Справа №:1-773/2009
Провадження №: 1-в/755/163/23
"03" березня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного в суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, -
До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням про зняття арешту з майна, який було накладено державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві при виконанні виконавчого листа № 1-773, виданого 20 жовтня 2009 року Дніпровським районним судом м.Києва про конфіскацію майна, належного батькові ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На обґрунтування заяви заявник зазначає, що зняття арешту необхідно для реалізації спадкових прав ОСОБА_4 .
При зверненні заявник керується вимогами ст. 539 КПК України, ст. 152 КВК України, ст. 80 КК України 2001 року, ст. 49 КК України 1960 року, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Оголосивши клопотання, вислухавши обґрунтування адвоката, дослідивши матеріали за клопотанням, суд приходить до наступних висновків.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2009 року ОСОБА_5 був засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 313, ч.1 ст. 321 КК України, на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно наданих заявником документів, вирок набрав законної сили 05 жовтня 2009 року.
Ні підставі виконавчого листа № 1-773 від 20 жовтня 2009 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, Дніпровським відділом Державної виконавчої служби у м. Києві було відкрите виконавче провадження з примусового виконання.
Як вбачається з даних ВЦ-спецрозділ, у виконавчому провадженні державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошено про заборону на його відчуження.
Як вбачається з даних, що містяться у Свідоцтві про смерть Серії НОМЕР_1 від 09 грудня 2010 року, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
16 листопада 2012 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку зі смертю боржника, спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на власність не видавалося.
При зверненні доньки померлого, ОСОБА_4 18 серпня 2022 року до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири після померлого батька, вона отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки на все нерухоме майно, яке належало померлому ОСОБА_5 накладено арешт.
На цей час, знищені матеріали виконавчого та кримінального провадження.
Насамперед, вирок, яким був засуджений батько ОСОБА_4 було постановлено під час дії Кримінального процесуального кодексу України 1960 року.
Однак, при зверненні до суду, адвокат не наводить обґрунтування звернення за нормами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року.
Стосовно норм КПК України 2012 року, то положеннями ст. 537 КПК України визначено виключне коло питань, які вирішуються судом під час виконання вироку.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених ст.131 КПК України, є арешт майна, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним. Порядок скасування арешту майна встановлюється ст.174 КПК України.
Положеннями ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Отже, звернення з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, встановленому кримінальним процесуальним кодексом, передбачене у разі накладення такого арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), під час проведення досудового розслідування або судового провадження (ч.2 ст.170 КПК України). Відповідно, клопотання про скасування арешту майна під час судового провадження розглядається судом, який вирішує дане питання одночасно з ухваленням судового рішення.
Відповідно до змісту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою № 5 від 3 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст.ст.174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження».
Крім того, згідно висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду, спір за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби щодо виконавчих листів, виданих у кримінальних справах, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.
Зі змісту поданого до суду клопотання вбачається, що адвокат просить зняти арешт з майна, накладений державний виконавцем в рамках виконавчого провадження за виконавчим листом №1-773, виданим 20 жовтня 2009 року Дніпровським районним судом міста Києва.
Арешт на майно ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було накладено відповідно до постанови державного виконавця при виконанні вироку суду щодо конфіскації майна у кримінальній справі, що підтверджується наданими заявником повідомленнями з Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві та постанови державного нотаріуса від 18 серпня 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відомостей, що арешт накладено під час дізнання чи досудового слідства або судом в матеріалах клопотання відсутні. Порядок зняття арешту з майна особи, накладеного державним виконавцем, регулюється Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, вказаний арешт не був заходом забезпечення кримінального провадження, який, в свою чергу, застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження (ч.1, п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
Оскільки особа, яка звернулася з клопотанням про зняття арешту з майна, вважає, що підстави для подальшого існування такого заходу відпали, то арешт майна стає публічним обтяженням права власності (постанова ВС від 15.05.2019 у справі №372/2904/17-ц). У такому разі особа оспорює неправомірне обмеження її права на користування належним їй майном, що не підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом.
Крім того, особа в інтересах якої звертається адвокат, не є стороною виконавчого провадження, та із змісту заяви вбачається наявність спадкових правовідносин.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги, викладені у клопотанні не підлягають розгляду судом кримінальної юрисдикції, а тому необхідно відмовити адвокату ОСОБА_3 у задоволенні його клопотання.
На підставі наведеного та керуючись вимогами ст.ст. 174, 537, 539, 369-372, 376 КПК України, суд,-
Відмовити адвокату ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про зняття арешту з майна, накладеного в ході виконання виконавчого провадження.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1