Справа № 644/2669/21 Номер провадження 11-кп/814/268/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
01 березня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12021220530000207 за апеляційними скаргами прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_9 та захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
04 лютого 2021 року, в період часу з 01 год. 30 хв. до 02 год. 40 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , під час вживання спиртних напоїв зі своїм знайомим ОСОБА_10 , на грунті раптово виниклого конфлікту, взявши зі столу кухонний ніж та тримаючи його у правій руці наніс ОСОБА_10 три удари ножем, в область грудної клітини.
Своїми діями спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини праворуч у верхньому відділі по передній поверхні із наскрізним ушкодженням правої легені та пересіченням судин переднього середостіння, проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч у нижньому відділі по задній зовнішній поверхні, рановий канал якого через ушкодження діафрагми проникав у черевну порожнину із формуванням наскрізного поранення селезінки, а також легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у виді непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч у надключичній ямці.
Не погоджуючись із вказаним вироком прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким кваліфікувати дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що суд при перекваліфікації дій обвинуваченого не врахував, що ОСОБА_8 застосував таке знаряддя злочину, як кухонний ніж, наніс ним потерпілому 3 удари в область грудної клітини, внаслідок чого пошкодив легені та селезінку. Також, характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим, локалізація та кількість ударів кухонним ножем в область грудної клітини, механізм їх спричинення, в сукупності свідчать про те, що він мав прямий умисел на позбавлення життя ОСОБА_10 . Крім того, наявність умислу на вбивство підтверджують також наявність особистої образи на потерпілого та той факт, що обвинувачений залишався у кімнаті і не виявив бажання допомогти потерпілому, після втрати останнім свідомості.
У своїй апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та пом'якшити його.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що суд при призначенні покарання не врахував відшкодування матеріальної шкоди, як обставину, що пом'якшує покарання.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора та захисника в підтримку поданих ними апеляційних скарг, обвинуваченого, який підтримав вимоги апеляційної скарги захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Доводи прокурора про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого із ч. 1 ст. 121 на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України в ході апеляційного розгляду не знайшли підтвердження.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання), а тому якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.
У пункті 22 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема врахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю).
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження суд апеляційної інстанції встановив, що висновки місцевого суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду і оцінені за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України.
Допитаний у судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_8 вину визнав в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. При цьому зазначив, що удари наносив не сильні, оскільки не мав на меті вбивати потерпілого, а лише хотів його налякати. Кров на потерпілому не бачив, швидку допомогу не викликав, оскільки вважав поранення не серйозними, так як потерпілий залишився стояти в коридорі і міг розмовляти. Раніше конфліктів з ОСОБА_10 у нього не було.
Потерпілий надав аналогічні показання та зазначив, що характеризує обвинуваченого як спокійну і доброзичливу людину. Вважає, що умислу на його вбивство у ОСОБА_8 не було, оскільки нічого і ніхто не заважав йому довести умисел до кінця.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зазначили, що 04.02.2021 близько 02 год. 40 хв. повертаючись додому помітили у коридорі свого будинку непритомного ОСОБА_10 та викликали швидку. Гукаючи сусідів, які б змогли допомогти транспортувати потерпілого до карети швидкої допомоги, першим прийшов і допоміг ОСОБА_8 . При цьому обвинувачений намагався втримати ОСОБА_10 , коли останній намагався вирватися і втекти від лікаря. Зазначені свідки та свідок ОСОБА_13 також повідомили, що обвинувачений і потерпілий товаришують, крім того ОСОБА_8 неодноразово захищав ОСОБА_10 перед сусідами, з якими у останнього були сварки. Погроз щодо його вбивства не висловлював.
Зазначені показання учасників кримінального провадження є логічними, послідовними і узгоджуються між собою та підтверджуються протоколами проведення слідчого експерименту від 25.02.2021 та 05.02.2021 під час проведення яких потерпілий та обвинувачений повідомили про підстави конфлікту та показали механізм спричинення тілесних ушкоджень, висновком судово-медичного експерта №09-377/21 від 22.03.2021.
Вказані докази свідчать про відсутність у ОСОБА_8 умислу на вчинення замаху на вбивство ОСОБА_10 , та підтверджують умисел, спрямований на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого у вигляді тілесних ушкоджень.
Докази, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 були отримані у визначеному КПК порядку, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження у місцевому суді, не викликають сумніву в законності їх збирання та процесуального закріплення. Разом з тим, доказів, які б свідчили про неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, сторона обвинувачення суду не надала, а також у апеляційній скарзі належних обґрунтувань не навела. Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин справи діяння обґрунтовано отримало юридичну правову оцінку за ч. 1 ст. 121 КК України.
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст. ст. 50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченого, який відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, не одружений, із середньою освітою, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; думку потерпілого, який просив призначити мінімальне покарання; обставину, яка пом'якшує покарання, а саме, щире каяття; обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, призначене ОСОБА_8 мінімальне покарання в межах санкції статті, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_8 , як про це ставиться питання в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає. Тому апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора та захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року, щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4