ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.03.2023Справа № 910/13845/22
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
За позовом Товариства з обмеженою відповіда льністю "Дісі Лінк Опт" (61038, Харківська обл., місто Харків, Салтівське шосе, будинок 43)
доТовариства з обмеженою відповіда льністю "Бредлін Прайм" (02094, місто Київ, проспект Гагаріна Юрія, будинок 14, офіс 32)
простягнення 466 239 грн 33 коп.
Представники сторін: не викликались
13.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісі Лінк ОПТ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренлін Прайм" про стягнення 466 239 грн 33 коп. заборгованості за договором поставки від 01.08.2018 № 01/08/2018-1.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № 145791/1 від 01.12.2021 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 353 798 грн 00 коп. Крім того, за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано 35 379 грн 80 коп. штрафу, 7 883 грн 62 коп. 3% річних та 69 177 грн 91 коп. інфляційних нарахувань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.
29.12.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/13845/22, справу № 910/13845/22 визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Станом на 09.03.2023 відповідачем вимог ухвали суду від 09.01.2023, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 31.01.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493286648.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповіда льністю "Бредлін Прайм" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповіда льністю "Дісі Лінк Опт" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповіда льністю "Бредлін Прайм" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки № 01/08/2018-1, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (товари), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (товари) відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору поставка товару здійснюється партіями. Найменування, асортимент (номенклатура), кількість та вартість товару що входить у партію, зазначається у рахунку-фактурі постачальника.
Згідно з пунктом 2.1 договору поставка товарів здійснюється згідно ІНКОТЕРМС 2010 на умовах ЕХW - склад постачальника (м. Харків, Салтівське шосе, 43) або на умовах СРТ - склад, вказаний покупцем (Київська обл., с. Погреби, вул. Промислова, 12)у.
Пунктом 4.2 договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що поставляється, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, зазначена покупцем у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником.
За умовами пунктів 6.1 договору ціни на товари, що постачаються відповідно до умов цього договору, зазначаються у рахунку-фактурі (ах) постачальника та видатковій накладній. Ціна, зазначена у рахунку-фактурі та видатковій накладній, є остаточною та зміні не підлягає.
Згідно з пунктом 7.1 договору покупець здійснює оплату згідно видаткових документів шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів за дати отримання відповідної партії товару.
У пункті 7.2 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу покупцем відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах постачальника в цьому договорі. Товар вважається оплаченим після надходження відповідної суми грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника зазначений у відповідному рахунку-фактурі Постачальника або в розділі 14 цього договору.
За змістом пункту 12.1 договору цей договір діє до 31 грудня 2022 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки від 01.08.2018 № 01/08/2018-1 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 353 798 грн 00 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними від 25.01.2022 № 898 на суму 6 660 грн 00 коп., від 03.02.2022 № 111112 на суму 19 150 грн 00 коп., від 07.02.2022 № 111113 на суму 104 068 грн 00 коп., від 08.02.2022 № 1529 на суму 34 948 грн 00 коп., від 09.02.2022 № 1588 на суму 27 000 грн 00 коп., від 10.02.2022 № 1639 на суму 15 080 грн 00 коп., від 11.02.2022 № 1686 на суму 28 150 грн 00 коп., від 14.02.2022 № 1754 на суму 10 250 грн 00 коп., від 15.02.2022 № 1797 на суму 101 415 грн 00 коп. та, від 15.02.2022 № 1830 на суму 7 077 грн 00 коп., копії яких наявні в матеріалах справи.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки від 01.08.2018 № 01/08/2018-1 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару на наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 353 798 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати товару на суму 353 798 грн 00 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу щодо сплати заборгованості в сумі 1 259 198 грн 43 коп. № 14/21 від 13.12.2021. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки від 01.08.2018 № 01/08/2018-1, та факту наявності заборгованості у розмірі 353 798 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 35 379 грн 80 коп. штрафу, 7 883 грн 62 коп. 3% річних, нарахованих за загальний період прострочення з 25.02.2022 по 08.12.2022, а також 69 177 грн 91 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 31.10.2022.
Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 9.4. договору сторонами погоджено, що за прострочення оплати товару понад 10 (десять) календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми заборгованості.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 9.4. договору.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині штрафу, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення штрафу, інфляційних втрат та процентів річних судом встановлено, що розмір штрафу, інфляційних втрат та процентів річних перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 883 грн 62 коп. 3% річних, нарахованих за загальний період прострочення з 25.02.2022 по 08.12.2022, та 69 177 грн 91 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 31.10.2022, а також 35 379 грн 80 коп. штрафу підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю "Бредлін Прайм" (02094, місто Київ, проспект Гагаріна Юрія, будинок 14, офіс 32, ідентифікаційний код 44225253) на користь Товариства з обмеженою відповіда льністю "Дісі Лінк Опт" (61038, Харківська обл., місто Харків, Салтівське шосе, будинок 43, ідентифікаційний код 43890961) заборгованість в розмірі 353 798 (триста п'ятдесят три тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 7 883 (сім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 62 коп., інфляційні втрати в розмірі 69 177 (шістдесят дев'ять тисяч сто сімдесят сім) грн 91 грн., штраф в розмірі 35 379 (тридцять п'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн 80 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 993 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн 59 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька