вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.03.2023 Справа № 904/3153/22 (904/4344/22)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М. за участю секретаря судового засідання Фітісової Д.В.
за позовом Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор",
м. Кам'янське, Дніпропетровська область
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ", м. Дніпро
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс", м. Дніпро
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ
про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №06/04/18/1 від 06.04.2018
Та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА", м. Дніпро
до відповідача-1: Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, м. Київ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор",
м. Кам'янське, Дніпропетровська область
відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ", м. Дніпро
відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс", м. Дніпро
про визнання договору відступлення права вимоги (цесії) №06/04/18/1 від 06.04.2018 недійсним
Представники:
від позивача (від відповідача-1): Демчан О.І. - розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ"
від відповідача-1 (від відповідача-2): Волова О.В. - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор"
від відповідача-2 (від відповідача-3): Демченко С.В. - представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ"
від відповідача-3 (від відповідача-4): не з'явився
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Куценко О.В. - представник Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА": не з'явився
23.11.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, м. Київ (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс" (далі - відповідач-3), в якій позивач просив:
- визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) № 06/04/18/1 від 06.04.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор", Товариством з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс";
- судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор", Товариство з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №904/3153/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ", м. Дніпро та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.12.2022 о 11:30, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570), запропоновано учасникам справи подати до суду: позивачу - відповідь на відзиви відповідачів, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії відповіді на відзив відповідачу; відповідачу - 1, 2, 3: відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; докази в обґрунтування заперечень; заперечення на відповідь на відзив, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу; третій особі - надати письмові пояснення по суті спору, копію пояснень направити на адресу позивача та відповідачів, докази до справи.
14.12.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшли пояснення, в яких представник третьої особи просив позовну заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор", Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс" - задовольнити, визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 06/04/18/1 від 06.04.2018, укладений між ТОВ "Дніпровський Елеватор" та ТОВ "ІММЕ".
20.12.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" надійшло клопотання №19/12-22-01 від 19.12.2022, в якому представник відповідача-1 просила задовольнити заяву про відкладення розгляду справи на інший день, відкласти підготовче засідання на іншу дату, продовжити строк подачі відзиву на позов та здійснювати розгляд справи за участю представника відповідача-1.
Станом на 20.12.2022 відповідачем-1, відповідачем-2 та відповідачем-3 вимоги ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2022 не виконано.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 клопотання №19/12-22-01 від 19.12.2022 представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" про відкладення розгляду справи та продовження строку подачі відзиву на позов - задоволено, відкладено підготовче засідання на 29.12.2022 на 11:00 год., повторно зобов'язано відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 - у строк до 29.12.2022 подати відзиви на позовну заяву, докази в обґрунтування заперечень, запропоновано позивачу подати - відповіді на відзиви відповідачів.
28.12.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" надійшов відзив №28/12/2022 від 28.12.2022 на позов, в якому відповідач-2 просив відмовити в позові розпорядника майна ТОВ "ІММЕ" Демчана О.І. до ТОВ "Дніпровський Елеватор", ТОВ "ІММЕ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) № 06/04/18/1 від 06.04.2018, повністю, судові витрати покласти на позивача.
28.12.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" надійшли:
- відзив №28/12-22-01 від 28.12.2022 на позов, в якому відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову повністю;
- клопотання №28/12-22-02 від 28.12.2022, в якому представник відповідача-1 просила задовольнити заяву про відкладення розгляду справи на інший день, відкласти підготовче засідання на іншу дату, продовжити строк подачі доказів та здійснювати розгляд справи за участю представника відповідача-1.
29.12.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс" надійшов відзив №12/28 від 28.12.2022 на позов, в якому відповідач-3 просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2022 клопотання №28/12-22-02 від 28.12.2022 представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" про відкладення розгляду справи - задоволено, відкладено підготовче засідання на 23.01.2023 на 14:30, зобов'язано відповідача-3 - направити відзив учасникам справи, докази направлення подати для долучення до матеріалів справи, запропоновано позивачу подати - відповіді на відзиви відповідачів.
06.01.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли:
- від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" зустрічний позов №03/01-23-01 від 03.01.2023;
- від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА" позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 повернуто зустрічний позов №03/01-23-01 від 03.01.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор", м. Кам'янське, Дніпропетровська область до відповідача-1: Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, м. Київ відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ", м. Дніпро про визнання дійсним договору без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА" для спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано їх в одне провадження та призначено його розгляд у судове засідання на 23.01.2023 о 14:30.
09.01.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області (електронною поштою) від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшла відповідь №02-105/68 від 04.01.2023 на відзиви ТОВ "Дніпровський Елеватор" та ТОВ "ІММЕ" на заяву про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №06/04/18/1 від 06.04.2018, укладеного між ТОВ "Дніпровський Елеватор" та ТОВ "ІММЕ".
17.01.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшли пояснення (з урахуванням отриманих відзивів на позовну заяву) з додатками.
23.01.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області (електронною поштою) від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражного керуючого Демчана О.І. надійшло клопотання №02-105/73 від 23.01.2023, в якому останній просив:
- підготовче засідання провести без участі розпорядника майна ТОВ "ІММЕ";
- закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті;
- у випадку подання будь яких клопотань іншими учасниками справи, у тому числі ТОВ "ЕЛАРА" про призначення експертизи чи інших клопотань, про їх задоволення заперечує, так як останні будуть спрямовані виключно на затягування процесу розгляду позову арбітражного керуючого. Розпорядник майна зазначив, що позов ТОВ "ЕЛАРА" не пов'язаний з позовом арбітражного керуючого жодними обґрунтуваннями;
- надати можливість участі у наступному судовому засідання по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
23.01.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс" надійшов лист на виконання вимог суду з доказами відправлення копії відзиву учасникам справи.
23.01.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА" надійшло клопотання про розгляд справи спочатку.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" заявлено клопотання про витребування доказів - аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "ІММЕ", який має бути виконаний розпорядником майна боржника.
Господарським судом відхилено подане клопотання з огляду на його невідповідності, вимогам ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
23.01.2023 Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу, якою:
- клопотання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА" про розгляд справи №904/3153/22(904/4344/22) спочатку - задоволено;
- призначено підготовче засідання на 09.02.2023 на 14:00;
- клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" про витребування доказів - відхилено;
- запропоновано сторонам: виконати вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 про об'єднання вимог позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА" в одне провадження з первісним позовом.
06.02.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" надійшли:
- клопотання №06/02/2023/1 від 06.02.2023 про відкладення розгляду справи через відпустку представника;
- відзив №06/02/2023/2 від 06.02.2023 на позов, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" просило відмовити в задоволенні позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "ЕЛАРА" повністю.
09.02.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" надійшли:
- відзив №08/02-23-01 від 08.02.2023 на позовну заяву (з додатками), в якому представник відповідача-2 просила відмовити в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА" по справі №904/3153/22(904/4344/22) повністю;
- клопотання №08/02-23-02 від 08.02.2023 про приєднання до матеріалів справи копії висновку експерта за результатами проведення первинної судової економічної експертизи відповідно до ст. 101 ГПК України від 08.02.2023;
- клопотання №09/02-23-01 від 09.02.2023 про застосування позовної давності у справі №904/3153/22(904/4344/22) при розгляді позовів розпорядника ТОВ "ІММЕ" Демчана О.І. та ТОВ "ЕЛАРА" у задоволенні позовів Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" просило відмовити.
09.02.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА" надійшла заява №б/н від 07.02.2023 про розгляд справи за відсутності представника.
У підготовчому засіданні 09.02.2023 позивач та представник Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" проти задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" про відкладення судового засідання - заперечували, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" просила відкласти судове засідання.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2023 о 10:30 год.
21.02.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області (електронною поштою) від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражного керуючого Демчана О.І. надійшли заперечення №02-105/79 від 14.02.2023 на клопотання ТОВ "ІММЕ" №09/02-23-01 від 09.02.2023 про застосування позовної давності у даній справі.
21.02.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшли письмові пояснення (з урахуванням поданого висновку експерта).
У судовому засіданні 27.02.2023 заслухано вступне слово учасників справи та розпочато дослідження доказів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 відкладено розгляд справи по суті на 03.03.2023 на 10:00.
У судовому засіданні 03.03.2023 позивач - розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражний керуючий Демчан О. І. та представник Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" наполягали на задоволенні позовних вимог, представники відповідача-1, відповідача-2 проти задоволення позову заперечували.
Представники відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 проти задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА" заперечували.
З огляду на вищевикладене та враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.
В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.03.2023 оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" Демчана О.І., представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор", Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ", Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ", 49041, м. Дніпро, пр. Праці, буд. 2 Т, код ЄДРПОУ 33808671, введено процедуру розпорядження майном відносно боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Демчана О.І.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Звертаючись до суду з даним позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) № 06/04/18/1 від 06.04.2018, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор", Товариством з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс", позивач посилався на фраудаторність цього правочину, тобто правочину, який укладено на шкоду кредиторам та зазначав про його фіктивність.
Позивач у позові та у відповідях на відзиви зазначив, що в ході здійснення процедури розпорядження майном арбітражним керуючим Демчаном О.І. встановлено, що боржником у той період, коли у нього уже існувала заборгованість перед ініціюючим кредитором - АТ КБ "Приватбанк",- укладено правочин, за яким боржник взяв на себе зобов'язання у розмірі 350 840 813,41 грн без будь-якої економічної доцільності та без наміру виконати вказане зобов'язання.
Так, позивач наголошував на таких обставинах укладення договору.
Відповідно до п. 1.1. договору відступлення права вимоги, станом на момент підписання даного договору первісний кредитор ТОВ "Дніпровський Елеватор" володів правом вимоги до боржника - ТОВ "Агроцентр-плюс" по оплаті 380 840 813,41 грн за продану частку у статутному капіталі згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 03.04.2018, укладеного між ТОВ "Дніпровський Елеватор" та ТОВ "Агроцентр-плюс".
Згідно п. 2.1. договору відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору грошові кошти у розмірі 350 840 813,41 грн шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок первісного кредитора.
Відповідно до п. 3.2. договору з моменту підписання сторонами цього договору до нового кредитора переходять права вимоги первісного кредитора до боржника в обсязі, визначеному п. 1.4. договору, а первісний кредитор втрачає таке право.
06.04.2018 до ТОВ "ІММЕ" перейшло право вимоги до ТОВ "Агроцентр-плюс" на суму 380 840 813,41 грн та виникло зобов'язання перед ТОВ "Дніпровський Елеватор" у розмірі 350 840 813,41грн.
Позивач зазначив, що з аналізу історії господарської діяльності боржника, особи що заявила кредиторські вимоги ТОВ "Дніпровський Елеватор" та третьої особи - ТОВ "Агроцентр-плюс" вбачається, що договір відступлення права вимоги №06/04/18/1 від 06.04.2018 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, його було вчинено виключно з метою завдання шкоди кредиторам ТОВ "ІММЕ".
Так, станом на дату укладення оспорюваного договору, позивач вказав, що у боржника вже була наявна заборгованість перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитними договорами №09/02 від 28.08.2009 та №И114Г/С від 20.11.2006.
Вищезазначена заборгованість підтверджується:
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020 у справі №904/1645/19 яким стягнуто з ТОВ "ІММЕ" на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №09/02 від 28.08.2009 в розмірі 2 306 068 грн 21 коп;
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/1644/19 яким стягнуто з ТОВ "ІММЕ" на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №И114Г/С від 20.11.2006 року в розмірі 198313216,74 грн.
Позивач посилався на те, що на момент укладення договору відступлення права вимоги №06/04/18/1 від 06.04.2018 у сторін були відсутні наміри його реального виконання, у зв'язку із наявністю у ТОВ "ІММЕ" значної кредиторської заборгованості та ризиків подальшого відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства. Вказаний договір, на його думку, вчинявся з метою штучного збільшення заборгованості боржника, подальшого звернення до господарського суду із заявою з грошовими вимогами, набуття статусу кредитора та в майбутньому здійснення контролю над процедурою банкрутства боржника та мінімізацією погашення заборгованості реального кредитора - АТ КБ "Приватбанк".
Позивач наголошував на фіктивності договору відступлення права вимоги №06/04/18/1 від 06.04.2018 посилаючись на наступне.
Позивач вважає, що боржником жодним чином не спростовано факт невідображення наявності дебіторської заборгованості ТОВ "Агроцентр-плюс" перед ТОВ "ІММЕ" у 2018-2021р.р., навпаки, боржником видано документи, які підтверджують внесення вказаних відомостей до фінансової звітності у листопаді 2022 року, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство та безпосередньо перед поданням розпорядником майна позовної заяви про визнання договору відступлення права вимоги №06/04/18/1 від 06.04.2018 недійсним.
Позивач наголошував, що укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги відбулось внаслідок недобросовісної поведінки ТОВ "ІММЕ", оскільки зважаючи на фінансовий стан ТОВ "ІММЕ" та ТОВ "Агроцентр-плюс" як на момент укладення, так і протягом 2018-2021 років усім учасникам вказаних правовідносин (ТОВ "ІММЕ", ТОВ "Дніпровський елеватор" та ТОВ "Агроцентр-плюс") було заздалегідь відомо, що як ТОВ "ІММЕ" не могло виконати своє зобов'язання за договором №06/04/18/1 від 06.04.2018 зі сплати коштів за відступлення права вимоги на користь ТОВ "Дніпровський елеватор", так і ТОВ "Агроцентр-плюс" не могло виконати свій обов'язок з погашення заборгованості, право вимоги щодо якої перейшло до ТОВ "ІММЕ" за оспорюваним договором. ТОВ "ІММЕ" ніяким чином не могло розраховувати на виконання ТОВ "Агроцентр-плюс" своїх зобов'язань перед ним.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" (відповідач-1) проти задоволення позову заперечував посилаючись на таке.
На час укладення договору цесії від 06.04.2018, на думку відповідача-1, не було простроченої заборгованості ТОВ "ІММЕ" перед АТ КБ "ПриватБанк".
ТОВ "Дніпровський Елеватор" вважає, що уклавши договір відступлення права вимоги (цесії) від 06.04.2018, ТОВ "ІММЕ" могло отримати прибуток в розмірі 30 млн.грн. та направити його на погашення кредиторської заборгованості тощо. На час укладення оскаржуваного правочину жодна із сторін договору не була визнана неплатоспроможною в судовому порядку. Факт неоплати за договором не свідчить про його фіктивність.
ТОВ "Дніпровський Елеватор" вказувало, що під час укладення договору сторони на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови, порядок розрахунків за договором.
Відповідач-1 вважає, що позивач не навів чітких обґрунтувань спричинення шкоди кредитору АТ КБ "ПриватБанк". Підстави, зазначені у позові (зокрема, створення штучної заборгованості, ускладнення погашення кредиторських вимог реального кредитора АТ КБ "ПриватБанк" тощо), без наведення відповідних доказів, є надуманими.
Відповідач-1 наполягав на тому, що відповідно до цього договору активи боржника не продавалися, внаслідок чого підприємство могло стати неплатоспроможним.
ТОВ "Дніпровський Елеватор" вважає, що додатковим доказом наміру укладення договору №06/04/18/1 відступлення права вимоги (цесії) від 06.04.2018 з додатковою угодою від 06.04.2018 слугує звіт про оцінку майна, а саме право вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-ПЛЮС" по оплаті 380 791 813, 41 грн. за продану частку у статутному капіталі згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 03.04.2018. укладеного між ТОВ "Дніпровський елеватор" та ТОВ "Агроцентр-Плюс" (т.2 , а.с. 117-118).
ТОВ "Дніпровський Елеватор" посилається на те, що дану оцінку було зроблено суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Центр оцінки власності "ПАРЕТО" 05.04.2018 - напередодні укладення оскаржуваного договору відступлення права вимоги (цесії) №06/04/18/1 від 06.04.2018.
ТОВ "Дніпровський елеватор" подано додаткові докази по даній справі, а саме: копію висновку експерта від 08.02.2023 за результатами проведення первинної судової економічної експертизи відповідно до ст.101 ГПК України (т. 2, а.с. 137-146).
Відповідач-1 вважає, що згідно з цим висновком оспорюваний договір про відступлення права вимоги (цесії) №06/04/18/1 від 06.04.2018 не призводить до зменшення активів ТОВ "ІММЕ", як в момент укладення цього договору, так і за умови подальшого виконання ТОВ "Агроцентр-Плюс" своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 03.04.2018. На думку відповідача-2, судовий експерт підтвердив перевищення доходів на витратами в сумі 29 951 000,00грн., який має отримати ТОВ "ІММЕ" при виконані договору про відступлення права вимоги (цесії) №06/04/18/1 від 06.04.2018, укладений між ТОВ "Дніпровський елеватор" та ТОВ "ІММЕ", за подальшого отримання права вимоги до ТОВ "Агроцентр-Плюс" та виконання ним своїх зобов'язань за договором купівлі продажу частки у статутному капіталі від 03.04.2018 року, укладений ним з ТОВ "Дніпровський елеватор". ТОВ "Дніпровський елеватор" наполягає, що на підставі вищевказаного судовий експерт підтвердив наявність розумної економічної причини (ділової мети) у ТОВ "ІММЕ" в момент укладання договору про відступлення права вимоги (цєсії) №06/04/18/1 від 06.04.2018, укладений між ТОВ "Дніпровський елеватор" та ТОВ "ІММЕ".
ТОВ "Дніпровський елеватор" подано клопотання про застосування позовної давності у даній справі при розгляді позову розпорядника майна ТОВ "ІММЕ" Демчана О.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" (відповідач-2) заперечувало проти заявлено позову, посилаючись на наступне.
Розпорядник майна ТОВ "ІММЕ" подав позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) № 06/04/18/1 від 06.04.2018 до проведення інвентаризації, тому на момент подачі позову позивачеві не було відомо повну інформацію про кредиторську заборгованість.
Відповідач-2 наполягає, що шкода АТ КБ "ПриватБанк" укладенням такого оскаржуваного договору не завдана. На момент укладення договору віступлення права вимоги (цесії) була відсутня прострочена кредиторська заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк". Листи АТ КБ "ПриватБанк" від 28.12.2017, на які посилається позивач, є пропозицією змінити умови кредитних договорів №09/02 від 28.08.2009 та №И114Г/С від 20.11.2006, яка не була прийнята ТОВ "ІММЕ". Строки кредитних договорів №09/02 від 28.08.2009 та №И114Г/С від 20.11.2006 були фактично змінені у 2018, тобто після укладення оскаржуваного договору відступлення права вимоги (цесії). ТОВ "ІММЕ" вважає, що на час укладення оскаржуваного договору відступлення права вимоги (цесії) була поточна (не прострочена) заборгованість зі строком погашення боргу до 2019р. та 2041р.
Відповідач-2 наголошував, що жодною нормою закону не передбачено заборону укладати звичайні господарські договори після отримання кредиту в банках. Крім того, по оскаржуваних договорах не відбувалася реалізація активів ТОВ "ІММЕ".
Відповідач-2 вважає, що позивач не надав докази, що ТОВ "ІММЕ" стало неплатоспроможним внаслідок укладення саме цього оскаржуваного договору.
ТОВ "ІММЕ" наполягає, що оскаржуваний правочин не може кваліфікуватися як фраудаторний, оскільки як первісний, так і новий кредитор, а також ТОВ "Агроцентр-Плюс" не перебували в процедурах банкрутства під час його укладення.
Відповідач-2 заперечував фіктивність оскаржуваного договору, оскільки наслідки укладення оскаржуваного договору відображені у фінансовій звітності ТОВ "ІММЕ" - код рядка 1155 балансу ТОВ "ІММЕ".
На думку відповідача-2, підтвердженням наміру стягнення заборгованості є: повідомлення ТОВ "ІММЕ" про заміну кредитора №06/04/2018 від 06.04.2018 з повідомленням про необхідність сплати заборгованості; вимога ТОВ "ІММЕ" №25/12/2020 від 25.12.2020 сплатити заборгованість; протокол №04/02/21 загальних зборів учасників ТОВ "ІММЕ" від 04.02.2021, на яких прийнято рішення про відкладення розгляду питання звернення ТОВ "ІММЕ" з позовом до суду на інший час.
Відповідач-2 зазначив, що строк виконання зобов'язання для ТОВ "ІММЕ" за умовами договору відступлення права вимоги (цесії) від 06.04.2018 - 31.12.2018.
Відповідач-2 наполягав на тому, що уклавши договір відступлення права вимоги (цесії) від 06.04.2018, ТОВ "ІММЕ" планувало отримати грошові кошти в сумі 380 млн.грн. від ТОВ "Агроцентр-Плюс", виконати свій договірний обов'язок по оплаті 350 млн.грн., а різницю в 30 млн.грн. скерувати на погашення боргів перед іншими кредиторами.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс" (відповідач-3) заперечувало проти позову з огляду на таке.
На підставі укладеного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 03.04.2018 ТОВ "Агроцентр-Плюс" придбав у ТОВ "Дніпровський елеватор" частку у статутному капіталі ТОВ "Цукорпром" за ціною 380 791 813, 41 грн.
06.04.2018 ТОВ "Агроцентр-Плюс" отримало від ТОВ "ІММЕ" повідомлення про заміну кредитора по договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 03.04.2018 та договір про відступлення права вимоги (цесії) від 06.04.2018, укладений між ТОВ "Дніпровський Елеватор" та ТОВ "ІММЕ".
Відповідач-3 вказав, що згодом від ТОВ "ІММЕ" отримано вимогу від 25.12.2020 про сплату боргу. Натомість, незважаючи на ведення господарської діяльності, ТОВ "Агроцентр-Плюс" не змогло погасити борг перед ТОВ "ІММЕ" на суму 380 791 813, 41 грн. Відповідач-3 зазначив, що ним вживаються дії до пошуку грошових коштів з метою погашення боргу перед ТОВ "ІММЕ" .
На думку відповідача-3, дії ТОВ "ІММЕ" по вжиттю заходів до повернення боргу нівелює позицію позивача щодо фіктивності правочину.
ТОВ "Агроцентр-Плюс" наполягає, що позивач не довів спричинення шкоди кредитору АТ КБ "ПриватБанк", адже не надав докази проведення фінансового аналізу діяльності ТОВ "ІММЕ", як того вимагає чинне законодавство - ч.3 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства (розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника).
Відповідач-3 вважає, що правова позиція позивача протирічить Конституції України (ст.42), Господарському кодексу України (ст.43, ст.44).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" у своїх поясненнях зазначила наступне.
ТОВ "ІММЕ" при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів і знаходячись в стані збиткової діяльності, укладено договір, за яким набуто багатомільйонний борг, що є противагою меті здійснення підприємницької діяльності, оскільки особа не могла не розуміти неможливість виконання нею такого зобов'язання та виникнення нового боргу. ТОВ "ІММЕ" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч власним майновим інтересам, набуло додатковий фінансовий тягар із підвищеними компенсаційними відсотками за порушення строків виконання зобов'язання. Такий правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов'язань перед своїми кредиторами.
АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що безперечно оспорюваний правочин через призму економічної доцільності та мети його укладання сторонами не аналізувався, оскільки вчинявся виключно для цілей штучного створення боргу між пов'язаними особами для досягнення нелегітимних цілей. Вказане в сукупності підтверджується, зокрема:
- корпоративною пов'язаністю групи осіб, що вчиняли ланцюг правочинів;
- відсутністю претензійно-позовної роботи за ініціативою будь-якої сторони;
- невідображенням відомостей про багатомільйонну заборгованість у фінансовій звітності осіб.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідачів та третю особу, господарський суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, враховуючи таке.
Провадження у справі про банкрутство ТОВ "ІММЕ" відкрито Господарським судом Дніпропетровської області 13.10.2022, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, оприлюднено повідомлення на сайті Судової влади України для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
10.11.2022 грошові вимоги до боржника заявлені ТОВ "Дніпровський елеватор" на суму 778 998 862,75 грн. на підставі договору відступлення права вимоги (цесії), укладено між ТОВ "Дніпровський елеватор" та ТОВ "ІММЕ" 06.04.2018 № 06/04/18/1.
Розпорядник майна боржника Демчан О.І. звернувся до суду (у межах справи про банкрутство) із позовом про визнання недійсним вищеозначеного договору з огляду на положення ч. 9 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, якими надано право розпоряднику майна на подання позову щодо визнання недійсними правочинів боржника. При зверненні до суду, розпорядник майна зазначив, що в ході здійснення процедури розпорядження майно ним встановлено, що боржником укладено спірний правочин у той період, коли в нього вже існувала заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк", за спірним правочином боржник взяв на себе зобов'язання без будь-якої економічної доцільності та легітимної мети, без наміру виконати вказане зобов'язання. Крім того, посилаючись на невідображення господарської операції щодо укладення спірного договору у балансах боржника за 2018-2021 роки, арбітражний керуючий стверджував, що даний договір є фіктивним.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ свідчить, що законодавцем визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу (21.10.2019) перебувають на стадії санації (висновок сформований у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 913/849/14).
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 викладено висновок щодо застосування статті 42 КУзПБ, за яким норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.
Тобто підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в статті 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в статті 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019.
Тому приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.
Із матеріалів справи слідує, що оспорюваний договір відступлення права вимоги (цесії) №06/04/18/1 укладений 06.04.2018, у зв'язку з чим до спірних правовідносин можуть бути застосовані приписи статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Наведені положення статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлюють межі "підозрілого періоду", в який є найбільш вірогідним вчинення боржником фраудаторних правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника, протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.
Спірний договір відступлення права вимоги (цесії) № 06/04/18/1 від 06.04.2018, укладений не в межах встановленого статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" річного періоду, що передував порушенню справи про банкрутство, у зв'язку з чим спеціальні положення вказаної статті для визнання такого правочину недійсним не підлягають застосуванню.
Укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).
Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники повинні добросовісно виконувати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредиторів.
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 №405/1820/17.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Господарський суд, оцінюючи спірний договір, вважає, що він є фраудаторним, а не фіктивним, тобто таким, що укладено на шкоду кредиторам, з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджується і не спростовано відповідачами та обставина, що на момент укладення правочину - 06.04.2018 ТОВ "ІММЕ" мало незадовільний фінансовий стан. Зокрема, згідно балансу (уточненого) ТОВ "ІММЕ" станом на 31.12.2018 (а.с. 161-162, т.1) непокритий збиток від його діяльності становив 65 019,6 тис.грн. (на початок 2018 року - збиток був у сумі 84 208,1 тис.грн.), довгострокові зобов'язання ТОВ "ІММЕ" складали 81 437,9 тис.грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/1644/19 встановлено, що у грудні 2017р. АТ КБ "Приватбанк" направляло ТОВ "ІММЕ" пропозицію про необхідність укладення додаткової угоди до кредитного договору від 20.11.2006 про зміну порядку сплати відсотків. Листом від 12.02.2018 ТОВ "ІММЕ" відмовило банку у цьому. За вищеозначеним рішенням з ТОВ "ІММЕ" на користь АТ КБ "Приватбанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 20.11.2006 року в розмірі 198, 3 млн. грн.
Таким чином, з 12.02.2018 (дата направлення боржником листа банку про відмову від укладення додаткової угоди до кредитного договору від 20.11.2006) боржник усвідомлював, що ненадання згоди на запропоновані банком умови кредитування спричинить необхідність дострокового повернення кредитних коштів.
Між тим, менше чим через 2 місяці після 12.02.2018 ТОВ "ІММЕ" приймає на себе грошові зобов'язання по сплаті до кінця 2018 року 350 млн. грн. ТОВ "Дніпровський Елеватор".
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
У даній справі ТОВ "ІММЕ" при недостатності коштів для виконання вимог кредиторів, перебуваючи у стані збиткової діяльності, яка оцінювалась на початок 2018р. у сумі 84,2 млн.грн., уклало договір, за яким набуло борг у розмірі 350 млн.грн. Такі дії ТОВ "ІММЕ" протирічать меті підприємницької діяльності, суперечать як його власним майновим інтересам, так і інтересам всіх кредиторів.
За період з 01.06.2018 року - дати, коли ТОВ "Агроцентр-плюс" мав сплатити ТОВ "ІММЕ" 380,8 млн.грн. і до цього часу сплати боргу не відбулось.
З огляду на це, господарський суд прийшов до висновку про те, що спірний правочин від 06.04.2018 не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов'язань ТОВ "ІММЕ" перед своїми кредиторами.
ТОВ "Дніпровський Елеватор" також мав піклуватись про економічну доцільність вчиненого правочину та з'ясувати можливість збиткового ТОВ "ІММЕ" виконати зобов'язання за таким договором.
Судом також взято до уваги ту обставину, що ні ТОВ "Дніпровський Елеватор", ні ТОВ "ІММЕ", починаючи з 01.06.2018 та 01.01.2019 року не вели позовної роботи щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Як зазначив Верховний Суд при розгляді аналогічних спорів, саме у сфері підприємницької діяльності допоки суд не встановив правомірного інтересу боржника при укладенні правочину, а також відсутність зв'язку між укладенням правочину та уникненням відповідальності перед кредиторами за виконання зобов'язань, не можна стверджувати про відсутність ознак фраудаторності договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2022 у справі №904/624/19).
Господарським судом відхиляються доводи представників ТОВ "Дніпровський Елеватор" та ТОВ "ІММЕ" про те, що ТОВ "ІММЕ" на дату укладення спірного правочину не мало простроченої заборгованості перед АТ КБ "Приватбанк", та було вільне в укладенні будь-яких господарських договорів. Незважаючи на те, що на дату укладення спірного договору простроченої заборгованості у ТОВ "ІММЕ" не існувало, це не спростовує наявність зобов'язань позичальника щодо повернення кредитних коштів банку (згідно балансу станом на 31.12.2018 - 81 млн.грн.). Враховуючи власний фінансовий стан, який характеризувався значним розміром збитків (понад 65 млн.грн.), наявність зобов'язань перед банком, ТОВ "ІММЕ" мав проявити розумну обачність та утриматись від укладення угоди на суму, яка в кілька разів перевищує його активи. Прийняття на себе додаткових зобов'язань по сплаті грошових коштів (без отримання будь-яких інших активів) порушує права кредиторів боржника, зобов'язання перед якими існували на дату укладення договору, оскільки кредитори отримають менше коштів як задоволення своїх вимог при банкрутстві боржника.
Про відсутність економічного ефекту від укладення такого правочину свідчить і непроведення оплати заборгованості (хоча б часткової) зі сторони ТОВ "Агроцентр-плюс".
Відповідачі зазначали, що через укладення спірного правочину не завдано шкоди АТ КБ "Приватбанк", а у позові не зазначено розміру шкоди.
Ці ствердження також слід відхилити враховуючи ту обставину, що правомірні очікування банку, як кредитора боржника - ТОВ "ІММЕ" на повернення кредитних коштів не будуть виправдані, якщо боржник буде укладати господарські договори без економічного ефекту, яке лише призводить до зростання його пасиву (зобов'язань перед кредиторами).
Крім того, представник ТОВ "ІММЕ" наголошував на тому, що позивач - розпорядник майна боржника Демчан Олександр Іванович не подав до справи про банкрутство Аналіз щодо фінансового та майнового стану боржника - ТОВ "ІММЕ", тому неможливо стверджувати, що йому відомі всі дані щодо платоспроможності останнього та фраудаторності угод боржника.
Господарський суд зазначає, що вказаний документ - Аналіз фінансового та майнового стану боржника не є вирішальним для розгляду даного спору, де оцінюється конкретний правочин, а має суттєве значення для зборів кредиторів та суду при переході до наступної судової процедури у справі про банкрутство.
Доводи третьої особи - АТ КБ "Приватбанк" про пов'язаність сторін спірного правочину відхиляються судом з огляду на те, що вони не зазначені, як підстава для визнання спірного правочину недійсним, що зазначена в поданому позові.
Щодо наданого ТОВ "Дніпровський Елеватор" до матеріалів справи висновку від 08.02.2023 № 21/12/2022 експерта за результатами проведення первинної судової економічної експертизи, складеного на замовлення ТОВ "Дніпровський Елеватор" судовим експертом Хомутенко С.В., суд зауважує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Згідно з пунктом 1.2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) основними видами (підвидами) експертизи є економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.
Як вбачається з висновку від 08.02.2023 №21/12/2022, на вирішення судової економічної експертизи поставлено 4 запитання, що стосуються економічної доцільності укладення ТОВ "ІММЕ" договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
Суд зауважує, що судовому експерту не надавалися, а відтак і не досліджувалися при проведенні судової економічної експертизи фінансові звіти товариства, що відображають реальний фінансовий стан товариства, первинні і зведені документи бухгалтерського та податкового обліку і звітності тощо, як на час укладення спірного договору поруки, так і після його укладення.
Таким чином, суд критично оцінює наданий висновок, оскільки при визначені економічної доцільності укладення ТОВ "ІММЕ" договору та його впливу на активи товариства судовим експертом взагалі не досліджувався фінансовий стан ТОВ "ІММЕ".
Висновки судової економічної експертизи мають суто теоретичний характер та не містять даних проведеного експертом фінансового аналізу на підставі фінансових показників (коефіцієнтів) діяльності ТОВ "ІММЕ" при визначені економічної доцільності укладення спірного договору.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами встановленими статтею 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Тому висновок судового експерта не приймається судом в якості належного та допустимого доказу в підтвердження фінансового стану ТОВ "ІММЕ", його активів, можливості отримання доходу та наявності розумної економічної причини (ділової мети) у ТОВ "ІММЕ" в момент укладення договору відступлення права вимоги (цесії) №06/04/18/1 від 06.04.2018.
Що стосується застосування строків позовної давності при вирішенні цього спору, господарський суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, договір відступлення права вимоги (цесії) №06/04/18/1, питання щодо недійсності якого вирішується в межах справи №904/3153/22(904/4344/22), було укладено 06.04.2018.
Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Верховним Судом у постанові від 17.03,2020 у справі №10/5026/995/2012 зроблено наступний висновок щодо початку перебігу строку позовної давності для звернення арбітражним керуючим із позовом в межах справи про банкрутство в інтересах боржника:
"Суд дійшов висновку, що у разі пред'явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в Інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Отже, для юридичної особи як сторони правочииу (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином".
Таким чином, строк позовної давності для звернення розпорядником майна із позовною заявою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №06/04/18/1 від 06.04.2018 розпочався 06.04.2018.
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, постановою Кабінету міністрів України №211 від 11.03.2020 встановлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Вказаний карантин неодноразово продовжувався, та станом на дату подання цих заперечень діє до 30 квітня 2023 року на підставі постанови Кабінету міністрів України №1236 від 09.12.2020.
Таким чином, починаючи з 12.03.2020 строк позовної давності для звернення розпорядника майна із позовом про визнання оскаржуваного договору недійсним продовжено на невизначений строк, відповідно станом на дату подання розпорядником майна відповідної заяви строк позовної давності не сплинув. Слід зазначити, що станом на дату введення карантину (12.03.2020) строк позовної давності щодо договору цесії не сплинув також, оскільки з дати його укладення на той момент пройшло менше двох років.
06.01.2023 до господарського суду надійшов позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА", відповідачами у якому зазначені - розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор", Товариство з обмеженою відповідальністю "ІММЕ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс".
ТОВ "ЕЛАРА" що є учасником ТОВ "ІММЕ". Як підставу для визнання договору від 06.04.2018 №06/04/18/1 відступлення права вимоги (цесії) недійсним ТОВ "ЕЛАРА" зазначило, що спірний договір підписано невстановленою особою, оскільки підписи керівника ТОВ "Дніпровський елеватор" гр. Блохи В.Й. на договорі та додатковій угоді від 06.04.2018до договору - відрізняються. Через цю обставину ТОВ "ЕЛАРА" вважає, що договір не підписано директором ТОВ "Дніпровський елеватор" і просить визнати його недійсним.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" (відповідач-1) заперечувало проти задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "ЕЛАРА", посилаючись на те, що договір №06/04/18/1 відступлення права вимоги (цесії) від 06.04.2018 та додаткову угоду до нього було дійсно підписано всіма сторонами. Жодна із сторін договору не заперечує проти факту підписання цього договору з додатковою угодою.
Відповідач-1 зазначив, що жоден з учасників не заявив клопотання про призначення експертизи судом або не надав відповідний висновок експерта, складений на його замовлення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" (відповідач-2) заперечувало проти задоволення позову посилаючись на таке.
Відповідач-2 вважає, що позивач не є стороною оскаржуваного договору, не навів обґрунтувань, доказів порушення своїх прав та інтересів.
Позовні вимоги ТОВ "Елара", на думку ТОВ "Дніпровський Елеватор", не підтверджені відповідними доказами всупереч вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач-2 відповідно до ст. 87, 88 ГПК України надав заяву свідка, згідно з якою директор ТОВ "Дніпровський елеватор" підтверджує свій особистий підпис на договорі №06/04/18/1 відступлення права вимоги (цесії) від 06.04.2018 з додатковою угодою від 06.04.2018 (т.2 , а.с. 116).
Відповідачем-2 подано клопотання про застосування позовної давності у даній справі при розгляді позову ТОВ "Елара" обґрунтування тотожні тим, які зазначені ТОВ "Дніпровський елеватор" при розгляді позову розпорядника майна ТОВ "ІММЕ" Демчана О.І.
Розглянувши позов третьої особи ТОВ "ЕЛАРА", господарський суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, або одна із сторін або інша заінтересована особа заперечую його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Незалежно від того, чи є позивач стороною оспорюваного правочину чи заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України, для задоволення позову він повинен довести не лише існування формального порушення при укладенні договору вимоги закону, але і порушення таким договором його прав або охоронюваних законом інтересів.
Ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Підставою для звернення особи до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулась, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання стосовно захисту порушених прав. Так, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Позивач - ТОВ "ЕЛАРА" не є стороною договору відступлення права вимоги (цесії) від 06.04.2018 №06/04/18/1. У своїй заяві ТОВ "ЕЛАРА" не обґрунтувало, які саме його права та інтереси порушені у зв'язку з укладенням спірного договору.
Зважаючи на недоведеність порушень прав ТОВ "ЕЛАРА" укладенням спірного договору, у задоволенні його вимог слід відмовити.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "ЕЛАРА", заява про застосування позовної давності не підлягає розгляду.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовною заявою покладається на відповідачів -1,2,3 в рівних частинах, а саме по 827,00 грн та судовий збір за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору відноситься на позивача за цим позовом.
Керуючись ст.ст. 20, 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
Позов розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича - задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) № 06/04/18/1 від 06.04.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Конституції, буд. 17А, ідентифікаційний код 41657211), Товариством з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" (49041, м. Дніпро, пр. Праці, буд. 2 Т, ідентифікаційний код 33808671) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс" (49000, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 12, ідентифікаційний код 39793818).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Елеватор" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Конституції, буд. 17А, ідентифікаційний код 41657211) на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, свідоцтво №1732 від 11.11.2015 (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.16/108, каб. 17, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІММЕ" (49041, м. Дніпро, пр. Праці, буд. 2 Т, ідентифікаційний код 33808671) на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, свідоцтво №1732 від 11.11.2015 (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.16/108, каб. 17, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Плюс" (49000, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 12, ідентифікаційний код 39793818) на користь арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, свідоцтво №1732 від 11.11.2015 (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.16/108, каб. 17, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛАРА" - відмовити.
Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.
Повне рішення складено - 09.03.2023
Суддя Н.М. Камша