Справа № 583/2641/21 Номер провадження 11-кп/814/970/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
02 березня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу колегії суддів Котелевського районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю:
прокурора ОСОБА_8
захисникаОСОБА_9
обвинуваченогоОСОБА_7
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини справи
Ухвалою колегії суддів Котелевського районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року клопотання прокурора задоволено.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України продовжено на строк 60 днів, тобто до 16 вересня 2022 року.
Згідно з матеріалами в провадженні Котелевського районного суду Полтавської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 обґрунтовується тим , що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не відпали і не змінилися, а розгляд кримінального провадження ще не завершився.
Задовольняючи клопотання прокурора , суд погодився з існуванням ризиків , передбачених ст.177 КПК України на які послався прокурор у своєму клопотанні і зазначив , що обмеження прав обвинуваченого на свободу є виправдним.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з грубим порушенням його прав, допущених судом під час постановления оскарженої ухвали. Зокрема , обвинувачений вказує про порушення його прав перебування в судовому засіданні та не здійснення судового провадження в режимі відео трансляції судового засідання зі сайту « Судова влада».
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_9 наголосив щодо досудове розслідування повинне було здійснено Національною поліцією, та ОСОБА_7 не є суб'єктом для органу ДБР України, не відноситься до військових злочинів. Підстави для продовження тримання під вартою та ризики відсутні, доказів, що він вчинив кримінальне правопорушення немає. Можливо застосувати цілодобовий домашній арешт із застосування електронних засобів контролю.
Обвинувачений апеляційну скаргу підтримав та просили задовольнити.
Прокурор заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Встановлено, що у провадженні Котелевського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.289 КК України.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, з врахуванням тяжкості злочинів, інкримінованих ОСОБА_7 , та даних про особу обвинуваченого, є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, на які посилається сторона обвинувачення, а тому обґрунтовано продовжив останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Правильним вважає колегія суддів висновки суду щодо продовження існування ризиків , на які посилається орган досудового розслідування і які на даний час не зменшилися.
Тому доводи апеляції щодо відсутності існування ризиків є безпідставними.
Окрім вказаного, колегія суддів звертає увагу, що згідно з сталою практикою Європейського суду з прав людини, яка є прецендентною для національних судів, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, в тому числі особливо тяжких, а тому вказані обставини у повній мірі превалюють над принципом поваги до свободи особистості. Тому, в цій частині доводи адвоката ОСОБА_9 в судовому засіданні, щодо відсутності суспільного інтересу є безпідставними.
Підсумовуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду щодо ОСОБА_7 є правильним та тільки запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти існуючим у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовує вказаних висновків суду.
Істотних порушень норм КПК України , які могли б поставити під сумнів висновки суду щодо доцільності тримання обвинуваченого під вартою, колегією суддів не встановлено.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування та відповідно, задоволення апеляції - відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України , колегія суддів Полтавського апеляційного суду , -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення , а ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 19 липня 2022 року про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4