справа № 759/18157/22 головуючий у суді І інстанції Гаврищук А.В.
провадження № 33/824/1141/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
27 лютого 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником - адвокатом Нечвальом Яном Вадимовичем, на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2023 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , через захисника - адвоката Нечваля Яна Вадимовича, 30 січня 2023 року засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу до суду першої інстанції.
У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушенням норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. просив оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що доказами, які містяться в матеріалах справи, не підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, зокрема, представник апелянта звертає увагу апеляційного суду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем о 18:25 год., оскільки на наявному в матеріалах справи відеозаписі не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 автомобілем, а інформація, яка міститься у протоколі про факт керування не є достовірним та достатнім доказом. При цьому апелянт посилається на судову практику Київського апеляційного суду, викладену в постановах від 20 травня 2022 року в справі № 362/7151/19, від 07 лютого 2020 року в справі № 759/21201/19 та від 12 червня 2020 року в справі № 367/764/20.
Окрім того, зазначає про те, що у матеріалах справи знаходиться постанова про накладення адміністративного стягнення, у якій вказано, що 29 листопада 2022 року о 18:25 год. ОСОБА_2 здійснив стоянку в зоні дії знаку «3.34». Наголошує, що враховуючи зміст даної постанови, ОСОБА_1 автомобілем не керував та не міг керувати, оскільки, як встановили самі працівники поліції, у цей час його автомобіль здійснював стоянку, тобто більше 5 хвилин знаходиться у нерухомому стані. Будь-яких свідків вказаного факту керування транспортним засобами також немає.
Щодо унеможливлення притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у разі відсутності доказів керування такою особою транспортним засобом у апеляційній скарзі містяться посилання на судову практику Київського апеляційного суду, викладену в постановах від 10 березня 2020 року у справі № 756/12947/19, від 04 січня 2021 року у справі № 752/16545/20.
Поряд з цим апелянт вказує також на те, що на наявному в матеріалах справи відеозаписі не зафіксовано факту виявлення у ОСОБА_1 ознак сп'яніння. Зазначає, що натомість ОСОБА_1 самостійно пропонував працівникам поліції перевірити наявність у нього запаху алкоголю з порожнини рота, однак поліцейські відмовилися це робити. Наголошує, що з відеозапису вбачається чіткість, зрозумілість та непорушність мови ОСОБА_1 , його поведінка повністю відповідала обстановці.
Вказує, що працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 про наявність у нього права самостійно пройти огляд на стан сп'яніння. А, отже, додатково про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння свідчить висновок щодо результатів медичного огляду, складений КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» безпосередньо після складення протоколу, а саме: протягом двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Також у апеляційній скарзі зазначено про те, що ОСОБА_1 після ознайомлення з направленням на огляд погодився пройти огляд на стан сп'яніння, а відтак, останнього неможливо притягнути до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Ще одним доводом апеляційної скарги є відсутність фіксації на відеозаписі процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . А відтак, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог законодавства, тому на такому протоколі та неповному відеозаписі не може ґрунтуватися обвинувачення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
У судовому засіданні апелянт таа його захисник, посилаючись на доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, свідка, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Так, згідно оскаржуваної постанови 29.11.2022 о 18 годині 25 хвилин, ОСОБА_1 , в м. Києві по проспекту Академіка Палладіна, 1, керував транспортним засобом марки «Peugeot» д/н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився на боді камеру, чим порушив п.2.5 ПДР України, в зв'язку з чим його дії кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп'яніння.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735.
За змістом п. 6 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735).
У доводах апеляційної скарги апелянт зазначав про відсутність в матеріалах справи доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом о 18:25, а також наголошував на зафіксованому в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 421908 29 листопада 2022 року факті стоянки ОСОБА_1 29 листопада 2022 року о 18:25 год.
Апеляційний суд погоджується з даним доводом апелянта, зважаючи на таке.
Зі змісту відеозапису з нагрудної боді камери поліцейського вбачається, що відеофіксацію огляду водія на стан сп'яніння було розпочато, коли транспортний засіб ОСОБА_1 не рухався. Тобто факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом на вказаному відеозаписі відсутній.
Натомість, як вбачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 421908 29 листопада 2022 року о 18 год. 25 хв. в м. Києві, проспект Академіка Палладіна, 1 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Peugeot» д/н/з НОМЕР_1 ,здійснив стоянку в зоні дії д.знаку «3.34 зупинку заборонено», чим порушив п. 8.4-в ПДР України (а.с.3).
Так, згідно з п.1.10 ПДР України стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Таким чином, вказаною постановою встановлено факт припинення руху транспортного засобу ОСОБА_1 29 листопада 2022 року раніше ніж о 18 год. 25 хв.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 29 листопада 2022 року о 18 год. 25 хв., що, в свою чергу, свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, спростовується й факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Так, з відеозапису вбачається, що на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці водій відмовився. При цьому наголосив, що погоджується проїхати до закладу охорони здоров'я для проведення відповідного огляду. При цьому, ОСОБА_1 говорив поліцейському про те, що він поїде для проходження огляду за умови залучення двох понятих. Водночас поліцейськими було роз'яснено водієві, що процедура проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння не потребує залучення свідків у випадку здійснення відеофіксації. Окрім того, працівник поліції попередив ОСОБА_1 , що в разі відсутності відповіді щодо згоди чи незгоди проїхати для проходження огляду, це буде розцінено як відмова ОСОБА_1 від про проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку, що є підставою для складення адміністративного протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, що, власне і було зроблено пізніше. Однак відеозапис не містить зафіксованої відмови ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, озвученої ним особисто.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння є хибним, оскільки протокол про адміністративне правопорушення за таких обставин не може бути визнаний достатнім доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
При оцінці доводів апеляційної скарги відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Так згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що сукупністю наявних у справі доказів, які не відповідають закону, не є переконливими, достатньо вагомими і узгодженими між собою, а відтак викликають у суду обґрунтований сумнів, не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КупАП.
Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції не повною мірою дослідив матеріали справи, не звернув увагу на наявні порушення норм діючого законодавства, що призвело до помилкового висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Поряд з цим, апеляційний суд зауважує, що згідно з п. 20 Розділу ІІІ Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п. 22 Розділу ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Як вбачається з наданого ОСОБА_1 висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» (а.с.16) датою огляду ОСОБА_1 є 29 листопада 2022 року о 21 год 00 хв. (а.с.16, зворот). Натомість датою складання даного висновку є 11 грудня 2022 року (а.с.16).
Таким чином, Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складений КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», наданий ОСОБА_1 до суду першої інстанції (а.с.16) складено не безпосередньо після огляду особи, що в свою чергу не відповідає вимогам Інсрукції. Окрім того, вказаним Висновком жодним чином не може бути спростовано факту відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
Отже, враховуючи встановлені вище обставини та факти в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а відтак підлягає скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставіп. 1 ст. 247 КпАП України в зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником - адвокатом Нечвальом Яном Вадимовичем, - задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік та стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок - скасувати.
Винести нову постанову, якою провадження в справі - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Березовенко