголошує на тому, що Закон №1402 передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування на військовій службі не є таким випадком.
Частина 10 статті 135 Закону №1402 встановлює, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2022 у справі №990/4/22 (провадження №11-105заі22) сформувала висновок, що під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв'язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відряджені, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв'язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Невід'ємним елементом статусу суддів, зокрема, є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення. У більшості випадків, коли суддя не здійснює правосуддя (окрім випадків застосування до судді дисциплінарного стягнення), йому (судді) виплачується суддівська винагорода. Отримання від держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди, нерозривно пов'язує цю особу з її статусом судді.
У рішенні Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 вказано, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Таким чином, питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди унормовується виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ.
Зважаючи на те, що суддя ОСОБА_1 не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, разом з тим виконує конституційний обов'язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, беручи до уваги конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» над іншими нормами законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає виплата суддівської винагороди у повному обсязі.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. №2352-ІХ, яким у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада» набрав чинності 19.07.2022, тому виплата суддівської винагороди позивача має бути здійснена з цієї дати, а не як зазначає позивач з 01.07.2022.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області та Державної судової адміністрації України, недоплаченої суддівської винагороди в сумі 312731,28 грн, то суд вважає її передчасною, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені, а відповідач не здійснював нарахування суддівської винагороди позивачеві за спірний період, вважаючи, що позивач не має права на суддівську винагороду, оскільки не здійснює правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України, як і не вирішував питання яку розрахункову величини, слід застосувати для нарахування суддівської винагороди позивача.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 19.07.2022 по 01.11.2022.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд врахував ч.1 ст.382 КАС України, якою встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Однак, позивачем не наведено аргументованих доводів та не надано доказів того, що рішення суду буде відповідачами тривалий час не виконане, у зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права, тому встановлювати судовий контроль суд не вбачає за необхідне.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст. 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022 по 01.11.2022.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (код ЄДРПОУ 26261092) нарахувати та виплатити судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суддівську винагороду з 19.07.2022 по 01.11.2022 з відрахуванням обов'язкових податків і зборів.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Сергій ГАРАНЬ