Провадження № 11-кп/803/1158/23 Справа № 202/17/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 березня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 до 14.03.2023 включно.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі, у разі визнання його винуватим, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також взяв до уваги відомості, які характеризують особу обвинуваченого, тому дійшов висновку, що ризики в цьому провадженні не зменшились та продовжують існувати, а більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з цим рішенням, обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_8 зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що прийняте з істотним порушенням норм кримінально процесуального закону. Апелянт зазначає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків у цьому кримінальному провадженні, а судом не надано належної оцінки тим обставинам, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватись тільки виходячи із тяжкості покарання, яке йому загрожує. При цьому, обвинувачений посилається на те, що Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська неодноразова та незаконно було продовжено йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки кримінальне провадження щодо нього не перебуває на розгляді в цьому суді, та до початку бойових дій на території України, знаходилось у Краматорському міському суді Донецької області, й до теперішнього часу не було передано а ні до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, а ні до іншого суду для подальшого судового розгляду, що на його думку, є значним порушенням вимог чинного законодавства України. Разом з цим, вказує, що прокурором до клопотання не було долучено жодних доказів того, що кримінальне проводження щодо нього взагалі існує та не втрачено.
Також, обвинувачений звертає увагу на те, що він вже більше ніж 5 років безпідставно перебуває під вартою, що є порушення його прав та положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З урахуванням наведеного, на переконання апелянта, ухвала підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників процесу, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Краматорського міського суду Донецької області перебуває обвинувальний акт № 12017050390002873 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Розпорядженням Верховного Суду від 15.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану: змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема з Краматорського міського суду Донецької області до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
Відповідно до клопотання прокурора, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_8 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 березня 2023 року включно.
Прокурором Краматорської окружної прокуратури ОСОБА_6 до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості, в тому числі, про обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду першої інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані не в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу, судом правильно встановлена наявність ризику переховування від суду, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований, міцних соціальних зв'язків та законних джерел доходу не має, зареєстрований та проживає у м. Краматорську Донецької області.
Разом з тим, посилання суду на ризики незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення колегія суддів вважає безпідставним, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 є особою, яка раніше не судима в силу ст. 89 КК України, та відомостей, які б свідчили про вплив на свідків, які допитувались судом першої інстанції, не надано.
Таким чином, доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є частково обґрунтованими, оскільки ризик переховування від суду встановлений в ухвалі суду.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції не в повному обсязі враховано те, що обвинувачений ОСОБА_8 тривалий час перебуває під вартою, а саме з 15.10.2017 року, відповідно до довідки Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.01.2023 року, матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 до суду не надходили (а.п.16), також судом не враховано, що стороною обвинувачення не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, зокрема такий як особисте зобов'язання, не здатний забезпечити в належному обсязі виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, оскільки, окрім клопотання, будь-яких матеріалів, які б свідчили про такий ступінь ризиків, що вказує на можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до суду не надано, тому зазначене свідчить про те, що для забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 достатнім буде застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», у рішенні ЄСПЛ від 12 січня 2012 р. у справі «Тодоров проти України», - «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою», а також правовій позиції, викладеній у рішенні ЄСПЛ від 11 лютого 2021 року у справі «Куроченко та Золотухін проти України», - «не вжиття державою заходів для вирішення справи, зменшення негативних для заявника наслідків у результаті відсутності доступу до матеріалів справи, відсутність ухвалення остаточного рішення є порушенням права на справедливий розгляд справи протягом розумного строку».
Наданий прокурором під час апеляційного розгляду лист, з якого вбачається, що матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_8 було направлено посилкою до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, не може бути взятий до уваги, оскільки не підписаний відповідною службовою особою.
Крім того, відомості щодо надходження кримінального провадження щодо ОСОБА_8 до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська поштою відсутні.
Таким чином, враховуючи викладене, а також беручи до уваги наявність введеного на території України воєнного стану, колегія суддів апеляційного суду, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого необхідно задовольнити частково, ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до 14 березня 2023 року, яке полягає у покладенні на обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2023 року щодо ОСОБА_8 , - скасувати.
Постановити нову, якою клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 14 березня 2023 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі зобов'язання:
- прибувати до суду за першою вимогою на визначений час;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Звільнити ОСОБА_8 з-під варти.
Копію ухвали направити на виконання до ДУ “Житомирська установа виконання покарань № 8” Міністерства юстиції України для звільнення ОСОБА_8 з-під варти.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуальних керівників в кримінальному провадженні Краматорської окружної прокуратури.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4