79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" березня 2023 р. м. Львів Справа №914/1404/22
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Головуючий суддя І.Б. Малех
Судді В.М. Гриців
О.В. Зварич
розглянувши в спрощеному провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС, від 01.09.2022 №7.4-10/14/16920 (вх. № апеляційного суду 01-05/2220/22 від 07.09.2022)
на рішення Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2022 року (суддя Козак І.Б., повний текст рішення складено 29.08.2022 м. Львів)
у справі №914/1404/22
за позовом Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів
до відповідача Львівської митниці ДФС, м. Львів
про стягнення 3266,66 грн.
30.06.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області від Львівського обласного центру зайнятості поступила позовна заява до Львівської митниці ДФС про стягнення 3266,66 грн.
Дані позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 поновлено на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020, згідно рішення суду, то відповідно до положень абз. 7 ч.1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд має право стягнути з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі такого поновлення. Відтак з врахуванням ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплачену ОСОБА_1 допомогу по безробіттю за період перебування на обліку у Жовківській РФ ЛОЦЗ з 01.06.2020 по 11.09.2020 в сумі 3266,66 грн. слід стягнути саме з роботодавця - Львівської митниці ДФС.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2022 року у справі №914/1404/22 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь Львівського обласного центру зайнятості 3266,66 грн. відшкодування витрат на виплату допомоги по безробіттю та 2841,00 грн. витрат на оплату судового збору.
Дане рішення мотивовано тим, що відповідно до положень ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. ОСОБА_1 перебував на обліку у Жовківській РФ ЛОЦЗ, як безробітний, у період з 01.06.2020 по 11.09.2020 та отримав 3266,66 грн. допомоги по безробіттю, в подальшому такого поновлено на роботі за рішенням суду, а отже дана сума підлягає стягненню з відповідача на підставі абз. 7 ч.1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідач - Львівська митниця ДФС, не погодившись з винесеним рішенням подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для такої, а саме, вказує, що враховуючи фактичну виплату Львівською митницею ДФС ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу то відповідно вважає, що стягнення матеріального забезпечення виплаченого в розмірі 3266,66 грн. має здійснюватись саме з ОСОБА_1 , а не з Львівської митниці ДФС. Крім цього, відповідач вказує на те, що згідно п.п. 7, 8, 9 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №60/62, постановою правління Пенсійного Фонду України від 13.02.2009 №7-1, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформляється наказом. Протягом двох робочих днів, після прийняття рішення, центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю протягом 15 календарних днів, з дня отримання повідомлення, повернути незаконно виплачені кошти. Відтак, вважає, що виходячи з даних положень, обов'язок повернути незаконно виплачені кошти покладається на особу, якій були виплачені кошти.
Відповідно до цього просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.08.2022 у справі №914/1404/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Львівському обласному центру зайнятості у задоволенні позовних вимог.
Позивач - Львівський обласний центр зайнятості у відзиві від 16.12.2022 №17-4018/22 (вх. № апеляційного суду 01-04/7286/22 від 19.12.2022) заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що саме Львівська митниця ДФС є роботодавцем щодо ОСОБА_1 в розумінні ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , а тому саме на неї покладено обов'язок відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. У зв'язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду від 16.12.2020 в силу приписів ч.1 ст. 34, ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплачена йому центром зайнятості допомога по безробіттю, за період з 01.06.2020 по 11.09.2020 в сумі 3266,66 грн., підлягає стягненню з роботодавця (відповідача). Відповідно до цього, просить, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 (суддя - доповідач Малех І.Б.) залишено без руху апеляційну скарга Львівської митниці ДФС, від 01.09.2022 №7.4-10/14/16920 (вх. № апеляційного суду 01-05/2220/22 від 07.09.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2022 року у справі №914/1404/22 з підстав наведених в такій.
Копію даної ухвали надіслано на електронну адресу скаржника 15.09.2022. В подальшому, 17.11.2022 копію такої ухвали повторно надіслано поштовою і така отримана скаржником 22.11.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №79010 11841905.
05.12.2022 в канцелярію суду від скаржника поступив лист від 29.11.2022 №7.4-10/14/23320 (вх. № апеляційного суду 01-04/6885/22 від 05.12.2022), до якого долучено копію платіжного доручення №273 від 25.11.2022 про сплату судового збору в сумі 3721,50 грн. Дана сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується випискою суду від 29.11.2022. Крім цього, до апеляційної скарги було додано доказ того, що копія апеляційної скарги надіслана електронною поштою на електронну адресу позивача.
В подальшому, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2022 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської митниці ДФС, від 01.09.2022 №7.4-10/14/16920 (вх. № апеляційного суду 01-05/2220/22 від 07.09.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2022 року у справі №914/1404/22 та ухвалено здійснювати розгляд такої без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ціна позову у справі №914/1404/22 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття “розумний строк” вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства”).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення “Бараона проти Португалії”, 1987 рік, “Хосце проти Нідерландів”, 1998 рік; “Бухкольц проти Німеччини”, 1981 рік; “Бочан проти України”, 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення від 23.08.2022 Господарського суду Львівської області у справі № 914/1404/22 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Обставини справи.
Жовківською РФ ЛОЦЗ 01.06.2020 зареєстрований, як такий, що шукає роботу, ОСОБА_1 , який звільнений з роботи Львівською митницею ДФС, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення чисельності) з 15.04.2020. На підставі поданих ОСОБА_1 заяв такому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, відповідно до ч. 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», як застрахованій особі без урахування страхового стажу. Допомога по безробіттю виплачувалась ОСОБА_1 з 01.06.2020 по 11.09.2020.
Під час проведення звірки бази даних з відомостями ПФУ було встановлено (акт перевірки від 05.04.2022 № 20), що на підставі виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020, ОСОБА_1 поновлено на роботі з 16.04.2020, відповідно до наказу від 21.12.2020 № 324-0. У зв'язку з вказаним, Жовківською районною філією ЛОЦЗ прийнято рішення про відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в сумі 3 266, 66 грн. (три тисячі двісті шістдесят шість гривень шістдесят шість коп.)
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №380/3872/20 позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов'язки начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 № 109-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020.
На виконання рішення суду Львівською митницею ДФС 21.12.2020 видано наказ № 324-0 «По особовому складу», про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 16.04.2020.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021 апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №380/3872/20 задоволено частково: рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року змінено, виклавши абзац четвертий резолютивної частини цього рішення у такій редакції: «Стягнути з Львівської митниці ДФС(ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 34665,12 грн., з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів». В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року в адміністративній справі №380/3872/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020 - залишено без змін.
За період перебування на обліку у Жовківській РФ ЛОЦЗ з 01.06.2020 по 11.09.2020 ОСОБА_1 отримав 3266,66 грн. допомоги по безробіттю, яку позивач і просить стягнути з відповідача на підставі абзацу 7 частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.08.2022 у справі №914/1404/22 стягнуто з відповідача на користь Львівського обласного центру зайнятості 3266,66 грн. , з чим не погодився відповідач подавши відповідно апеляційну скаргу.
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-ІІІ визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, зокрема, визначено порядок виплат матеріального забезпечення, припинення, відкладення, скорочення тривалості виплат такого забезпечення, а також порядок відшкодування виплаченого безробітному матеріального забезпечення у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
За приписами п.2 ч.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено право Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Також ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Матеріалами та обставинами справи встановлено, що наказом Львівської митниці ДФС №109-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 13.04.2020 такого було звільнено з роботи, у зв'язку з чим він перебував на обліку в Жовківській районній філії Львівського обласного центру зайнятості як безробітний.
За період з 01.06.2020 по 11.09.2020 ОСОБА_1 виплачено 3266,66 грн. допомоги по безробіттю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі №380/3872/20 позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов'язки начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 №109-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі №380/3872/20, ОСОБА_1 поновлено з 16.04.2020 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС, що підтверджено наказом Львівської митниці ДФС від 21.12.2020 №324-о «По особовому складу».
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021 апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі №380/3872/20 задоволено частково: «рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року змінено, виклавши абзац четвертий резолютивної частини цього рішення у наступній редакції: «стягнути з Львівської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 34 665, 12 грн. з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів».
В рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 в адміністративній справі №380/3872/20 (в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 16.04.2020) - залишено без змін.
З огляду на наведене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, про те, що саме Львівська митниця ДФС є роботодавцем, щодо ОСОБА_1 , в розумінні ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому саме на неї покладено обов'язок відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Тому, у зв'язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду від 16.12.2020 в силу приписів ч.1 ст. 34, ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплачена йому центром зайнятості допомога по безробіттю за період з 01.06.2020 по 11.09.2020 в сумі 3266,66 грн. підлягає стягненню з роботодавця (відповідача).
Щодо твердження скаржника про те, що умисне невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, а саме не повідомлення Жовківську районну філію Львівського обласного центру зайнятості про поновлення його на роботі за рішенням суду, а також фактично подвійної виплати йому коштів, і виплачену суму матеріального забезпечення слід стягувати з ОСОБА_1 , слід врахувати наступне.
Відповідно до п.32 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»: «… при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час».
Враховуючи наведене , розмір отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю мав бути врахований при розрахунку оплати за час вимушеного прогулу під час розгляду справи Львівським окружним адміністративним судом у справі про поновлення на роботі.
Сплата відповідачем відповідної суми коштів за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 у справі №380/3872/20 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №380/3872/20 провадження «А/857/2347/21 не є підставою для звільнення його від виконання вимог ст. ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а наслідки такої сплати врегульовані відповідним процесуальним законодавством. Аналогічна позиція, щодо стягнення виплаченої допомоги по безробіттю з роботодавця міститься в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №910/12913/17.
Слід зазначити, що види юридичної відповідальності роботодавця (відповідача) перед незаконно звільненим ОСОБА_1 та перед центром зайнятості (позивачем) є різними. Виплачена Львівським обласним центром зайнятості допомога по безробіттю в сумі 3266,66 грн., стягнення якої є предметом даного спору, підлягає відшкодуванню Львівською митницею ДФС Львівському обласному центру зайнятості відповідно до ч.1 ст. 34 , ч.4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в той час як середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 34 665,12 грн. стягнений з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судовим рішення на підставі ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваному рішенні Господарського суду Львівської області в даній справі.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 23 серпня 2022 року у справі №914/1404/22, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, рішення Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2022 року у справі №914/1404/22 належить залишити без змін, апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС - без задоволення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ст. ст. 114, 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС, від 01.09.2022 №7.4-10/14/16920 (вх. № апеляційного суду 01-05/2220/22 від 07.09.2022) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2022 року у справі № 914/1404/22 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на Львівську митницю ДФС.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
5. Матеріали справи №914/1404/22 повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич