Дата документу Справа № 311/1651/20
ЄУ № 311/1651/20 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/579/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю
обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції з ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор»,
розглянула 16 лютого 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Токмацького районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 14.09.2022 № 49/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Токмацького районного суду Запорізької області на Хортицький районний суд м.Запоріжжя.
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме - переховуватися від суду, незаконно вливати на потерпілого, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, не зникли, не зменшилися та продовжують існувати.
Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2022 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 строком до 9 січня 2023 року включно. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою вказує, що ризики заявлені прокурором не обґрунтовані, оскільки він не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, знищувати або приховувати докази. Зазначає, що перебування його у слідчому ізоляторі негативно впливає на стан здоров'я, яке погіршується. Звертає увагу про наявність у нього постійного місця проживання.
Просить скасувати ухвалу суду та застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор та захисник, будучи належним чином повідомлені про час і дату судового засідання не з'явилися, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора та захисника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 суд першої інстанції обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Таке рішення суду має на меті досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст. 331, 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням вимог національного та міжнародного законодавств.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, заявлених прокурором у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів виходить з наступного.
Так, вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував, крім тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що дає достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_6 не може не розуміти тяжкість вчиненого злочину за ч. 3 ст. 187 КК України, в результаті якого є можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, зокрема і внаслідок тяжкості злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , що має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.
Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик можливого ухилення обвинуваченого від суду.
Так, ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не працевлаштований, тобто не має законного джерела доходу, що з огляду на висунуте обвинувачення щодо вчинення корисливого злочину із застосуванням насилля, підтверджує наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
З огляду на наведене, слід визнати непереконливими доводи апелянта про відсутність вказаного ризику, який обумовлює продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки тяжкість пред'явленого обвинувачення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , а також існування ризику переховування, на який послався районний суд, виправдовують продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому колегія суддів погоджується з оскаржуваною ухвалою відносно наявності по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України також знайшов своє підтвердження, оскільки судовий розгляд провадження ще триває, а перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого, свідків з метою зміни останніми показів, які були надані на стадії досудового розслідування.
Отже, на думку колегії судді, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність зазначених ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам провадження, при розгляді апеляційної скарги обвинуваченого неспростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків апелянтом не надано.
Посилання на позитивні відомості про особу обвинуваченого у вигляді постійного місця проживання та незадовільного стану здоров'я не здатні спростувати висновок суду стосовно недоцільності застосування альтернативного запобіжного заходу.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо незгоди з ризиками, на які послався суд у своєму рішенні, колегія суддів вважає непереконливими.
При цьому, судова колегія зауважує, що оскаржуване рішення вже було предметом перевірки в апеляційному порядку за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого, яка залишена без задоволення.
Сукупність даних щодо серйозності висунутого обвинувачення, відомості про наявність судимостей та не зайнятість обвинуваченого у суспільно-корисній сфері додатково переконують колегію суддів щодо вірності прийнятого рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, у провадженні не вбачається.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції про необхідність дотримання судом вимог ч. 5 ст. 28 КПК України, згідно яких кримінальне провадження щодо особи, яка тримається від вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першої інстанції першочергово.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 до 9 січня 2023 року включно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4