Справа № 308/7044/21
06.03.2023 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від12 липня 2021 року,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Відповідно до постанови, - 18.05.2021 року о 07 год. 29 хв. водій ОСОБА_1 по вул. М.Шептицького в м. Шепетівка керував транспортним засобом марки «Peugеоt 405», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від походження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Повідомляє, що поліцейський не забезпечив його в реалізації базових засад, передбачених ст. 268 КУпАП, а саме право на захист та правову допомогу. Також, посилається на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Твердження поліцейських, що ОСОБА_1 відмовився підписати протокол про адміністративне правопорушення є безпідставними, оскільки такий при ньому взагалі не складався. Вважає, що під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, грубо порушені вимоги ст.276 КУпАП.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначив, що участі у розгляді справи не приймав, копію постанови отримав лише 22 грудня 2021 року. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду від 12.07.2021.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника - адвоката Моняка Р.М., неявка яких із урахуванням положень ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.
У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи. В матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі докази про повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи. Крім того у матеріалах справи не має даних про те, що судом, у встановлений законом строк (3 дні із дня проголошення постанови), останньому надсилалася, або вручалася копія оскаржуваної постанови.
З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист особи, його доводи щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає причини пропуску поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 18.05.2021 року о 07 год. 29 хв. водій ОСОБА_1 по вул. М. Шептицького в м. Шепетівка керував транспортним засобом марки «Peugеоt 405» , д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від походження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Отже, сам факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, оскільки такий огляд йому працівники поліції взагалі не пропонували, є надуманими, оскільки прямо суперечать даним відеозапису, згідно з якими він відмовився від усіх видів огляду на стан сп'яніння, що і зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №163125 від 18.05.2021 року, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; поясненням ОСОБА_2 від 18.05.2021, поясненням працівника поліції від 18.05.2021;відеозаписом, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому Законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння, як за допомогою приладу Драгер, так і у медичному закладі.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження апелянта щодо порушення правил підсудності справи та необхідності направлення справи за місцем вчинення правопорушення, то апеляційний суд такі твердження відхиляє, оскільки на час розгляду справи про адміністративне правопорушення (12.07.2021) відповідно до ч.2 ст.276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення передбачені ч.1 ст.130 КУпАП можуть також розглядатися за місцем проживання порушників. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, місцем проживання порушника ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
На думку апеляційного суду всі доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
При розгляді справи щодо ОСОБА_1 порушень процесуального чи матеріального закону, що могли б стати підставою для скасування постанови суду з наведених апелянтом в апеляційній скарзі мотивів, допущено не було.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.
Підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Стягнення, накладене судом на ОСОБА_1 , відповідно до положень ч.2 ст. 33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються.
Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік накладене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та є безальтернативним.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 липня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , -залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, -залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага