Справа № 646/4007/21 Номер провадження 22-ц/814/1228/23Головуючий у 1-й інстанції Блага І.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
06 березня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І. В.
розглянувши в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк»
на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2021 року, ухвалене суддею Блага І.С., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
22 червня 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 20.09.2017 року у розмірі 48 024,02 грн. станом на 12.05.2021 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 20.09.2017 року. При підписанні Анкети-заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які розміщені на сайті банку www.privatbank.ua, складає між нею та позивачем договір про надання банківських послуг. Факт ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання нею Анкети-заяви, підтверджується підписом відповідача в Анкеті-заяві, яка містить запевнення відповідача про ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банку про їх затвердження. Заявою відповідача підтверджується факт її інформування про умови кредитування у банку. Укладаючи вищевказаний договір, сторони керувалися положеннями ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлене однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору у цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування картрахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Встановлюючи та змінюючи кредитний ліміт, позивач керувався положеннями п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою позивача. Отже, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору та здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу. Згідно з п.1.1.1.60 договору мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань відповідача, які він щомісяця повинен сплачувати протягом терміну дії карти. Розмір мінімального обов'язкового платежу розраховується у процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта. Також за умовами п.п.2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6, 2.1.1.5.7 договору відповідач зобов'язався: погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, а у разі невиконання зобов'язань за договором виконати зобов'язання з повернення кредиту, у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку. Але відповідач ці зобов'язання не виконав. Відповідно до п.2.1.1.3.3 відповідач доручив банку списувати з будь-якого рахунку, відкритого у банку, у тому числі, з карткового рахунку, грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі, мінімального обов'язкового платежу. Згідно з п.2.1.1.12.7.1 договору у разі непогашення заборгованості минулого місяця до 25-го числа поточного місяця (у разі непогашення заборгованості в 30-денний термін з моменту її виникнення для Преміальних карт) Клієнт сплачує пеню за несвоєчасне погашення кредитного ліміту в Пільговий період, рівну діючій Базовій місячній процентній ставці від боргових зобов'язань на момент списання. Пеня за несвоєчасне погашення кредитного ліміту в Пільговий період утримується в момент переходу в звичайний період кредитування. З 26-го числа поточного місяця за Кредитним ліміту (з 31-го дня виникнення заборгованості за Кредитним лімітом по Преміальних картах) нарахування відсотків за користування Кредитним лімітом проводиться, виходячи з Базової процентної ставки. Договірне списання нарахованих відсотків за користування Кредитним лімітом проводиться Банком щомісяця в передостанній робочий день поточного місяця. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань заборгованість станом на 12.05.2021 року становить 48 024,02 грн., що складається з: 38 284,85 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 9 739,17 грн. - заборгованості за простроченими відсотками, яку позивач просив стягнути у судовому порядку з відповідача на свою користь.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.09.2017 року у розмірі 22 504,91 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1063,72 грн.
Додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2021 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі № 646/4007/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7 439, 60 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками задоволенню не підлягають. Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При цьому, судом першої інстанції з розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення усіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, встановлено, що банком у рахунок заборгованості за кредитним договором було нараховано відповідачу кошти на погашення простроченої заборгованості, тоді як Анкета-заява від 20.09.2017 року не містить визначення домовленості сторін про таке нарахування. За таких обставин, вказані нарахування підлягають зараховуванню у тіло кредиту. При цьому, врахована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, в іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за кредитом, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Згідно виписки про рух коштів відповідач активно користувалася кредитним лімітом, а главою 71 ЦК України не передбачено надання безоплатного кредиту фінансовою установою банком. Вважає, що є доведеним факт укладення між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та правил надання банківських послуг та тарифів. Також звертає увагу, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем надана копія заяви від 20.09.2017 року, в якій відповідач висловила згоду на оформлення договору, отримання кредитної картки та особистим підписом засвідчила, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг. Крім того, 04.09.2019 року відповідачем підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), в якій відповідач особистим підписом підтвердила ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки. Тобто, вважає, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування, у тому числі, щодо сплати відсотків та штрафу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Іванченко А.В. просить її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Крім того, просить вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених сторонами у справі у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року витребувано матеріали справи з суду першої інстанції (а.с. 198).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2021 року ( а.с. 201).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року у задоволенні клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з викликом учасників справи - відмовлено. Закінчено підготовку апеляційного розгляду даної цивільної справи. З урахуванням положень ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України визначено справу слухати без повідомлення учасників справи ( а.с. 207).
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
З 05 серпня 2022 року дана справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 228).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до розгляду на 06 березня 2023 року, без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 229).
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 20.09.2017 року ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 13).
Згідно з довідкою за підписом представника позивача, без номеру та дати її видачі, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким позичальнику було видано 6 кредитних карток, а саме: № НОМЕР_1 , дата відкриття 20.05.2017 року; НОМЕР_2 , дата відкриття - 29.11.2017 року; НОМЕР_3 , дата відкриття 05.01.2018 року; НОМЕР_4 , дата відкриття: 24.04.2018 року; НОМЕР_5 , дата відкриття 03.04.2019 року; НОМЕР_6 , дата відкриття 03.09.2019 року (а.с. 11).
Матеріали справи містять роздруківку «Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» із зазначенням про те, що повна версія Умов та правил надання банківських послуг, а також актуальні Тарифи розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №б/н від 20.09.2017 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси.
Відповідач свої зобов'язання за договором від 20.09.2017 року належним чином не виконала.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 20.09.2017 року №б/н станом на 12.05.2021 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 48 024,02 грн., яка складається з: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 38 284,85 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 9 739,17 грн.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.09.2017 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, тарифів банку як невід'ємні частини кредитного договору.
Разом із тим, суд першої інстанції визнав, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розуміла відповідач, була ознайомлена і погодилась з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
При цьому, судом першої інстанції враховані правові висновки, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду, згідно яких не підписані Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За наведених обставин, суд першої інстанції визнав, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» виконав вимоги законодавства щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками.
Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з наступного.
У наданих суду відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву представником відповідача не заперечувався факт отримання грошових коштів відповідачем.
Більше того, з наданої суду виписки про рух грошових коштів судом встановлено, що відповідач активно користувалася виданими їй картками.
Вказані факти свідчать про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.
Що стосується саме розміру заборгованості за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача, то суд першої інстанції зазначив, що з розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, вбачається, що банком в рахунок заборгованості за кредитним договором були нараховані відповідачу кошти на погашення простроченої заборгованості, тоді як аАкета-заява від 20.09.2017 року не містить визначення домовленості сторін про таке нарахування.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані нарахування підлягають зараховуванню у тіло кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Саме така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19).
З наданої суду виписки про рух грошових коштів судом першої інстанції встановлено, що позивачем було нараховано відповідачу суму на погашення простроченої заборгованості у загальному розмірі 15 779,94 грн. Вказані кошти, які були отримані банком та віднесені на погашення відсотків, підлягають зарахуванню у заборгованість за простроченим тілом кредиту.
У зв'язку з вищевикладеним, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 22 504,91 грн., яка обрахована за формулою 38 284,85 грн. - 15 779,94 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приват Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами у справі, що 20 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приват Банк».
Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 20.09.2017 року, АТ КБ «ПриватБанк» вказував, що Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приват Банк», підписана між сторонами, є договором приєднання (ч.1 ст. 634 ЦК України), а Умови і правила надання банківських послуг - публічною офертою та просив стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 38 284,85 грн. та простроченими відсотками у розмірі 9 739,17 грн., а всього 48 024,02 грн.
За результатами перегляду справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відмовляючи у стягненні відсотків, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що витяги із Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк та Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що містяться в матеріалах справи, не відповідають вимогам статті 207 ЦК України щодо письмової форми правочину та статті 634 ЦК України щодо форми договору приєднання, а тому не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 20.09.2017 року, шляхом підписання Анкети-заяви, оскільки їх розмір та підстави нарахування сторони не погоджували.
Колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять доказів, що саме надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приват-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, у формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приват-Банку заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 , а також останньою проставлено підпис під вказаними анкетними персональними даними.
Разом з тим, вказана Анкета-заява будь-яких відміток про тип картки (кредитної, накопичувальної, депозитної тощо), розмір кредитного ліміту, відсоткової ставки не містить.
При пред'явленні позову, банком наданий витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, у яких містяться умови щодо пільгового періоду, базової процентної ставки, строків сплати заборгованості, неустойки.
Разом з цим, використання даних наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв'язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, базову відсотку ставку та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, що виключає підстави для їх стягнення у судовому порядку. Наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, яка ухвалена у справі з подібними правовідносинами.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши що банком було нараховано ОСОБА_1 суму на погашення простроченої заборгованості у загальному розмірі 15 779,94 грн., визнав, що вказані кошти, які були отримані позивачем, підлягають зарахуванню у заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 04.09.2019 року підписала Паспорт споживчого кредитування, в якому було погоджені всі умови кредитування, у тому числі нарахування відсотків, а тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності такого погодження є помилковим, то такі доводи колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в Паспорті споживчого кредиту, підписаному 04.09.2019 року ОСОБА_1 , зазначено декілька видів кредитних карт з різними відсотковими ставками, в той час, як АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду доказів щодо типу виданої ОСОБА_1 кредитної картки.
При цьому, в Паспорті споживчого кредиту, підписаному ОСОБА_1 04.09.2019 року, зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною з 04.09.2019 року до 19.09.2019 року та умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів (а.с. 14-15).
На підставі наведеного, колегія судді вважає, що використання даних, наведених у Паспорті споживчого кредиту, є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв'язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи.
Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом з підстав недотримання позивачем вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, є обґрунтованим.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Іванченко А.В. просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн., на підтвердження яких надано копію акту виконаних робіт на виконання умов договору про надання правничої правової допомоги б/н від 21.07.2021 року .
Заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від АТ КБ «ПриватБанк» до Полтавського апеляційного суду не надходило.
Таким чином, з врахуванням того, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити та залишити рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 10 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2021 року - залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 березня 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов