Дата документу Справа № 324/2016/21
ЄУ № 324/2016 /21 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/575/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю
обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції з ДУ «Кропивцький слідчий ізолятор»,
розглянула 20 лютого 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Чернігівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 12.03.2022 № 5/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Чернігівського районного суду Запорізької області на Вільнянський районний суд м.Запоріжжя.
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме - переховуватися від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, не зникли, не зменшилися та продовжують існувати.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2022 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 строком до 16 січня 2023 року включно з одночасним визначенням застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 104 000 грн. Приймаючи таке рішення, суд врахував дані про особу обвинуваченого та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою вважає її незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню. Так, суд встановив розмір застави у занадто великому для нього розмірі, при цьому не врахував, що він з окупованої території, і його фінансова платоспроможність погіршилася. Просить зменшити розмір застави на більш помірний для нього.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор та захисник, будучи належним чином повідомлені про час і дату судового засідання не з'явилися, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора та захисника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405КПК України та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положенями ст. 331, ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ризики, які були встановлені в попередніх судових рішеннях, якими вирішувалося питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 не зменшились та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, оскільки суд першої інстанції дотримався приписів ст.331 КПК України та розглянув питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, з урахуванням положень глави 18 КПК України.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого та тяжкого злочинів, суспільно-корисною працею не займався, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку його особи.
Тяжкість обвинувачення та очікуване покарання, хоча і не є самостійними підставами для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Отже, в сукупності із тяжкістю можливого покарання, яке йому загрожує у разі засудження та відсутністю міцних соціальних зв'язків вказує на існування ймовірного ризику переховування від суду.
При цьому, апеляційний суд також погоджується із ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, раніше 6 разів притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, що вочевидь свідчить про усталеність протиправної поведінки та підтверджує наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, на думку колегії судді, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність зазначених ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам провадження, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків апелянтом не надано.
Крім того, колегія суддів констатує, що оскаржуваною ухвалою відносно ОСОБА_6 застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 104000 грн., що буде діяти у разі внесення визначеного розміру, який не можна вважати непомірним, оскільки саме такий розмір застави, з огляду на тяжкість висунутого обвинувачення та репутацію обвинуваченого через негативні дані стосовно його особистості достатньою мірою та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, колегія суддів не вбачає, виходячи із репутації обвинуваченого. Саме так розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо непомірності розміру застави безпідставні.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни ухвали суду, у провадженні не вбачається.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 до 16 січня 2023 року включно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4