Провадження № 11-сс/803/504/23 Справа № 185/1022/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 березня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 12023041370000121 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельниково Дніпропетровської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року, було задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 00.00 годин 24 березня 2023 року.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, не має міцних соціальних зв'язків, не працює, тобто не має постійного джерела прибутку.
Слідчий суддя прийняв до уваги, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені під час досудового розслідування об'єктивно існують, та запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вважає, що ухвала є необґрунтованою, незаконною та такою що підлягає скасуванню.
Вказує, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу ґрунтується лише на можливості переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду, в зв'язку із загрозою суворого покарання, незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. Однак, стороною обвинувачення до суду не було представлено будь-яких доказів на підтвердження існування вказаних ризиків.
На думку апелянта, слідчим суддею не враховано, що підозрюваний ОСОБА_8 , раніше не судимий, постійно проживає в м. Павлоград. Вважає, що слідчий суддя не в повній мірі дослідив підстави для обрання виняткового виду запобіжного заходу.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_8 , та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав викладених в ній.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 2 частиною 3 та частиною 5 статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, як дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.
Частиною 1 статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
- вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
- міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
- наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
- репутацію підозрюваного,обвинуваченого;
- майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
- наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
- дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи захисника підозрюваного, викладені в апеляційній скарзі та судовому засіданні щодо необґрунтованості ухвали суду, є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, перебувають матеріали досудового розслідування, відомості щодо якого 24.01.2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041370000121, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 23 січня 2023 року близько 22 години 20 хвилин, перебуваючи поблизу будинку №125 по вулиці Полтавській в м. Павлоград, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, із корисливих мотивів, направлених на заволодіння грошовими коштами та майном потерпілих, діючи умисно, з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбою) , разом з 2 невстановленими досудовим розслідуванням особами чоловічої статі, підійшовши до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , застосувавши фізичну силу, умисно напав на ОСОБА_10 .
ОСОБА_8 , умисно наніс не менше 2-х ударів руками в область обличчя ОСОБА_10 , висловлюючи при цьому усні вимоги передати йому грошові кошти та майно. . Одна з невстановлених досудовим розслідуванням осіб чоловічої статі, прикладаючи фізичну силу, з метою доведення свого злочинного умислу на заволодіння чужим майном до кінця, наніс ногами не менше 6 ударів по тілу та голові ОСОБА_10 , від чого останній втратив свідомість.
ОСОБА_8 та одна з невстановлених досудовим розслідуванням осіб чоловічої статі, злочинним діями спричинили потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми голови, струсу головного мозку, забою, гематоми м'яких тканин голови, обличчя, забійних ран обох надбрівних дуг, параорбітальної гематоми зліва. Після чого з сумки потерпілого ОСОБА_11 відкрито для останнього заволодів майном, а саме: грошовими коштами у сумі 140 гривень, планшетом марки «Леново», карткою банка «Монобанк», яка перебуває у законному володінні ОСОБА_11 .
24 січня 2023 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З наданих матеріалів вбачається, що під час судового розгляду слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення що підтверджується та обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 24.01.2023 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 24.01.2023 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколом затримання ОСОБА_8 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 ; протоколом проведення слідчого експерименту; та іншими наявними в матеріалах доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування. показаннями свідків, протоколом огляду місця події, речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Крім того, на даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а визначає лише чи є причетність підозрюваного до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, немає міцних соціальних зв'язків, не працює, не має постійного джерела доходу, тобто підозрюваний залишаючись на волі та усвідомлюючи неминучість покарання у вигляді позбавлення волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, а також продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 , а також дані про особу підозрюваного, дають підстави вважати, що можливості останнього переховуватись від органу досудового розслідування, оскільки в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому його підозрюють, в сукупності з іншими обставинами: відсутністю стійких соціальних зв'язків такого ступеня, які б слугували для нього стримуючим фактором і могли забезпечити його належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від органу досудового розслідування.
Крім того, у справі “Москаленко проти України”, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного про те, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Зазначені вище обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Оцінюючи всі обставини в сукупності, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, застосований запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_8 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, тому апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4