Справа № 909/712/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.03.2023 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , розглянувши матеріали заяви ТДВ "Коломийський ДОЗ" про вжиття заходів забезпечення позову вх.№2667/23 від 06.03.2023 у справі
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ"
до відповідача: Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
до співвідповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шешори-Еко"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем'янек Іванна Антонівна
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Коваль Катерина Олександрівна
про визнання протиправними і скасування рішень державного реєстратора та визнання недійсними договори купівлі-продажу
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" із позовною заявою до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання протиправними і скасування рішень державного реєстратора та визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що право власності на предмет іпотеки ПАТ "ПУМБ" набуло з порушенням вимог діючого законодавства, на підставі незаконного рішення державного реєстратора; укладені в подальшому договори купівлі - продажу нерухомого майна є недійсними, оскільки ПАТ "ПУМБ" не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження спірним майном, так як не було його законним власником.
19.09.2022 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
23.01.2023 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 14.02.2023, в якому оголошував перерву до 01.03.2023 та 09.03.2023.
06.03.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову вх.№2667/23 від 06.03.2023, відповідно до якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 15115626236, а саме: нежитлові будівлі (санаторій - профілакторій "Шешори"), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл. Косівський р-н, с. Шешори, вул. Савицького Р.,13; накладення арешту на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 15041826236, а саме: нежитлові будівлі (санаторій - профілакторій "Шешори"), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Шешори. вул. Савицького Р., 13-А.
Подана заява мотивована тим, що невжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на ці об"єкти нерухомості призведе до порушення вимоги щодо ефективного захисту порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення таких дій без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналіз наведених позивачем обґрунтувань доцільності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, не дає суду підстав вважати, що є необхідність у забезпеченні позову, оскільки заявник не подав жодних доказів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість ефективного захисту прав у разі задоволення позовних вимог.
Припущення позивача про можливе приховування, відчуження чи розтрату нерухомого майна відповідачем, само по собі не є належним доказом вчинення таких дій, які б свідчили про те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду та призвести до ускладнення захисту права.
Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Фактично у своїй заяві про забезпечення позову позивач покликається лише на ті обставини, які є підставою позову у цій справі.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що обставини щодо законності дій реєстраторів є безпосередньо предметом позову у цій справі, а факт недійсності договору не є встановленим та належить доведенню під час вирішення справи по суті та не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відтак суд встановив, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на цій стадії судового процесу.
Враховуючи те, що заявник не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, заява про забезпечення позову до задоволення не належить.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" про вжиття заходів забезпечення позову вх.№2667/23 від 06.03.2023 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в строк та порядок визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Дата підписання 08.03.2023
Суддя Т.В. Максимів