01 лютого 2023 року Справа № 160/18531/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
21.11.22 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення №046850010598 від 26.08.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового ( страхового) стажу період роботи з 01.05.1986 року по 20.04.1992 рік та періоди перебування на обліку, як безробітний в Дніпропетровській районній філії Дніпропетровського ОЦЗ з 24.12.2008 року по 21.05.2009 рік, з 27.07.2016 року по 05.01.2017 рік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити пенсію за віком з 08.09.2022 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 року, подано уточнюючу позовну заяву, в якій він просить визнати протиправним та скасувати рішення №046850010598 від 26.08.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи з 01.05.1986 року по 20.04.1992 рік та періоди перебування на обліку як безробітний в Дніпровській районній філії Дніпропетровського ОЦЗ з 24.12.2008 року по 21.05.2009 рік , з 27.07.2016 року по 05.01.2017 рік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити пенсію віком з 08.09.2022 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо призначення пенсії за віком. 26.08.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 046850010598, в якому зазначено, що до страхового стажу не зараховано період з 01.05.1986 по 20.04.1992 р., оскільки, наявне виправлення в номері наказу про звільнення. Зазначений додатковий коментар : за наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ № 1058-ІV матиме після досягнення віку 63 років, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначив, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним, оскільки наявність записів в його трудовій книжці є достатніми підставами для підтвердження трудового стажу позивача в період, який Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не взяло до уваги. Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/18531/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 17.01.2023 року подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що позивач 17.08.2022 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. Заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області. За матеріалами електронної пенсійної справи, загальний страховий стаж позивача склав 27 років 8 місяців 28 днів. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (29 років), винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 26.08.2022 року № 046850010598. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства. У задоволенні позовних вимог позивача просив відмовити в повному обсязі.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відзиву на позовну заяву надано не було.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 59 років, 17.08.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення від 26.08.2022 року № 046850010598, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ № 1058-ІV. Пенсійний вік, визначений ст. 26 ЗУ № 1058-ІV - 60 років, вік заявника - 59 років. Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 ЗУ № 1058-ІV - 29 років, страховий стаж особи - 27 р.08 м. 28д. До страхового стажу не зараховано період з 01.05.1986 по 20.04.1992р., оскільки наявне виправлення в номері наказу про звільнення. Також зазначений додатковий коментар, що за наданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ № 1058-ІV матиме після досягнення віку 63 років, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач, вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 29.08.1980 року наявна наступна інформацію про працю позивача у спірні періоди:
Управління виробничо-технологічної комплектації Дніпрооблагрострою:
01.05.1986 року прийнятий по переводу водієм автопогрузчика, наказ № 1/к від 30.04.1986 року(запис 7);
25.11.1991 року присвоєно п/п 5 тн кваліфікація водія другого класу, наказ № 313/к від 25.11.1991 року (запис 8);
20.04.1992 року у зв'язку з ліквідацією УВТК Дніпрооблагрострою звільнений по переводу в фірму «Агростройпромкомплектація» по п. 5 ст. 36 КЗпП УССР. Ст. інспектор по кадрам, наказ № 82/п від 20.04.1992р. (запис 9).
Відповідно довідки № 404 522/1-22 від 17.08.2022 року Дніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, ОСОБА_1 , дійсно перебував на обліку як безробітний в Дніпровській районній філії Дніпропетровського ОЦЗ та отримував допомогу по безробіттю 27.07.2016 року (наказ НТ № 160803 від 03.08.2016 року ) по 06.01.2017 року (наказ № 170106 від 06.01.2017 року).
Відповідно довідки № 404 523/1-22 від 17.08.2022 року Дніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, ОСОБА_1 , дійсно перебував на обліку як безробітний в Дніпровській районній філії Дніпропетровського ОЦЗ та отримував допомогу по безробіттю 24.12.2008 року (наказ НТ № 081224 від 24.01.2008 року ) по 21.05.2009 року (наказ №НТ № 090521 від 21.05.2009 року).
Як вбачається з форми РС- право, ОСОБА_1 було зараховано періоди з 24.12.2008 по 21.05.2009 року та з 27.07.2016 року по 05.01.2017 року до загального трудового (страхового) стажу.
Оскільки періоди з 24.12.2008 по 21.05.2009 року та з 27.07.2016 року по 05.01.2017 року було зараховано відповідачем до загального трудового (страхового) стажу, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області не зараховано період роботи позивача в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Дніпрооблагрострою з 01.05.1986 року по 20.04.1992 року, оскільки наявне виправлення в номері наказу про звільнення.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній необхідних записів.
Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993 року.
Відповідно до п.2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, діючим законодавством передбачено, що запис про трудовий стаж у трудовій книжці, яка є основним документом на підтвердження трудового стажу, повинен бути оформлений у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. У разі наявності неточних, або неправильних та неповних записів про трудовий стаж, то для підтвердження трудового стажу приймається інший документ, визначений пунктом 3 Порядку №637, або пояснення свідків відповідно до пунктів 17.18 Порядку №637.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17. провадження №К/9901/768/17.
В даному випадку, має місце виправлення в номері наказу про звільнення. Номер наказу з 72 /п було виправлено на 82/п.
Проте, на переконання суду, зазначене виправлення не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
До того ж позивачем було подана заява щодо надання архівної довідки про стаж роботи та заробітної плати на підприємство «Днепрооблагрострой». Управлінням архівної справи Дніпровської міської ради була надана довідка від 20.09.2022 року № 4/5-143, відповідно до якої документи з кадрових питань (особового складу) «Днепроблагрострой» на державне зберігання до управління архівної справи Дніпровської міської ради не надходили.
Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для зарахування до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 , період роботи 01.05.1986 року по 20.04.1992 року в Управлінні виробничо-технологічної комплектації Дніпрооблагрострою.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення від 26.08.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком з 08.09.2022 року, суд зазначає наступне.
Згідно положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Крім того у даному спорі суд не обраховує страховий стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача необхідного стажу, а обов'язковою передумовою призначення пенсії за віком є наявність визначеного законом стажу роботи.
Підсумовуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.08.2022 року, з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 992,40 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, оскільки саме цим суб'єктом владних повноважень порушено права позивача оскаржуваним рішенням.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40030, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 046850010598 від 26.08.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.05.1986 року по 20.04.1992 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.08.2022 року, з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду роботи з 01.05.1986 року по 20.04.1992 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська