Справа № 636/195/23 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/267/23 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Непокора
06 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 18 січня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил Харківської області та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів до 18 березня 2023 року включно, в ДУ «Харківській слідчий ізолятор» у кримінальному провадженні № 62023170020000049 за ч.4 ст. 402 КК України, -
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 18.01.2023 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, з 18.01.2023 року до 18 березня 2023 року включно, в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Також цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 про обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На зазначену ухвалу суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного пристрою спостереження.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначав про те, що ризики, які зазначив суд першої інстанції не підтверджуються будь-якими доказами. Вказував на те, що має дружину та двох неповнолітніх дітей. Також зазначав, що перебуваючи в умовах СІЗО не має можливості проходити військову службу.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції прокурор та захисник, які, відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, булиналежним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги засобами телефонного зв'язку, не з'явилися. Причин неявки суду не повідомили.
Враховуючи наведене, а також вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю сторін, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження № 62023170020000049 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування і суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим обрання більш м'якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою не можливо.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , суду першої інстанції вважав обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а також достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того суд першої інстанції дійшов висновку, що саме такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також відмовив в задоволенні клопотання захисника про обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування (продовження) запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Перевіряючи доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу обвинуваченого.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
З відомостей про особу підозрюваного вбачається, що ОСОБА_6 , з його слів, одружений та має двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, є військовослужбовцем призваним під час мобілізації.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та у подальшому продовжено указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 відповідно.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що04.11.2022 проходячи військову службу за мобілізацією у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася у АДРЕСА_1 , в порушення ст.ст. 11,28-32, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, відкрито відмовився виконувати доведений усно о 08. Год. 30 хв. наказ т.в.о. командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта АДРЕСА_2 , згідно бойового розпорядження командира НОМЕР_2 окремого батальйону НОМЕР_3 окремої бригади Територіальної оборони № 9/24/1 від 24.09.2022, відповідно до кого, особовому складу 2 стрілецької рот у складі стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдату ОСОБА_8 , кулеметнику 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдату ОСОБА_6 , кулеметнику 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти ОСОБА_9 , кулеметнику 3 відділення 2 взводу 2 роти ОСОБА_10 наказано заступити на бойове чергування на взводно-опорному пункті в районі відповідальності 2 стрілецької роти НОМЕР_4 окремого батальйону НОМЕР_3 окремої бригади Територіальної оборони.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, тобто непокора - відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, вчиненому особою, зазначеною в частині четвертій статті 402 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: показаннями свідків; оглядом предмету; іншими матеріалами кримінального провадження, що у своїй сукупності підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного злочину.
Відповідно ч. 1 ст. 183 КК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Згідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до вимог ч.8 ст. 176 КПК України та з огляду на введення воєнного стану в Україні, правильно дійшов висновку, про необхідність задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою, оскільки застосувати до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, КПК України не передбачено.
Вищенаведені обставини вказують на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до обвинуваченого іншого менш суворого запобіжного заходу.
Доводи обвинуваченого щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи обвинуваченого ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Доводи в апеляційній скарзі про наявність у ОСОБА_6 постійного місця мешкання та реєстрації у Харківській області, де він проживає разом зі своєю дружиною та дітьми - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки судом першої інстанції було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, висновки суду належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про продовження строку дії щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосувати до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, інший, менш суворий вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, КПК України не передбачено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 -залишити без задоволення.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 18 січня 2023 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді