Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1820/20
Провадження № 1-кп/553/36/2023
Іменем України
07.03.2023 року м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
захисників адвокатів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12020270010000597 відносно ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 289 КК України, -
В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07.05.2020 року відносно кожного з ОСОБА_14 , ОСОБА_5 ОСОБА_15 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого продовжувався ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02.07.2020 року та від 20.08.2020 року та ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 03.09.2020 року, від 30.10.2020 року, від 16.12.2020 року, від 03.02.2021 року,від 25.03.2021 року, від 11.05.2021 року, від 23.06.2021 року, від 16.08.2021 року, від 11.10.2021 року, від 29.11.2021 року, від 25.01.2022 року, від 21.03.2022 року, від 12.05.2022 року, від 14.06.2022 року, від 02.08.2022 року, від 29.09.2022 року та від 19.01.2023 року.
При вирішенні питання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було враховано наявність ризиків, визначених п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,дані про його особу, а також те, що він є особою, яка не працює, а відтак не має постійного джерела доходу, міцних соціальних зв'язків, є жителем іншої області, обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене покарання на строк до 12 років позбавлення волі, що в сукупності дає підстави для висновку, що він перебуваючи на свободі він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк позбавлення волі, вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
При обранні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було враховано наявність ризиків, визначених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,оскількивін підозрюється у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання на строк до 12 років позбавлення волі, не має постійного місця роботи та, відповідно, стабільного доходу, заощаджень, міцних соціальних зв'язків, що в сукупності дає підстави для висновку, що перебуваючи на свободі він може вчинити інше кримінальне правопорушення,переховуватись від органів досудового розслідування та суду через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк позбавлення волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про обрання відносно ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було враховано наявність ризиків, визначених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що він не має постійного чи тимчасового місця роботи та офіційних джерел доходу, соціальних зв'язків,підозрюється у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання на строк до 12 років позбавлення волі, й ці обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_16 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк позбавлення волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою кожного з обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зникли та не зменшились, продовжують існувати. Перебуваючи на волі обвинувачені можуть переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілих та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні,вчинити інші кримінальні правопорушення.З урахуванням даних про особу обвинувачених та змісту пред'явленого обвинувачення, вважає, що застосування до кожного з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за їх місцем перебування та виконання ними процесуальних обов'язків, здатне запобігти реалізації зазначених ним ризиків, тоді як досягти цієї мети за умови застосування до кожного з них інших більш м'яких запобіжних заходів неможливе, тим паче, що в військова агресія проти України суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноваженнях на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх захисники адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 проти задоволення клопотань прокурора заперечували. Захисники вказували на безпідставність клопотань прокурора, необґрунтованість доцільності подальшого застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до кожного з обвинувачених, недоведеність прокурором існування на теперішній час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання запобіжних заходів, неподання суду разом з клопотаннями доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, якими вони обґрунтовані, та неможливості застосування до обвинувачених інших більш м'яких запобіжних заходів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт, в обґрунтування якого послався на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували причетність ОСОБА_4 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тобто фактично відсутня обґрунтована підозра, відсутні докази існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в тому числі ризику того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників процесу, перешкоджати судовому розгляду іншим чином, або вчиняти інші кримінальні правопорушення, що у свою чергу виключає необхідність застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Стороною обвинувачення не обґрунтовано неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, який би запобіг перешкоджанню здійснення судового розгляду та уникненню вчинення нових кримінальних правопорушень. При продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 фактично порушено розумні строки, визначені в ст. 197 КПК України, згідно з якими строк тримання під вартою або продовження тримання під вартою не може перевищувати 60 днів, при цьому, його підзахисний утримується під вартою 2 роки та 10 місяців, фактично відбуваючи покарання без визнання його винуватим, що є порушенням його прав в розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просивзмінити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт, а у разі відмови в задоволенні його клопотання змінити розмір застави в сумі 2497192 грн., який є значно завищеним з огляду на норми кримінального процесуального законодавства та непомірним для обвинуваченого, визначити розмір застави в межах, встановлених в ст. 183 КПК України, навіть у найбільшому розмірі 300 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, що складає 805200 грн.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування клопотання вказав, що до нього можливо застосувати вказаний запобіжний захід, не порушуючи норми КПК, оскільки він одружений, має на утриманні доньку ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи його стан здоров'я, а також ту обставину, що його матір 1943 року народження потребує постійного стороннього догляду. Жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України, прокурором не доведений, до клопотання не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред'явлення обґрунтованого обвинувачення, не підтверджені жодними доказами також обставини, які інкримінуються ОСОБА_6 , характеризують його як особу, що має підвищений рівень суспільної небезпечності, та у свою чергу вказують на можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків у судовому розгляду справи. Наголосив, що його підзахисному немає сенсу переховуватись від суду, оскільки це призведе лише до погіршення його становища, при цьому, прокурором не доведено, що запобіжний захід у виді домашнього арешту не здатний запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_17 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний час доби. В обґрунтування клопотання послався на те, що з самого початку судового розгляду прокурор не робив спроби довести наявність хоча б одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Клопотання прокурор про продовження запобіжного заходу не містить відомостей, передбачених п.п. 1, 3, 5, 6 ч. 1, ч. 2, п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 184, ч.ч. 1, 3 ст. 199 КПК України. В клопотанні взагалі відсутня будь-яка конкретика стосовно даного кримінального провадження. Прокурором не надано жодного доказу наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як і того, що застосування до його підзахисного іншого більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не здатне запобігти зазначеним ним ризикам. Вказав, що розмір застави, визначений слідчим суддею, є завідомо непомірним для обвинуваченого та його родини та необґрунтований. На сьогоднішній день ОСОБА_6 , відповідно до ст. 62 Конституції України, не визнаний винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, майже 3 роки підданий кримінальному покаранню у найбільш жорстоких умовах режиму позбавлення свободи. Умови тримання під варто обвинуваченого в залі судового засідання в скляній кабіні, а також в ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 23" майже 3 роки принижують його гідність в порушення ст. 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Продовжуючи строк тримання під вартою,суд не бере до уваги стан ОСОБА_18 , який є інвалідом 2 групи,та потребу обстеження у мовах спеціалізованого нейрохірургічного закладу, що неможливо в умовах медичної частини слідчого ізолятора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування клопотання послався на те, що подальше тримання під вартою обвинуваченого є безпідставним, оскільки стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що він має намір переховуватися від органів досудового розслідування та суду, доказів можливості незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадження іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, відтак доводи прокурора про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є лише припущеннями. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочину, доводи прокурора про можливість тиску на інших обвинувачених безпідставні, оскільки обвинувачені разом доставляються до суду та під час судових засідань утримуються в кабіні з органічного скла, перебуваючи поруч один з одним.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має дружину та постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, на даний час намагається відшкодувати завдану шкоду потерпілим, але перебування під вартою перешкоджає йому в повній мірі це зробити. Більшість свідків в даному провадженні вже допитано. Відповідно довідки "Полтавської міської медичної частини (№ 23)" філії ДУ"Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області у ОСОБА_19 мається наступний діагноз: вегето-судинна дистонія по кардинальному типу, кіфосколіоз хребта, вертеброгеннаторакалгія з помірним м'язво-тонічним синдромом, наслідки тяжкої ВЧМТ, стан після пластики дефекта правової скроневої кістки (2001) з лівобічною рефлекторно-пірамідною недостатністю. Перебування в ДУ "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" з вищевказаним діагнозом значно погіршить стан його здоров'я. Зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для обвинуваченого ОСОБА_19 є занадто суворим, і його доцільність не підтверджується матеріалами слідства, а тому наполягає на застосуванні більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
ОСОБА_20 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та захисники підтримали заявлені клопотання про зміну запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених.
Прокурор проти задоволення клопотань захисників заперечував, наполягав на необхідності задоволення саме його клопотань та продовження застосування до кожного з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Наголосив, що вважає доведеним існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, якими обґрунтовані подані ним клопотання, недоведеність захисниками такої зміни обставин, що вказують на можливість запобігання ризикам у даному кримінальному провадженні за умови застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
При вирішенні клопотань прокурора та захисників суд виходить з наступного.
Як встановлено в ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, наявні у розпорядженні суду дані свідчать про те, що ОСОБА_4 до затримання не працював та не мав стабільного джерела доходу, міцних соціальних зв'язків і постійного місця проживання в м. Полтаві та Полтавській області не має, є мешканцем м. Чернігова, де в теперішній час відбуваються бойові дії, обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які згідно положень ст. 12 КК України віднесені до категорії особливо тяжких злочинів та вчинені ним в складі організованої групи. З урахуванням наведеного, ступеню тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень та ступеню участі у їх вчиненні, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, віку, міцності соціальних зв'язків в місці його проживання, репутації, стану здоров'я, майнового стану, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному провадженні.
Наявні у суду дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 свідчать, що він до затримання офіційно не працював, не мав стабільного джерела доходу, не проживав постійно в м. Полтаві та Полтавській області, є мешканцем м. Чернігова, де в теперішній час відбуваються бойові дії, обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які згідно положень ст. 12 КК України віднесені до категорії особливо тяжких злочинів,що вчинені в складі організованої групи. З огляду на вищенаведене, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, його вік, репутацію, майновий стан,суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному провадженні.
При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд враховує, що він до затримання не мав місця роботи, обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які згідно положень ст. 12 КК України віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, що вчинені в складі організованої групи. З огляду на вищенаведене, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, його вік, репутацію, майновий і сімейний стан, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному провадженні.
Оцінюючи доводи, наведені захисниками обвинувачених на обґрунтування заперечень проти клопотань прокурора, суд враховує, що відомості про особи ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в тому числі щодо їх матеріального та сімейного становища, існували на час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовження та були враховані під час застосування запобіжного заходу щодо кожного з них.
Так, наявні у справі документи свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, де зареєстрований, має дружину та неповнолітню дитину, мати похилого віку. Обвинувачений ОСОБА_5 має житло у м. Полтаві.
Як вбачається з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 096665 від 21.12.2020 року, виданої КП "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської обласної ради", ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена друга група інвалідності з 18.12.2020 року, причина інвалідності - загальне захворювання, інвалідність встановлена до 01.01.2024 року. Дозволена праця без тяжких фізичних психоемоційних навантажень, рекомендоване стаціонарне лікування 1-2 рази на рік, амбулаторне лікування та "Д"-нагляд невролога. Згідно Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 17 від 21.12.2020 року ОСОБА_6 визначені реабілітаційні заходи та їх реалізація.
Згідно листа Полтавської міської медичної частини № 23 філії Державної установи "Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області № 276/23ПММЧ/ПО-21 від 26.02.2021 року, взятий під варту ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває під динамічним наглядом в Полтавській міській медичній частині № 23 з діагнозом: Дисциркуляторнаенцефалопатія 2 ст. (гіпертонічна, після травматична) зі стійкою цервікалгією, вираженим вестибулоатактичним синдромом, лікворно-гіпертензивним синдромом. Остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, деформуючий спондолоартроз, S-подібний сколіоз ліворуч 2 ст, гемангіома L2 хребця, грижі L3-L4. L4-L5. L5-S1. Протрузії МХД, зі стійким больовим нейродистрофічним синдромом, вираженим м'язово-тонічним синдромом, вираженим порушенням статико-динамічної функції хребта. Інвалід 2 групи (неврологія-загальне захворювання). За час перебування в установі неодноразово надавалась медична допомога з приводу гіпертонічних кризів. Покращення динаміки стану здоров'я не відмічає. ОСОБА_22 02.07.2020 року надавалась медична допомога бригадою екстреної медичної допомоги. Потребує динамічного нагляду лікарем-невропатологом (відсутній в штаті медичної частини №23) та проходження відновного лікування. Лікування та додаткове обстеження в закладах МОЗ України.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 279/21 від 06.12.2021 року, відповідно до даних представленої медичної документації у гр. ОСОБА_23 на теперішній час має місце хронічна прогресуюча системна патологія судин з переважним ураженням судин головного мозку, внаслідок якої у нього розвинуласядисциркуляторнаенцефалопатія. Цей стан обумовлений хронічною недостатністю кровообігу в судинах головного мозку, який супроводжується порушеннями його функцій та дифузними змінами в його структурі. Захворювання проявляється неврологічними порушеннями (координаторними, руховими) та когнітивно-мнестичними розладами (інтелекту та пам'яті), що відповідає визначеній стадії (II). Крім того, тривалий час гр. ОСОБА_23 страждає на остеохондроз хребта з переважним ураженням попереково-крижового відділу. Дане захворювання, яке супроводжується дегенеративно-дистрофічними змінами міжхребцевих дисків 'та характеризується прогресивно-рецидивуючим перебігом, ускладнилося утворенням протрузійміжхребцевих дисків поперекового відділу та розвитком тяжкої форми ураження міжхребцевого диску на межі поперекового та крижового відділу - секвестрованої грижі. Компресія нервових корінців внаслідок морфологічних змін структури міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта клінічно проявлялося вираженими больовим та м'язово-тонічним синдромами, помірним парезом лівої ступні, порушенням функції тазових органів (нетримання сечі), вираженим порушенням статико-динамічної функції хребта, що призвели до значного обмеження життєдіяльності: самообслуговування, здатності самостійно пересуватися та необхідності стороннього догляду та допомоги. За даними медичної карти амбулаторного хворого № 265 Полтавської міської медичної частини № 23 ЦЩЗ ДКВС України в Полтавській області, застосоване консервативне лікування не призвело до позитивної динаміки в перебігу захворювання хребта у гр. ОСОБА_23 . Слід відмітити, що при секвестрованій грижі міжхребцевого диска на рівні L5-S1, коли фрагмент пульпозного ядра випадає за його межі через розрив фіброзного кільця та зміщає нервові корінці, які натягуються та можуть бути стиснутими у вузьких місцях, може розвинутися надзвичайний варіант компресії корінців у нижньому відділі хребцевого каналу - синдром кінського хвоста (Caudaequinacomplex) з виникненням стійкого незворотного порушення функції сечового міхура і кишечника, парезу та втрати чутливості нижніх кінцівок. Для запобігання вищезазначеного ускладнення та покращення стану гр. ОСОБА_23 на теперішній час потребує обстеження в умовах спеціалізованого нейрохірургічного закладу з визначенням стану структур хребта за допомогою інструментальних методів для вирішення питання застосування хірургічного лікування (тобто спеціалізованої медичної допомоги), що є неможливим в умовах медичної частини слідчого ізолятора. Відповідно до п. 2.7. "Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012р. № 239/5/104, "у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку…"
Встановлені судом обставини та наявні медичні документи свідчать про те, що ОСОБА_6 хворіє тривалий час, мав захворювання, що стали приводом для встановлення групи інвалідності, задовго до затримання та застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в теперішній час хворіє та потребує обстеження в умовах спеціалізованого закладу для забезпечення можливості ефективного подальшого лікування.
Як вбачається з листа Полтавської міської медичної частини № 23 філії Державної установи "Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області № 108/ПММЧ23/ПО-22 від 21.01.2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який утримується в ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 23" згідно висновку експертів Державної спеціалізованої установи "Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України" № 279/21 від 06.12.2021 року може бути доставлений в нейрохірургічне відділення КП "Полтавська обласна лікарня ім. Скліфосовського Полтавської обласної ради" для обстеження та вирішення питання про подальше лікування за попереднім погодженням з адміністрацією зазначеного закладу. Питання про можливість подальшого утримання ОСОБА_6 у мовах ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 23" не відноситься до компетенції працівників Полтавської міської медичної частини філії ЦОЗ ДКВС України в Полтавській області. Згідно висновків експертів Державної спеціалізованої установи "Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України" № 279/21 від 06.12.2021 року наявні хронічні захворювання у взятого під варту ОСОБА_6 не входять до переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засудженого від подальшого відбування покарань, а також зазначено, що даний перелік хвороб, затверджений наказом Міністерства юстиції і Міністерства Охорони здоров'я України від 15.08.2014 року № 1348/5/572 "Про затвердження порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі", стосується засуджених, а ОСОБА_6 є взятим під варту (ув'язнений).
Відповідно до положень ст. ст. 11, 21 Закону України "Про попереднє ув'язнення", особи, які перебувають під вартою, мають право на надання їм медичної допомоги, обов'язок забезпечення якої покладається на адміністрацію установи, де особа утримується під вартою.
При цьому, наявні у розпорядженні суду медичні та інші документи щодо стану здоров'я обвинуваченого не містять висновків щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого ОСОБА_6 за станом здоров'я в умовах ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 23", не містить подібних висновків також і висновок комісійної судово-медичної експертизи № 279/21 від 06.12.2021 року.
Аналіз підсумків, зроблених судовими експертами у висновку комісійної судово-медичної експертизи № 279/21 від 06.12.2021 року, свідчить про те, що ОСОБА_6 потребує обстеження в умовах спеціалізованого нейрохірургічного закладу з визначенням стану структур хребта за допомогою інструментальних методів для вирішення питання застосування хірургічного лікування (тобто спеціалізованої медичної допомоги), реалізація якого можлива в порядку, визначеному в п. 2.7. "Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 року за № 239/5/104, шляхом проведення додаткових лабораторних обстежень, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО, на базі закладів охорони здоров'я.
Листами Полтавської міської медичної частини № 23 філії Державної установи "Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області № 108/ПММЧ23/ПО-22 від 21.01.2022 року, № 118/ПММЧ23/ПО-22 від 24.01.2022 року підтверджено можливість проведення обстеження ОСОБА_6 в нейрохірургічному відділенні КП "Полтавська обласна лікарня ім. Скліфосовського Полтавської обласної ради" за попереднім погодженням з адміністрацією зазначеного закладу.
Враховуючи викладене, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та його продовження, не зникли, доказів існування обставин, які свідчать про неможливість подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 в умовах ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 23", та доводять наявність підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший більш м'який за станом здоров'я чи з інших підстав, суду не надано, а тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший більш м'який у виді домашнього арешту.
Згідно з повідомленням"Полтавської міської медичної частини (№ 23)" філії ДУ "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області від 02.03.20923 року, ув'язнений ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який утримується в ДУ "Полтавська установа виконання покарань", прибув до установи 08.05.2020 року з ITT м. Полтава, пройшов первинний медичний огляд та оглянутий лікарями Полтавської міської медичної частини № 23. При проходженні первинного медичного огляду ув'язненим надана виписка з медичної карти № 8639 з КП "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. Скліфосовського ПОР", де знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 09.06.2001 року по 18.07.2001 року з діагнозом: ВЧМТ з переломом своду основи черепа, забій головного мозку важкого ступеню, субдуральна гематома та субдуральнагідрома праворуч, скальпована рана голови, дефект правої скореної кістки, інфікована рана скроневої ділянки, рвана рана лівої кістки, травматичний вивих 4-5 п'ясних кісток. Скарги на момент огляду не виказував. За результатами медичного огляду фахівцями Полтавської міської медичної частини - взятий під динамічний нагляд з приводу наявних хронічних захворювань. За час перебування в установі неодноразово оглядався лікарем терапевтом, неврологом за зверненням. За результатами проведеного профілактичного медичного огляду 08.12.2022 року продовжує перебувати під динамічним наглядом медичних працівників ПММЧ № 23. Останній огляд невролога 24.02.2022 року, висновок: Кіфосколіоз хребта. Кіфосколіоз хребта. Вертеброгеннаторакалгія з помірним м 'язво-тонічним синдромом. Наслідки тяжкої ВЧМТ, стан після пластики дефекта правої скроневої кістки (2001р) з лівобічною рефлекторно-пірамідною недостатністю. Призначене та отримує лікування. Лікарські засоби призначені лікарем неврологом за погодженням з ОСОБА_5 , не входять до переліку лікарських засобів, визначених до Державної закупівлі, придбані за кошти родичів ОСОБА_5 . Медична допомога в умовах Полтавської міської медичної частини № 23надається відповідно до чинних нормативно-правових актів. В разі необхідності за медичними показаннями ув'язнений може бути направлений до територіальних лікувальних закладів МОЗ України за закріпленістю. Загальний стан здоров'я ОСОБА_5 на теперішній час характеризується як задовільний.
Таким чином наявні у ОСОБА_5 захворювання існували до затримання та застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в теперішній час він продовжу хворіти та потребує подальшого лікування.Вищевказане повідомлення щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 не містять висновків щодо неможливості подальшого його утримання за станом здоров'я в умовах ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 23", як не доводить неможливість забезпечення належного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення.
Жодних даних, які свідчать про зміну та виникнення таких нових обставин, які можуть істотно вплинути на можливість продовження тримання під вартою ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м'який, як і даних, стороною захисту не надано та судом в ході судового розгляду справи не встановлено.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Аналіз змісту вказаної норми свідчить про те, що положення про те, що максимальний сукупний строк тримання особи під вартою у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів обмежується періодом в 12 місяців, застосовуються виключно під час досудового розслідування. Застосування вказаних положень під час судового розгляду справи не узгоджується з вимогами чинного кримінального процесуального законодавства. А тому відповідні посилання захисників, наведені в обґрунтування клопотань про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених суд визнає неспроможними.
Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також те, що, на переконання суду, застосування до кожного з них іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, в тому числі особистого зобов'язання чи домашнього арешту, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особи обвинувачених, зміст пред'явленого обвинувачення та інші конкретні обставини не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та реалізацію завдань кримінального провадження, визначених в ст. 2 КПК України,тим паче в умовах військової агресії проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, з урахуванням того, що судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно кожного з них на 60 днів з застосуванням заставиу розмірі, визначеному при застосуванні запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених.
Оцінюючи доводи захисників щодо наявності підстав для зменшення розміру застави, визначеного при застосуванні до кожного з обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з ухваламислідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07.05.2020 року в сумі 2497192 грн. 00 коп., суд враховує наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави, визначений при застосуванні запобіжного заходу до обвинувачених у даному провадженні, значно перевищує максимальний її розмір, визначений в п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, в процесі якого допитано свідків, частину потерпілих, деякі з яких заявили про відсутність матеріальних претензій до обвинувачених з огляду на повернення їм викрадених транспортних засобів, досліджено питому частину доказів сторони обвинувачення.
Враховуючи конкретні обставини справи та стадію судового розгляду, період, що минув з часу інкримінованих кримінальних правопорушень, дані про особу обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обсяг та характер встановлених у судовому засіданні ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, запобіганням яким обґрунтована необхідність продовження застосування до кожного з них запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтування, наведені захисниками щодо доцільності зменшення розміру застави, суд у відповідності з нормою ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за можливе зменшити обвинуваченим розмір застави, визначи вши її у межах розміру, передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 805200 грн. 00 коп., що, на думку суду, здатне достатньою мірою забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_24 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
В задоволенні клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_13 адвокатів ОСОБА_25 та ОСОБА_26 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_27 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 60 днів, починаючи з12год. 40 хв. 07 березня 2023 рокупо 12 год. 40 хв. 05травня 2023 року з застосуванням застави у розмірі300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 805200 грн. 00 коп.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів, починаючи з 12 год. 40 хв. 07 березня 2023 року по 12 год. 40 хв. 05 травня 2023 рокуз застосуванням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 805200 грн. 00 коп.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, починаючи з 12 год. 40 хв. 07 березня 2023 року по 12 год. 40 хв. 05 травня 2023 рокуз застосуванням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 805200 грн. 00 коп.
Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії, на депозитний рахунок за наступними реквізитами: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЄДРПОУ 26304855, р/р UA 398201720355289002000015950, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: запобіжний захід - застава.
Звільнити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з-під варти у разі внесення застави у сумі 805200 грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці.
У разі невнесення застави у визначеному розмірі обвинувачений залишається під вартою на раніше встановлений судом термін.
Роз'яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує її внесення, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій він утримувався.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, в якій утримується обвинувачений, негайно виносить розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти, про що повідомляє суд.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що у разі внесення застави на обвинуваченого покладаються наступні обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.
У разі невиконання (порушення) покладених на обвинуваченого обов'язків застава звертається в дохід держави.
Зобов'язати уповноважену службову особу установи, в якій утримувався обвинувачений, що у разі внесення застави при звільненні обвинуваченого роз'яснити йому права та обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликами, а також наслідки невиконання даних обов'язків.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Полтавської обласної прокуратури.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення, а обвинуваченими - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1