ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.03.2023Справа № 910/13724/22
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповіда льністю "УБК Доміно" (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 34)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Везем Шиппінг" (01103, місто Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1)
простягнення 19 114 грн 72 коп.
Представники сторін:не викликались
09.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УБК Доміно" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Везем Шиппінг" про стягнення 19 114 грн 72 коп. заборгованості за договором про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 04.02.2022 № 0402-22/001, в тому числі: 15 000 грн 00 коп. основної заборгованості, 3 164 грн 38 коп. пені та 950 грн 34 коп. інфляційних втрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 04.02.2022 № 0402-22/001 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг та повернення сплаченої суми авансу, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15 000 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 3 164 грн 38 коп. пені та 950 грн 34 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2022, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.
21.12.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/13724/22, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Станом на 09.03.2023 відповідачем вимог ухвали суду від 28.12.2022, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 17.01.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493286389.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариства з обмеженою відповідальністю "Везем Шиппінг" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Везем Шиппінг" (відповідач у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБК Доміно" (позивач у справі, замовник за договором) укладено договір про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 04-02-22/001, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з технічного обслуговування та/або ремонту транспортних засобів та їх складових частин (далі - послуги), а замовник бере на себе зобов'язання прийняти й оплатити ці послуги в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору перелік, обсяги, строк надання послуг та необхідні матеріали узгоджуються у відповідному наряді-замовленні на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу (надалі наряд-замовлення), що оформлюється за кожним окремим замовленням.
Згідно з пунктом 2.1 договору вартість послуг погоджується сторонами та визначається сторонами на підставі фактично наданих послуг згідно відповідного наряду-замовлення та остаточно фіксується в акті наданих послуг, який підписується обома сторонами .
Пунктом 2.2 договору визначено, що Оплата вартості послуг здійснюється замовником або уповноваженою особою замовника в безготівковій формі в національній валюті України гривні, в наступному порядку:
- передоплата у розмірі 50 % вартості послуг згідно відповідного наряду-замовлення сплачується замовником протягом 5 (робочих) робочих днів з дня виставлення рахунку виконавцем (пункт 2.2.1 договору);
- 50 % вартості послуг сплачується замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів після фактичного палання послуг виконавцем, що підтверджується підписанням сторонами акту наданих послу г (надалі - акт) (пункт 2.2.2 договору).
У відповідності до пункту 4.2 договору наряд-замовлення та рахунок-фактура на передоплату відповідних послуг (згідно пункту 2.2.1 даного договору) оформлюється виконавцем на підставі усних або письмових замовлень замовника та надається особисто представнику замовника та/або надсилається замовнику шляхом направлення наряду-замовлення будь-яким зручним для виконавця способом.
Відповідно до пункту 4.4 договору на підтвердження факту належного надання виконавцем послуг, повного виконання зобов'язань відповідно до умов цього договору, сторони складають і підписують акт наданих послуг.
Пунктом 5.1 договору сторонами погоджено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем на виконання умов договору про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 04.02.2022 № 0402-22/001 згідно наряду-замовлення на надання послуг від 18.02.2022 № ВШ-НЗ-5173 сторони погодили перелік робіт з технічного обслуговування автомобіля Renault Master, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно з платіжним дорученням № 1662 від 23.02.2022, позивачем було перераховано відповідачу аванс в розмірі 15 000 грн 00 коп.
Судом встановлено за матеріалами справи та підтверджено наданими позивачем доказами, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, а саме не надав послуги з технічного обслуговування та ремонту Renault Master, державний номер НОМЕР_1 , згідно наряд-замовлення на надання послуг від 18.02.2022 № ВШ-НЗ-5173.
Відповідно до пункту 1 статті. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема статті 693 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 20.06.2022, в якій вимагав повернути сплачені ним кошти за ненаданні послуги в сумі 15 000 грн 00 коп., яка була отримана відповідачем 24.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0302211833641. Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, з огляду на викладене та враховуючи положення статті 253 та частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України відповідач мав повернути кошти у строк до 01.07.2022 включно, що здійснено відповідачем не було.
Таким чином, як зазначає позивач в позовній заяві та встановлено судом, обов'язок щодо надання послуг, обумовлених в наряді-замовленні на надання послуг від 18.02.2022 № ВШ-НЗ-5173 до договору про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 04.02.2022 № 0402-22/001, всупереч домовленостям між сторонами, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 15 000 грн 00 коп., сплачених в якості попередньої оплати, яку позивач просив стягнути в судовому порядку. Крім того, за прострочення виконання зобов'язань позивачем на суму заборгованості нараховано 3 164 грн 38 коп. пені та 950 грн 34 коп. інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем зобов'язань за договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів надання послуг або повернення суми попередньої оплати відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 000 грн 00 коп. перерахованих коштів (передплати) за ненадані за вказаним договором послуги підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 164 грн 38 коп. пені та 950 грн 34 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 02.07.2022 до 02.12.2022.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 6.9. договору сторонами погоджено, що у разі порушення виконавцем строку надання послуг згідно відповідно нараду-замовлення більше ніж 5 (п'ять) робочих днів, останній сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми передоплати (згідно пункту 2.2.1. даного договору) за відповідні послуги.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 6.9. договору.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір пені та інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 164 грн 38 коп. пені та 950 грн 34 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 02.07.2022 до 02.12.2022, підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Везем Шиппінг" (01103, місто Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1, ідентифікаційний код 43764369) на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю "УБК Доміно" (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 34, ідентифікаційний код 41022440) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. основної заборгованості, 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн 34 коп. інфляційних втрат, 3 164 (три тисячі сто шістдесят чотири) грн 38 коп. пені та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька