вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" лютого 2023 р. Справа№ 910/20965/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників: позивача -Берегуляк О.В.
відповідача - Мовчанюк М.М.
третьої особи - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро"
на рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2022 р. (повний текст складено 03.10.2022 р.)
у справі № 910/20965/21 (суддя - Плотницька Н.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс"
про стягнення 1105702,15 грн
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" про стягнення заборгованості у розмірі 1105702,15 грн за договором поставки обладнання № 10032021-4 від 10.03.2021 р., з яких: 850269,59 грн попередньої оплати, 17077,54 грн інфляційних втрат, 176110,63 грн 30% річних та 62244,39 грн пені.
Вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного договору поставки належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо вчасної поставки обладнання, не зважаючи на те, що позивачем на виконання умов укладеного договору було здійснено попередню оплату.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.09.2022 р. у справі № 910/20965/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що ним було здійснено поставку обладнання позивачу у повному обсязі, що підтверджується підписаною товарно-транспортною накладною № Р2681/01 від 13.05.2021 р. та товарно-транспортною накладною № Р2681 від 30.04.2021 р., а також електронним листуванням, в якому було погоджено місце та дату поставки товару. Також скаржник вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Сервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" з корпоративної точки зору пов'язані між собою, оскільки контролюються Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтік Україна».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 910/20965/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2022 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/20965/21.
До суду 28.11.2022 р. надійшли матеріали справи № 910/20965/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 910/20965/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.
До суду 19.12.2022 р. від відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (подана засобами поштового зв'язку 15.12.2022 р.), до якої додано платіжне доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у розмірі 22390,55 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20965/21 та призначено її до розгляду на 31.01.2023 р.
До суду 09.01.2023 р. від представника позивача надійшла заява про участь адвоката Берегуляк О.В. за обліковим записом oberehuliak@i.ua у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" про участь у судових засіданнях у справі № 910/20965/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/442/23 від 30.01.2023 р. у зв'язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20965/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/20965/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 р. справу № 910/20965/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2022 р. прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
31.01.2023 р. розгляд справи № 910/20965/21 не відбувся у зв'язку із сповіщенням Державної служби України з надзвичайних ситуацій про повітряну тривогу у м. Києві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 р. справу № 910/20965/21 призначено до розгляду на 28.02.2023 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/648/23 від 27.02.2023 р. у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці 28.02.2023 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20965/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/20965/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 р. справу № 910/20965/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
У судовому засіданні 28.02.2023 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник третьої особи не з'явився, хоча повідомлялися належним чином про час і місце розгляду скарги електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України та в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Крім цього, ухвалу Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження було вчасно офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, з якою учасник справи, який не з'явився в судове засідання, мав змогу ознайомитись.
Доказів поважності відсутності вказаного представника суду не надано.
Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представник третьої особи був позбавлений можливості через будь-які перешкоди бути присутнім у судовому засіданні.
Третя особа не наполягала на обов'язковій участі її представника у судовому засіданні, відповідного клопотання від неї не було подано апеляційному суду.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
10.03.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" (далі - постачальник) було укладено договір поставки обладнання № 10032021-4 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити, прийняти та оплатити обладнання (товар). Поставка товару здійснюється на підставі укладених сторонами специфікацій, в яких зазначаються найменування, кількість, номенклатура, асортимент), вартість та інші характеристики, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору товар, зазначений в пункті 1.1 цього договору, поставляється в кількості та в асортименті, передбаченому в укладених сторонами специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною даного договору.
Як передбачено п. 5.1 договору, ціна на товар встановлюється у специфікаціях до договору.
У відповідності до п. 5.2 договору загальна вартість договору становить суму вартості замовленого і поставленого товару за даним договором згідно укладених сторонами специфікацій в період дії цього договору.
За пункту 5.4 договору оплата товару, поставка якого здійснюється відповідно до договору, здійснюється на підставі умов узгоджених сторонами та зазначених у специфікаціях до договору, що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 5.6 договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється виключно на підставі отриманого покупцем рахунку з електронної пошти bagriy@sprayagro.com.ua на електронну пошту tender_zch@cfg.com.ua.
Згідно з п. 6.1 договору поставка товару відповідно до умов договору здійснюється в строки, узгоджені сторонами та зазначені в специфікації до договору, що є невід'ємною частиною цього договору.
Поставка товару здійснюється на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил "Інкотермс" в редакції 2010 року (п. 7.1 договору).
Відповідно до п. 7.2 договору разом з товаром постачальник зобов'язаний надати покупцю: товарно-транспортну накладну; видаткову накладну, оформлену відповідно до чинного законодавства України. Постачальник повинен обов'язково у видаткових накладних зазначити номер замовлення покупця, а у випадку поставки товару згідно з пунктом 1.2.2 - номер та дату специфікації, по якій здійснено поставку. Поставка по одній видатковій накладній повинна здійснюватися в рамках виконання однієї специфікації або замовлення: рахунок-фактуру у разі поставки товару на умовах відстрочення платежу; документ, що посвідчує якість товару.
У п. 7.4 договору сторони погодили, що перехід права власності на товар до покупця відбувається в момент одержання товару покупцем, передачі покупцю супровідних документів та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на передачу товару відповідно до базису поставки.
Згідно з п. 7.5 договору, у разі доставки товару від постачальника до покупця службами доставки моментом переходу права власності на товар покупцю (датою поставки) є дата підписання покупцем товарно-транспортної накладної.
Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін та скріплення печаткою. Даний договір діє до 31.12.2020 р., але в будь-якому випадку до виконання сторонами прийнятих на себе по цьому договору зобов'язань (п. 9.1 договору).
Відповідно до п. 10.4 договору, якщо термін порушення строку поставки товару перевищує граничний строк поставки, визначений в договорі або специфікаціях до цього договору, покупець має право на розірвання договору повністю або в частині, а постачальник повинен протягом 3 (трьох) календарних днів, з моменту направлення повідомлення покупцем про розірвання договору, повернути на поточний рахунок покупця сплачені грошові кошти за непоставлений товар та відшкодувати усі збитки понесені покупцем.
У специфікації № 1 від 10.03.2021 р. до договору поставки обладнання № 10032021-6 від 10.03.2021 р. сторони узгодили найменування товару - змішувальна станція для ЗЗР та добрив + ремонт Handler, кількість - 1, граничний строк поставки - 30.04.2021 р., ціна без ПДВ 222200,00 грн; змішувальна станція для ЗЗР та добрив, кількість - 3, граничний строк поставки 20.05.2021 р., ціна без ПДВ 958728,98 грн.
Згідно з п. 2 специфікації № 1 вартість товару, що поставляється згідно з цією специфікацією становить 1417115,98 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3 специфікації № 1 покупець сплачує продавцю суму 850269,59 грн, що становить 60% від загальної вартості товару у термін до 5 календарних днів з дати виставлення рахунку постачальником. Решта суми, що становить 566846,39 грн покупець сплачує у термін до 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
У п. 4 специфікації № 1 сторонами погоджено графік інформування про готовність товару до поставки покупця: за 2 дні до відвантаження.
За п. 5 специфікації № 1 товар поставляється на умовах поставки DDP (Інкотермс в редакції 2010 року) - склад покупця (надання адреси складу при підтвердженні замовлення).
На виконання умов укладеного договору позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" грошові кошти у сумі 850269,59 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 30.03.2021 р.
16.06.2021 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 16/06-4 про розірвання укладеного договору у зв'язку з його невиконанням останнім та вимагав повернення коштів у розмірі 850269,59 грн, сплачених в якості попередньої оплати.
У відповідь відповідач листом № 02/07-03 від 02.07.2021 просив позивача повернути підписані товаророзпорядчі документи та здійснити розрахунок за поставлений товар.
Листом №16/07-4 від 16.07.2021 р. позивач повторно повідомив відповідача про розірвання договору та вимагав повернення коштів у розмірі 850269,59 грн, сплачених в якості попередньої оплати.
Листом № 05/07-02 від 05.07.2021 р. відповідач повідомив позивача, про те, що своєчасне виконання зобов'язання з постачання товару відповідачем не здійснено через неналежне виконання позивачем зобов'язання щодо здійснення передоплати, а також повідомило про готовність виконати взяте на себе зобов'язання і поставити товар в найкоротший строк.
Листом № 22/07-4 від 22.07.2021 р. позивач знову повідомив відповідача про розірвання договору та вимагав негайного повернення коштів у розмірі 850269,59 грн, сплачених в якості попередньої оплати.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, всупереч умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства не виконав свого обов'язку що своєчасної поставки обладнання, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 850269,59 грн коштів, сплачених в якості попередньої оплати.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
За ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження перерахування позивачем суми попередньої оплати на виконання умов укладеного договору, а відповідачем не надано доказів здійснення поставки обладнання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 850269,59 грн попередньої оплати за договором поставки обладнання № 10032021-4 від 10.03.2021 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Доводи скаржника про те, що ним було виконано зобов'язання щодо поставки позивачу обладнання, що підтверджується підписаною товарно-транспортною накладною № Р2681/01 від 13.05.2021 р. та товарно-транспортною накладною № Р2681 від 30.04.2021 р., колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Вбачається, що надана відповідачем товарно-транспортна накладна № Р2681/01 від 13.05.2021 р. підписана та скріплена печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс", проте не підписана з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля".
Вказана товарно-транспортна накладна не підтверджує факт поставки відповідачем товару позивачу, оскільки свідчить про поставку товару іншій юридичній особі, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс".
В свою чергу товарно-транспортна накладна № Р2681 від 30.04.2021 р. підписана та скріплена печаткою лише Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро", тому теж не є належним доказом на підтвердження здійснення поставки саме позивачу.
Надані відповідачем докази стосуються правовідносин поставки товару з іншою юридичною особою.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 62244,39 грн пені за період з 28.06.2021 р. до 07.12.2021 р.
Пунктом 5.3 укладеного договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійною обліковою ставкою Національного банку України від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням, а також 25 % річних. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань по оплаті та відшкодування збитків у повному обсязі.
Відповідно до п. 10.4 договору у випадку порушення постачальником строку повернення попередньої оплати за товар, передбаченого пунктом 10.4 договору (за умови надіслання покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальнику), постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми не поверненої попередньої оплати за товар за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків поставки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 62244,39 грн пені за період з 28.06.2021 р. до 07.12.2021 р. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.
За неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 17077,54 грн інфляційних втрат та 176110,63 грн 30% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 10.10 договору сторони погодили, що у разі порушення постачальником строків поставки товару, передбачених цим договором, за який внесена покупцем повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов'язаний сплатити 30% річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати і до дня його фактичної поставки або до дня повернення грошових коштів.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, відповідно до якого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 17077,54 грн інфляційних втрат та 176110,63 грн 30% річних.
Доводи скаржника про те, що поставка ним обладнання відповідачу підтверджується також електронним листуванням, в якому було погоджено місце, та дату поставки товару, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Як передбачено ст. 96 ГПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.
Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 вказаного закону електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
Роздруківка електронної переписки не може вважатись електронним документом (копією електронного документу) в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 р. у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 р. у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 р. у справі № 922/788/19.
Вбачається, що надані відповідачем електронні документи не скріплені електронним цифровим підписом, а тому не можуть бути належним доказом на підтвердження факту здійснення поставки відповідачем, узгодження сторонами адреси доставки товару.
Крім цього, надане відповідачем електронне листування здійснювалось між особами, які не є працівниками та уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля".
Посилання скаржника на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Сервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля" з корпоративної точки зору пов'язані між собою оскільки контролюються Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтік Україна», колегія суддів вважає необґрунтованими через те, що відносини за укладеним договором поставки обладнання № 10032021-4 від 10.03.2021 р. виникли у відповідача саме із Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Поділля", а не з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс", які є самостійними юридичними особами та самостійно здійснюють свою господарську діяльність.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2022 р. у справі № 910/20965/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2022 р. у справі № 910/20965/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Спрей Агро".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 09.03.2023 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко