Дата документу Справа № 335/5886/21
ЄУ № 335/5886/21 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/571/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 у режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
розглянула 13 лютого 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 грудня 2022 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 3 ст. 307 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 3 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 строком на 60 днів, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, встановлені ризики слідчим суддею, на даний час не відпали, як наслідок, обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, на його переконання є дійсними.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 грудня 2022 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 строком до 18 лютого 2023 року. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі та доповнень до неї обвинувачений ОСОБА_8 не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не було перекладено на російську мову та було вручено в залі суду, чим було порушено його право на захист. Звертає увагу, що прокурор не надавав доказів про його вплив на свідків, у нього вилучили паспорт та документи, тому він переховуватися не буде. Вказує, що справа відносно нього сфабрикована, на нього був здійснений вплив працівниками поліції, про що свідчить медична довідка.
Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та адвокат підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційних скарг.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 суд першої інстанції обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Таке рішення суду має на меті досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст. 331, 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням вимог національного та міжнародного законодавств.
Заявлені обвинуваченим апелянтом доводи щодо сфабрикованої справи відносно нього, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_8 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, колегія суддів не досліджує поставлені питання, які пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, а перевіряє лише висновки суду на предмет наявності ризиків та існування вагомих підстав для продовження тримання особи під вартою.
При цьому, конкретність пред'явленого обвинувачення у даному проваджені колегією суддів не перевіряється, оскільки це є предметом судового розгляду у вирішенні справи по суті пред'явленого обвинувачення.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, заявлених прокурором у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів виходить з наступного.
Так, вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував, крім тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що дає достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_8 не може не розуміти тяжкість вчинених злочинів, передбачених ч. 2 ст. 383 та ч.3 ст. 307 КК України, в результаті яких, зокрема за ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, зокрема і внаслідок тяжкості злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , що має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.
З цього приводу судова колегія також зауважує на відомостях стосовно особи обвинуваченого, який є громадянином іншої держави, не має міцних і сталих соціальних зв'язків.
Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні є вірогідним ризик можливого ухилення обвинуваченого від суду, який навіть згодом не зник і не зменшився.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України також знайшов своє підтвердження, оскільки наразі свідки у кримінальному провадженні не допитані, а тому ризик певних дій з боку обвинуваченого може перешкодити кримінальному провадженню, що вплине на встановлення обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню.
Отже, виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 на більш м'який.
При цьому, суд врахував тяжкість обвинувачення, необхідність виконання процесуальних дій, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, суд, керуючись наданими йому законом повноваженнями, дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Що стосується тверджень обвинуваченого про те, що клопотання прокурора подано з порушенням вимог ст. 199 КПК України, оскільки копія клопотання була вручена обвинуваченому в залі суду, то їх слід визнати необґрунтованими, оскільки положення вказаної норми Кримінального процесуального закону розповсюджуються лише на стадію досудового розслідування кримінального провадження, а провадження, яке вже перебуває на стадії судового розгляду в місцевому суді і вирішення питання судом щодо запобіжного заходу регламентовано статтею 331 КПК України, положення якої не зобов'язують прокурора звертатися до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою під час судового розгляду кримінального провадження.
Доводи, що клопотання прокурора не було перекладено на російську мову слід відхилити через присутність перекладача у судовому засіданні в суді першої інстанції, предметом якого і було відповідне питання.
Не переконує суд у протилежному і дані щодо наявності у обвинуваченого постійного місця проживання та незадовільного стану здоров'я, що не було запобіжним чинником для його протиправної поведінки, стосовно обставин висунутого обвинувачення.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо зміни запобіжного заходу з наведених підстав є неспроможними.
На думку судової колегія, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та відсутність процесуальної необхідності застосування на даний час більш м'якого запобіжного заходу.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, а тому ухвалу суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 грудня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 до 18 лютого 2023 року включно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4