Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 3/733/147/23
Єдиний унікальний №733/126/23
Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М.,
особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності ОСОБА_1 ,
адвоката Денисенка С.В.,
потерпілого ОСОБА_2 та
адвоката Сакун І.А.,
розглянувши матеріали, які надійшли від Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, водія ФОП « ОСОБА_4 », ІПН: НОМЕР_1 ,
за ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установив:
Згідно протоколів, 09 січня 2023 року об 11-30 год ОСОБА_3 на вул. Б. Хмельницького в м. Ічня Прилуцького району Чернігівської області, керуючи автомобілем ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснюючи маневр повороту ліворуч, не переконався в безпечності маневру та допустив зіткнення з автомобілем FORD, державний номерний знак НОМЕР_3 , у результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, при цьому будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди залишив місце ДТП, чим порушив пункти 10.1, 2.10 Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні ОСОБА_3 вину не визнав та пояснив, що 09 січня 2023 року приблизно об 11-30 год він рухався по вул. Тарновських, під'їхавши до «Т-подібного» перехрестя по вул. Б. Хмельницького, увімкнув лівий поворот та почав рух ліворуч, у цей час з лівої сторони від нього водій автомобіля FORD виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з його автомобілем. Будучи у стресовій ситуації на місці він визнав свою вину та погодився відшкодувати збитки, про що написав відповідну розписку. У зв'язку з цим працівників поліції вони не викликали та поїхали з місця ДТП. Оговтавшись від даної події, він повернувся на місце ДТП, оглянув його і зрозумів, що правил дорожнього руху він не порушував, так як виїжджав з Т-подібного перехрестя ліворуч, про що повідомив згодом іншого учасника ДТП.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 09 січня 2023 року приблизно о 12-00 год він рухався по вул. Б. Хмельницького в м. Ічня Чернігівської області в напрямку центру міста. У цей час з вул. Тарновського на його смугу руху по діагоналі різко виїхав автомобіль ЗАЗ. Щоб уникнути зіткнення з останнім він почав гальмувати, але так як було слизько, уникнути ДТП не вдалося. Водій автомобіля ЗАЗ категорично небажав викликати працівників поліції та повідомив, що визнає свою вину, при цьому власноручно, без будь-якого примусу, написав розписку про те, що зобов'язується оплатити ремонт транспортного засобу. Дійшовши згоди, вони обоє залишили місце ДТП. Однак, через деякий час ОСОБА_3 повідомив, що не збирається оплачувати ремонт автомобіля, так як виним себе не визнає, тому про ДТП було повідомлено працівників поліції, які склали протокол на обох учасників події.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Приписами статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і суб'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото та кінозйомки, відеозапису , у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктами 1.3, 1.4 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п. 10.1 ПДР України. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 10.1 ПДР України, який зазначений в протоколі працівником поліції.
Згідно вимог п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 065750, складеного 16 січня 2023 року, ОСОБА_3 інкримінується порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України за наступних обставин.
09 січня 2023 року об 11-30 год ОСОБА_3 на вул. Б. Хмельницького в м. Ічня Прилуцького району Чернігівської області, керуючи автомобілем ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснюючи маневр повороту ліворуч, не переконався в безпечності маневру та допустив зіткнення з автомобілем FORD, державний номерний знак НОМЕР_3 , у результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Суд вважає, що зазначені вимоги пункту 10.1 ПДР ОСОБА_3 дотримався, оскільки перед початком маневру повороту він зупинився перед краєм перехрещуваної проїзної частини і переконавшись у відсутності на ній у межах видимості інших транспортних засобів, після чого розпочав маневр повороту ліворуч.
Небезпека перед водієм ОСОБА_2 , який рухався по зустрічній смузі руху, у вигляді автомобіля ЗАЗ, що повертав ліворуч, виникла вже у процесі руху останнього, а не перед його початком, що виключає можливість порушення ОСОБА_3 п. 10.1 ПДР, який до того ж керувався у даній ситуації правилом надання дороги транспортним засобам, що наближаються з правого боку.
Зазначене вище підтверджується поясненнями самого ОСОБА_3 , схемою ДТП, а також оглянутими у судовому засіданні фотознімками та відео.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ст. 124 КУАП, суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Також суд зазначає, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Отже, враховуючи викладене вище, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про відсутність поставленого у вину працівником поліції в діях ОСОБА_3 порушення саме п.10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, зв'язку з чим провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП слід закрити за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною вище статтею.
Суд відхиляє твердження ОСОБА_2 та його захисника про те, що ОСОБА_2 їхав по головній дорозі, оскільки при виїзді з рівнозначного перехрестя ОСОБА_3 керувався дорожніми знаками, яких там взагалі не було, а також правилами дорожнього руху.
Що стосуються порушення ОСОБА_3 п. 2.10 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП, суд враховує наступне.
Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до вимог п. 2.10 ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Судом установлено, що після дорожньо-транспортної пригоди її учасники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довгий час залишалися на місці, і після того як останній погодився відшкодувати збитки, про що написав відповідну розписку, вони роз'їхалися.
Статтею дев'ятою КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Із викладеного вище убачається, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було умислу залишати місце ДТП, що виключає у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, п. 3 ст. 284 КУпАП, суд
постановив:
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, прередбаченого зазначеними статтями.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В. М. Овчарик