Житомирський апеляційний суд
Справа №296/1411/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
02 березня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 17 лютого 2023 року,
Зазначеною ухвалою продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.03.2023 включно, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його фактичного проживання або з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави. При цьому, зазначає, що слідчим суддею не наведено в оскаржуваному рішенні жодних доказів існування відповідних процесуальних ризиків, фактично висновки слідчого судді ґрунтуються лише на тому, що ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення. Наголошує, що ОСОБА_8 не має змоги знищити, сховати чи спотворити жодну з речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з тим, що всі речі були вилучені працівниками поліції, та, відповідно знаходяться на зберіганні в органах МВС, як і не може незаконно впливати на потерпілого, тому що навіть не знає хто він, та де проживає. Крім того, всі необхідні слідчі дії проведено, тому ОСОБА_8 не має змоги будь-яким чином вплинути на їх хід. Звертає увагу, що ні в ухвалі суду, ні в клопотанні слідчого не наведено обґрунтування жодному ризику. Також, звертає увагу, що у ОСОБА_8 є сім'я - мати та сестра, він працевлаштований, та має місце реєстрації. Також, наголошує, що відповідно до ч.2 ст.184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання, що не було виконано.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 в підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно із ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при вирішенні клопотання про продовження щодо ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження №296/1411/23, в провадженні СУ ГУНП Національної поліції в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування відомості щодо яких внесені 17 листопада 2021 року до ЄРДР за №12021240000000163 від 13 квітня 2021 року за ч.3 ст.28, ч,2 ст.203-2, ч.2 ст.187, ч.1 ст.255-1 КК України.
В рамках зазначеного провадження, 29.07.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
17.01.2023 досудове розслідування у кримінальному провадженні є завершеним, і матеріали досудового розслідування відкриті сторонам кримінального провадження для ознайомлення.
23.01.2023 постановлено ухвалу №296/557/23 від 23.01.2023 про продовження строку застосування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, до 22.02.2023 включно, без визначення розміру застави.
14.02.2023 старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира із клопотанням про продовження строку застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, підозрюваному ОСОБА_8 (а.п.2-7). За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчого (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.199 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при продовженні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
Крім того, як вбачається з журналу судового засідання від 17.02.2022 (а.п.73-75), підозрюваний та його захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_7 були належним чином обізнані зі змістом клопотання про продовження строку тримання під вартою, були готові до розгляду даного питання, як і висловлювали свої відповідні заперечення щодо доводів викладених в цьому клопотанні.
Таким чином, апеляційні доводи захисника ОСОБА_7 в частині надання копії клопотання прокурора та доданих матеріалів не вказують на істотне порушення вимог КПК, що слугувало б підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Вирішуючи зазначене клопотання слідчого (після відповідного обговорення в судовому засіданні між всіма учасниками провадження, при цьому, підозрюваний та його захисники заперечували проти клопотання слідчого), слідчий суддя належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.
Крім того, при вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 можливо причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
На переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: - протоколами допиту- потерпілого ОСОБА_11 від 26.01.2022, від 21.04.2022; протоколами проведення слідчого експерименту від 21.04.2022 та від 16.07.2022; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.05.2022; протоколом додаткового допит- свідка ОСОБА_12 від 02.07.2022; протоколом додаткового допит- свідка ОСОБА_13 від 02.07.2022; протоколами огляду речей та предметів від 28.01.2022 від 30.05.2022; висновками експерта Обласного бюро судово - медичної експертизи Житомирської обласної ради №224 та №674.; іншими матеріалами провадження.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Наявні у провадженні докази, на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, у об'ємі як вимагає закон, на момент вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КК України.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного ОСОБА_8 дійшов правильного висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України є тяжким правопорушенням, санкція якого передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років із конфіскацією майна.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому колегія суддів погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В даному випадку, апеляційний суд вважає доведеним ризик переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду (встановлено слідчим суддею), з огляду на те, що останній неодружений, не має осіб на утриманні (відсутні сталі соціальні зв'язки), не працевлаштований, як зазначалось вище, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, є раніше судимим за кримінальні правопорушення проти власності, відбував покарання в місцях позбавлення волі. Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції знаходить опосередковано підтвердженим доведеність наявності ризику вчинення ОСОБА_8 інших кримінальних правопорушень. Так, сама поведінка підозрюваного свідчить про можливість та високий ризик вчинення ним нового злочину, з урахуванням вище наведеного.
Є в даному випадку доведеним і ризик впливу підозрюваного на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні. При встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що останній, в разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, матиме можливості незаконно впливати на них.
При цьому, процесуальний ризик передбачений ч.4 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчим суддею за результатами судового розгляду клопотання слідчого не встановлено. З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.
Апеляційні посилання захисника на не доведеність таких ризиків є безпідставними.
В даному випадку, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про недостатність інших, більш м'яких запобіжних заходів запобігти вищевказаним ризикам.
На переконання апеляційного суду, докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи підозрюваного, виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Як вважає апеляційний суд, фактичні обставини, характер, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та встановлені ст.177 КПК України ризики, в даному випадку, об'єктивно спростовають можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваному.
Крім того, апеляційним судом, за результатами перевірки матеріалів провадження та судового розгляду, не встановлено належних доказів на підтвердження відповідної сталої процесуальної поведінки підозрюваного. Не надані такі докази і стороною захисту. Фактична наявність у ОСОБА_8 зареєстрованого місця реєстрації та проживання, не є безумовною гарантією виконування останнім покладених на нього процесуальних обов'язків за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали продовження перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи слідчого про доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також доводи підозрюваного та його захисників щодо дії запобіжного заходу, як і його зміни, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення клопотання про продовження дії запобіжного заходу та дійшов правильного висновку про продовження дії підозрюваному ОСОБА_8 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, в тому числі й порушень положень ст.5 Конвенції, констатованих Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, на що посилається захисник у поданій апеляційній скарзі, апеляційним судом не встановлено.
За вказаних обставин, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 17 лютого 2023 року, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.03.2023 включно, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: