ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2023Справа № 910/4790/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Анта";
про стягнення 403 069,55 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Рябий І.П.
Представники:
Від позивача: Онопрієнко О.П., адвокат, довіреність № 1 від 10.01.2022;
Від відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Анта" грошові кошти у розмірі 403 069,55 грн, з яких: 280800,00 грн - заборгованість по договору; 34875,36 грн - інфляційні втрати; 3231,12 грн - 3% річних; 28003,07 грн - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 56160,00 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання на підставі договору № 44/21 від 19.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 відкрито провадження у справі № 910/4790/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі № 910/4790/22 повернуто без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Анта" відзив на позовну заяву № 1107-2 від 11.07.2022.
До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2022 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.09.2022.
У підготовчому засіданні 08.11.2022 розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Анта" про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та долучив вказаний відзив до матеріалів справи.
Також у підготовчому засіданні 08.01.2022 судом розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Анта" про залучення до участі у справі Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Судом, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалено відхилити зазначене клопотання, оскільки представник позивача законодавчо не обґрунтував та не надав суду доказів того, що прийняте рішення у справі може вплинути на права чи обов'язки Комунального підприємства "Інженерний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/4790/22 до судового розгляду по суті.
Під час розгляду спору по суті 07.02.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 07.02.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом, враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
07.02.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Анта" (далі - відповідач, замовник) укладено договір № 44/21 (далі - договір), відповідно до п. 1.2. якого виконавець надає послуги на будівельному об'єкті баштовим краном модифікації RAIMONDI MR 99+3 HC (далі - БК) в кількості, визначеній в проекті виконання робіт (далі - ПВР), а замовник організовує надання послуг БК на будівельному об'єкті та проводить своєчасну оплату наданих виконавцем послуг.
У розділі 2 договору сторони визначили обов'язки замовника, серед яких, зокрема, щомісячно підписувати надані первинні документи та проводити оплату наданих виконавцем послуг відповідно до договору (п. 2.13. договору).
Як вбачається з розділу 5 договору, сторони погодили порядок розрахунків за договором.
Відповідно до п. 5.4., 5.5. договору, замовник щомісячно до 10 числа проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих послуг проводиться на підставі первинних документів. При несплаті послуг до 10 числа, виконавець має право в односторонньому порядку зупинити роботу БК до повного розрахунку за надані послуги, а в майбутньому надавати послуги на умовах повної або часткової передоплати. За 15 (п'ятнадцять) календарних днів до демонтажу та вивезення БК з будівельного об'єкта, замовник зобов'язаний провести повний розрахунок за надані послуги та оплатити виконавцю вартість демонтажу та вивезення БК з будівельного об'єкта.
Згідно з п. 5.6., 5.7. договору, послуги по монтажу та демонтажу БК надаються Виконавцем на умовах попередньої оплати. У якості забезпечення виконання замовником зобов'язання по оплаті за договором, замовник за 10 календарних днів до початку монтажу БК проводить попередню оплату у розмірі: 500 400 (п'ятсот тисяч чотириста) грн 00 коп., в тому числі ПДВ 20 %, а саме: ??180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп., в тому числі ПДВ 20 %, що зараховується у якості оплати за перевезення та монтаж БК; ??180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп., в тому числі ПДВ 20 %, що зараховується у якості оплати за демонтаж та вивезення БК з будівельного об'єкта; ??140 400 (сто сорок тисяч чотириста) грн 00 коп., в тому числі ПДВ 20 %, що зараховується у якості оплати за роботу БК в останньому місяці. Сума за роботу БК в останньому місяці та за демонтаж і вивезення БК залишається на рахунку виконавця до повного виконання замовником зобов'язань за договором та буде списана після демонтажу та вивезення БК з будівельного об'єкта.
За змістом п. 7.1., 7.2. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін. У випадку, якщо одна із сторін цього договору не використовує печатку про це робиться відповідне застереження в цьому договорі. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. договору і діє протягом одного року з дати його укладання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору, жодна сторона письмово не заявила про свій намір припинити дію договору, в такому випадку, договір автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах з послідуючою автоматичною пролонгацією.
Позивач зазначає, що в період з 01.12.2021 по 31.01.2022 ним надано відповідачу послуг на суму 273 200 гривень 00 копійок, а відповідачем надані послуги прийняті як належні, що підтверджується підписаними та скріпленими печаткою позивача та відповідача, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1128 від 31 грудня 2021 року та № 87 від 31 січня 2022 року, а відповідач провів часткову оплату наданих послуг в сумі 133 200 гривень 00 копійок.
Також позивач вказує, що відповідач частково виконав умови договору, а саме оплатив послуги по перевезенню баштового крана в сумі 180 000 грн 00 коп. та послуги по демонтажу баштового крану в сумі 180 000 грн 00 коп., однак оплату за роботу баштового крану в останній місяць в сумі 140 400 грн 00 коп. відповідач не здійснив.
Позивач зазначає, що загальна заборгованість відповідача складає 280 800 грн, від сплати якої останній ухиляється.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що настання форс-мажорних обставин, а саме напад 24.02.2022 країною-агресором на Україну та введення у зв'язку з цим на території України воєнного стану, є підставою звільнення від відповідальності за невиконання умов договору.
Також відповідач вказує, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, та вказує, що сплатив на 39 600, 00 грн більше.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
За змістом частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що відповідачем, на виконання п. 5.7. договору, сплачено на користь позивача грошові кошти за послуги по перевезенню баштового крана в сумі 180 000,00 грн та послуги по демонтажу баштового крану в сумі 180 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1482 від 24.11.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.12.2021 по 31.01.2022 позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 273 200,00 грн, а відповідачем надані послуги прийняті як належні, що підтверджується підписаними та скріпленими печаткою позивача та відповідача актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1128 від 31.12.2021 та № 87 від 31.01.2022, а відповідач провів часткову оплату наданих послуг в сумі 133 200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2040 від 21.01.2022.
Однак оплату за роботу баштового крану в останній місяць в сумі 140 400,00 грн відповідач не здійснив.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи з положень п. 1.2., 5.4., 5.7. договору та статті 692 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару та наданих послуг на день розгляду справи є таким, що настав.
Станом на момент звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 280 800,00 грн.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 280 800,00 грн та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.
Посилання відповідача на форс-мажор та введення в Україні воєнного стану судом не приймаються, оскільки свої зобов'язання останній мав виконати ще до настання вказаних обставин.
Також суд зазначає, що розрахунок відповідача здійснено не вірно та є таким, що суперечить матеріалам справи та спростовується їми.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 280 800,00 грн.
Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати за договором, виконавець має право нарахувати замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 6.4. договору, при стягненні із замовника заборгованості в судовому порядку, виконавець має право додатково до суми заборгованості та пені нараховувати штраф в розмірі 20 % від суми заборгованості, яка існувала у замовника перед виконавцем на дату подання позовної заяви до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.
Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги про стягнення з відповідача 28 003,07 грн пені та 56 160,00 грн штрафу підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 34 875,36 грн інфляційних втрат та 3 231,12 грн трьох процентів річних.
Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми інфляційних втрат, господарський суд зазначає, що даний розрахунок позивачем здійснено невірно, а тому, за розрахунками суду, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Натомість розрахунок трьох процентів річних позивачем здійснено вірно.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 34 872,11 грн інфляційних втрат та 3 231,12 грн трьох процентів річних.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, прокладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Анта" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18-б, кв. 14, ідентифікаційний код 42126756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" (04209, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2, літ. "А", ідентифікаційний код 39907319) 280 800 (двісті вісімдесят тисяч вісімсот) грн 00 коп. основної заборгованості, 28 003 (двадцять вісім тисяч три) грн 07 коп. пені, 34 872 (тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 11 коп. інфляційних втрат, 3 231 (три тисячі двісті тридцять одна) грн 12 коп. трьох процентів річних, 56 160 (п'ятдесят шість тисяч сто шістдесят) грн 00 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 6 046 (шість тисяч сорок шість) грн 04 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текс рішення складено 08.03.2023.
Суддя О.В. Мандриченко