28 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 917/1137/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
прокуратури - Семенчука М. А. (прокурор за посвідченням),
позивача-1 - не з'явилися,
позивача-2 - не з'явилися,
відповідача - Міліруда Є. О. (адвокат),
третьої особи - не з'явилися,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича
на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 (суддя Солодюк О. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 (суддя: Сгара Е. В. - головуючий, Гетьман Р. А., Склярук О. І.) у справі
за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах: 1) Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, 2) Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство"
до фізичної особи-підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Полтавської обласної державної адміністрації,
про повернення державі земельної ділянки лісового фонду,
У липні 2020 року заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Кременчуцьке лісове господарство" (далі - ДП "Кременчуцьке лісове господарство", Підприємство) звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича (далі - ФОП Куліков С. А.) звільнити земельну ділянку площею 0,8 га шляхом демонтажу: двох цегляних споруд орієнтовним розміром 42 м2 (6,0х7,0 м) та 15 м2 (3,0х5,0 м); семи дерев'яних споруд орієнтовним розміром 8,75 м2 (2,5х3,5 м); двох дерев'яних споруд орієнтовним розміром 24 м2 (4,0х6,0 м); навісу з металевих труб та шиферу; надвірної споруди літнього душу та п'яти умивальників; спортивного майданчика з металевою гойдалкою та турніками; конструкції із металевого бака з відведеною металевою трубою (водогін); двох лавок та навісу у вигляді "грибка", які розташовані в кварталі 34, виділи 11, 12 Градизького лісництва ДП "Кременчуцьке лісове господарство", та привести її у стан, придатний для використання за цільовим призначенням;
- зобов'язати відповідача повернути ДП "Кременчуцьке лісове господарство" земельну ділянку площею 0,8 га, розташовану в кварталі 34, виділи 11, 12 Градизького лісництва ДП "Кременчуцьке лісове господарство", шляхом підписання акта приймання-передачі земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ФОП Куліков С. А. використовує спірну земельну ділянку у власній господарській діяльності з метою розміщення туристичної бази без укладеного договору та лісового квитка, на спірній земельній ділянці розташований комплекс споруд у порушення пункту 1.6 Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення Білецьківські Плавні, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27.03.2003 № 46/ДС.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022, позов задоволено.
Судові рішення мотивовано тим, що ФОП Куліков С. А. продовжує використовувати лісову ділянку після припинення дії договору оренди, право користування спірною земельною ділянкою не оформив, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.
У касаційній скарзі ФОП Куліков С. А. просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Скаржник зазначає як підставу для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - відсутність висновку Верховного Суду щодо врегулювання правовідносин у випадку закінчення терміну дії договору оренди до внесення змін до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" згідно із Законом України від 17.02.2011 № 3038, оскільки, на думку скаржника, на момент закінчення договору оренди землі у справі № 917/1137/20 положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" діяли у старій редакції у бік пом'якшення становища орендаря ще 4 роки поспіль.
Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Кулікова С. А. на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 917/1137/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.02.2023.
Суди встановили такі фактичні обставини
Розпорядженням Кременчуцької районної державної адміністрації (далі - Кременчуцька РДА; орендодавець) від 24.05.2006 № 264 "Про передачу земельної ділянки в оренду приватному підприємцю Кулікову С. А. на території Білецьківської сільської ради" передано приватному підприємцю Кулікову С. А. в оренду терміном на 1 рік земельну ділянку загальною площею 0,80 га рекреаційного призначення під розміщення туристичної бази "Купава" із земель ДП "Кременчуцьке лісове господарство", розташовану за межами населеного пункту на території Білецьківської сільської ради (пункт 1), зобов'язано приватного підприємця Кулікова С. А. в місячний термін укласти договір оренди з районною державною адміністрацією та забезпечити виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (пункти 2, 3).
На підставі зазначеного розпорядження 01.08.2006 між Кременчуцькою РДА (орендодавець) та ФОП Куліковим С. А. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки рекреаційного призначення площею 0,8 га, у тому числі лісові землі - 0,8 га, розташовані на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, під розміщення туристичної бази "Купава", за змістом якого:
- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,8 га, у тому числі: лісові землі - 0,8 га рекреаційного призначення під розміщення туристичної бази "Купава", розташованої на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (пункт 1);
- на земельній ділянці немає об'єктів нерухомого майна. Об'єкти інфраструктури відсутні (пункт 3);
- договір укладено строком на один рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 7);
- після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду (пункт 20).
Зазначений договір зареєстровано у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.08.2006 № 040654800026.
Відповідно до акта визначення меж земельної ділянки від 01.08.2006 визначені межі, розміри та місце розташування земельної ділянки з метою укладення договору оренди земельної ділянки, враховуючи фактичне використання земельної ділянки підприємцем Куліковим С. А. для розміщення туристичної бази "Купава" відповідно до технічної документації з перерозподілу земель між землекористувачами та власниками землі на території Білецьківської сільської ради, погоджені зацікавленими сторонами та відображені на плані земельної ділянки, який додається.
23.08.2006 між орендодвацем та орендарем підписано акт приймання-передачі спірної земельної ділянки.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач не скористався переважним правом відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 та статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди, додаткова угода сторонами не укладалась.
За змістом відповідей Кременчуцької РДА від 25.04.2019 № 853/01-53, Кременчуцької районної ради Полтавської області від 17.04.2019 № 02-29/315 проект землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки лісогосподарського призначення, на якій розташована туристична база "Купава", не затверджувався, договори оренди зазначеної земельної ділянки з ФОП Куліковим С. А. не укладалися.
Всупереч пункту 20 договору оренди земельної ділянки від 01.08.2006 відповідач не підписав акт приймання-передачі земельної ділянки з орендодавцем, земельна ділянка не повернута постійному користувачу - ДП "Кременчуцьке лісове господарство".
За інформацією ДП "Кременчуцьке лісове господарство" від 06.06.2019 № 252 туристична база "Купава", яка належить ФОП Кулікову С. А., розташована в межах кварталу 34, виділи 11, 12 Градизького лісництва ДП "Кременчуцьке лісове господарство" та входить в межі ландшафтного заказника загальнодержавного значення Білецьківські Плавні.
Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 25.07.2019 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної власності на території кварталу 34, виділи 11, 12 Градизького лісництва ДП "Кременчуцьке лісове господарство", в межах Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
За результатами перевірки встановлено, що земельна ділянка державної форми власності площею 0,8 га, кадастровий номер не визначений, розташована на території кварталу 34, виділи 11, 12 Градизького лісництва ДП "Кременчуцьке лісове господарство", в межах Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, і на якій розміщено майно турбази, придбане Куліковим С. А. у Відкритого акціонерного товариства "Цегляний завод" згідно з договором купівлі-продажу від 20.11.2000, використовується ФОП Куліковим С. А. без відповідних документів, що посвідчують право користування (оренди) спірною земельною ділянкою та державної реєстрації такого права, що порушує вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України, про що складено акт від 25.07.2019 № 524-ДК/700/АП/09/01/-19.
Під час обстеження встановлено, що на спірній земельній ділянці площею 0,8 га розміщено дерев'яні будиночки, спортивні майданчики, автомобільна стоянка та інше майно, проведено благоустрій та частково огороджено декоративним парканом.
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 29.07.2019 ФОП Кулікову С. А. вручено припис № 524-ДК/239Пр/03/01/-19 зі строком виконання 27.08.2019 (оформити право користування земельною ділянкою).
За результатами повторної перевірки 26.09.2019, враховуючи невиконання вимог припису від 29.07.2019, складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо спірної земельної ділянки № 793-ДК/1017/АП/09/01/-19 та ФОП Кулікову С. А. видано повторний припис з усунення порушень, виявлених під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 01.10.2019 № 793-ДК/408Пр/03/01/-19.
01.10.2019 за порушення вимог земельного законодавства та використання земельної ділянки державної форми власності за відсутності документів, що посвідчують право користування (оренди) та державної реєстрації цього речового права, Кулікова С. А. притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанову від 01.10.2019 № 793-ДК/260По/08/01/-19 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
14.11.2019 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проведена перевірка виконання вимог припису від 01.10.2019 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства ФОП Куліковим С. А. при використанні спірної земельної ділянки, за результатами якої складено акт № 1036-ДК/1291/АП/09/01/-19. Встановлено, що виявлені під час попередніх перевірок порушення щодо оформлення права користування земельною ділянкою державної форми власності лісогосподарського призначення площею 0,8 га ФОП Куліковим С. А. не усунуто.
За фактом неналежного виконання своїх службових обов'язків посадовими особами ДП "Кременчуцьке лісове господарство", Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства та невжиття заходів, спрямованих на повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення із чужого володіння, 11.04.2019 внесено відомості до ЄРДР № 42019171090000050 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України.
Згідно з протоколом огляду місця події від 29.05.2020 встановлено, що на спірній земельній ділянці лісового фонду розташована туристична база "Купава", а саме: дві цегляні споруди орієнтовним розміром 42 м2 (6,0х7,0 м) та 15 м2 (3,0х5,0 м); дев'ять дерев'яних споруд, 7 з яких орієнтовним розміром 8,75 м2 (2,5х3,5 м) та дві дерев'яні споруди орієнтовним розміром 24 м2 (4,0х6,0 м); навіс з металевих труб та шиферу, під яким розташовані три дерев'яні столи та лавка; надвірна споруда літнього душу та п'ять умивальників; спортивний майданчик з металевою гойдалкою та турніками; конструкція із металевого бака з відведеною металевою трубою (водогін); дві лавки та навіс у вигляді грибка; територія бази частково огороджена парканом.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 917/1137/20 з огляду на таке.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Станом на кінцеву дату дії договору оренди землі (23.08.2007) діяла інша редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі", на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування якої посилається скаржник у касаційній скарзі, за змістом якої після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Отже, виходячи з того, що діючим законодавством станом на 2007 рік не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 904/1671/21, від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20, від 26.10.2021 у справі № 910/5710/19, від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018 у справі № 922/1008/17 та постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 912/1552/13, від 20.11.2012 у справі № 44/69.
Зазначене свідчить про наявність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права та необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Кулікова С. А. на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 917/1137/20, відкритого з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Ураховуючи висновки щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, викладені в наведених постановах Верховного Суду, з огляду на достеменно встановлені судами попередніх інстанцій та не спростовані скаржником обставини того, що Кременчуцька РДА рішення щодо поновлення договору оренди на тих самих умовах не приймала, що свідчить про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо закінчення строку дії договору оренди землі від 01.08.2006, оскільки останній було укладено сторонами лише на 1 рік.
Адже з наведеною правовою позицією Верховного Суду повністю узгоджуються покладені в основу оскаржуваних рішення та постанови аргументи судів про те, що ФОП Куліков С. А. без наявності правових підстав користується спірною земельною ділянкою лісового фонду і використовує зазначену земельну ділянку після сплину строку дії договору оренди від 01.08.2006.
Отже, зміст оскаржуваної постанови переконливо свідчить про те, що суд апеляційної інстанції фактично переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків щодо застосування норм права (статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції станом на 2007 рік) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 904/1671/21, від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20, від 26.10.2021 у справі № 910/5710/19, від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018 у справі № 922/1008/17 та постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 912/1552/13, від 20.11.2012 у справі № 44/69, що у розумінні пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України є достатньою підставою для закриття касаційного провадження у справі № 917/1137/20.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем не зазначалися та не обґрунтовувалися в поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Кулікова С. А. на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 917/1137/20.
Оскільки підстав для задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Кулікова Сергія Аркадійовича на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 917/1137/20 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай