Дата документу 09.03.2023 Справа № 313/391/21
Єдиний унікальний № 313/391/21
Провадження №22-ц/807/136/23
Головуючий в 1-й інстанції - Нагорний А.О.
09 березня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 21 січня 2022 року, ухвалене у смт Веселе (повний текст рішення складено 28 січня 2022 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2021 року АТ «ПУМБ» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості у розмірі 66015,31 грн. за кредитним договором № 200880888001 від 27.09.2017 р. та судових витрат у розмірі 2270,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним. 27.09.2017 р. відповідач підписала заяву №200880888001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просила відкрити на її ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку, встановити на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 30 000,00 грн. За вказаним договором АТ «ПУМБ» видав відповідачці банківську картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 30 000,00 грн. Із виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що станом на 18.02.2021 р. включно заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 200880888001 складає 66 015,31 грн., в тому числі: 7 230,55 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 200,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією; 18174,61 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 38794,6 грн. - строкова заборгованість за сумою кредиту; 1615,55 грн. - строкова заборгованість за процентами.
Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 21 січня 2022 року, у задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 66015,31 грн. за кредитним договором № 200880888001 від 27.09.2017 р. - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідачка підписала заяву про прийняття публічної пропозиції АТ «ПУМБ», в якій визначена сума кредитного ліміту. Підписанням заяви відповідачка підтвердила ознайомлення та погодилась з ДКБО та Тарифами Банку. Виписка по рахунку підтверджує користування кредитними коштами, а саме зняття та поповнення кредитної картки, що вказує на обов'язковість задоволення вимог по стягненню фактично отриманої суми кредиту.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2023 року це 268400,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 грн. (2684,00 грн. Х 100 = 268 400 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що27.09.2017 р. відповідач підписала заяву №200880888001 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просила відкрити на її ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку.
За вказаним договором АТ «ПУМБ» видав відповідачці банківську картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 30 000,00 грн.
Позивач на обґрунтування позовних вимог надав суду публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, що діє з 10.06.2017 р., яка не містить підпису відповідача та зазначення, що вона ознайомлений із даною пропозицією.
Із виписки по рахунку ОСОБА_1 , підписаної представником позивача вбачається, що станом на 18.02.2021 р. включно заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 200880888001 складає 66 015,31 грн., в тому числі: 7 230,55 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 200,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією; 18 174,61 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 38 794,6 грн. - строкова заборгованість за сумою кредиту; 1 615,55 грн. - строкова заборгованість за процентами.
В матеріалах позовної заяви позивачем наданий документ, який має назву виписка/особовий рахунок з 27/02/2017 по 18/02/2021 і містить різні номери рахунків відповідача, проте, жодного пояснення того, яке вони мають відношення до договору № 200880888001 від 27.09.2017 р. в позові не зазначено, враховуючи, що в заяві № 200880888001 відповідач просив відкрити на його ім'я лише поточний рахунок НОМЕР_1 .
Підсумкова сума виписки складає 1 615,55 грн., що не відповідає заявленому у позові розміру заборгованості.
У виписці/особовий рахунок з 27/02/2017 по 18/02/2021 вбачається (викладено у тому ж порядку, що у виписці): 30.01.2019 - оплата страхового платежу по договору у розмірі 30,67 грн.; 28.02.2019 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 480,99 грн.; 30.05.2019 р.- оплата страхового платежу по договору у розмірі 470,52 грн.; 30.07.2019 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 496,14 грн.; 30.08.2019 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 535,01 грн.; 30.09.2019 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 486,62 грн.; 31.10.2019 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 509,93 грн.; 30.12.2019 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 499,94 грн.; 30.01.2020 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 542,88 грн.; 30.03.2020 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 602,97 грн.; 01.04.2019 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 504,38 грн.; 02.05.2019 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 468,59 грн.; 01.07.2019 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 506,98 грн.; 02.12.2019 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 502,36 грн.; 02.03.2020 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 574,33 грн.; 01.02.2021 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 782,79 грн.; 30.10.2017 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 372,82 грн.; 30.11.2017 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 369,31 грн.; 30.03.2018 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 359,99 грн.; 30.05.2018 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 435,48 грн.; 30.07.2018 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 437,13 грн.; 30.08.2018 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 118,51 грн.; 30.10 2018 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 383,53 грн.; 02.05.2018 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 362,49 грн.; 02.07.2018 р. - оплата страхового платежу по договору у розмірі 437,58 грн.; 01.10.2018 р. оплата страхового платежу по договору у розмірі 414,92 грн. Всього: 11 686,86 грн.
У формі заяви-приєднання № 200880888001 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, невід'ємно містився розділ «Страхування життя з кредитною картою» та «Заява на приєднання до договору страхування «СС8808880».
Цей розділ не має умови про порядок та розмір нарахування страхового платежу.
Позивач не надав суду підтвердження, що після підписання відповідач отримала договір страхування, а також будь-якої інформації про те, де відповідачка може ознайомитися з умовами вказаного договору.
Щомісяця, під час нарахування суми заборгованості позивач самовільно нараховував та вираховував суму страхових платежів, тим самим штучно збільшуючи суму загальної заборгованості.
В матеріалах позовної заяви відсутнє підтвердження підстав списання коштів (виконання страхових платежів) за договором страхування, не додано сам договір страхування та доказів, які б підтверджували факт його укладення.
Позивач у позовній заяві вказує, що на підставі укладеного між сторонами договору № 200880888001 від 27.09.2017 р. відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом у сумі 30 000,00 грн., що також відображено у заяві № 200880888001 від 27.09.2017 р., позивач вказує на збільшення ліміту до 43 700,00 грн., однак не надає суду будь-яких доказів згоди відповідача на зміну кредитного ліміту та підстав такої зміни.
Позивач, обґрунтовуючи позов, посилався на публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.ua, як невід'ємну частину кредитного договору. Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, що діє з 10.06.2017 р., яка надана позивачем на підтвердження позовних вимог, визначає: предмет договору; строк його дії та умови, згідно яких договір діє на невизначений строк і може бути розірваний за ініціативою сторін (п.2.4.1); види послуг, які надаються в рамках договору (п.3.6); права та обов'язки сторін; відповідальність сторін, та інші умови.
Матеріали позовної заяви не містять підтверджень, що саме цю публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, що діє з 10.06.2017 р., розумів відповідач та ознайомився і погодився з нею, підписуючи заяву № 200880888001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
27.09.2017р. відповідачка ОСОБА_1 звернулась до АТ «ПУМБ» із Заявою №200880888001 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого, Банк надав відповідачці кредитну карту з кредитним лімітом у сумі 30000,00 грн., який згодом збільшено до 43700,00 грн.
У заяві зазначено, що відповідачка підписанням цієї заяви беззаперечно підтверджує прийняття публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті позивача.
До кредитного договору банк додав Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.6-13) та Тарифи банку (а.с.17-18).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ "ПУМБ").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В заяві №200880888001 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відсотки та комісія за користування кредитними коштам не зазначені.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути нараховані відсотки та комісію.
При цьому відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості (а.с.21) вбачається наявність у відповідачки простроченої заборгованості за кредитом, комісією та процентам, а також строкова заборгованість по кредиту та процентам.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з нею, підписуючи заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати прострочених та строкових процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати простроченої комісії, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом змінювались.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Враховуючи наведене вимоги щодо стягнення простроченої заборгованості за сумою кредиту - 7230,55 грн., простроченої заборгованості за комісією - 200,00 грн., простроченої заборгованості за процентами - 18174,61 грн., строкової заборгованості за процентами - 1615,55 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено узгодження їх нарахування за кредитним договором.
Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення кредитних коштів.
Так Банк, вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та нарахувань за кредитним договором передбачених підписаною заявою №1001066144401. Між тим, оскільки Банк безпідставно зараховував кошти внесені позивачем на погашення тіла кредиту в рахунок погашення процентів та штрафних санкцій, які не обумовлені підписаним договором, і сума внесених коштів перевищує суму заборгованості за сумою кредиту, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» залишити без задоволення.
Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 21 січня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 09 березня 2023 року.
Судді: С. В. Кухар
О. В. Крилова
О. З. Поляков