Справа № 643/12192/21
Провадження № 2-п/643/3/23
07.03.2023
Суддя Московського районного суду м. Харкова Олійник О.О., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Керімова А.З. про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 січня 2022 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова, ухваленим 27 січня 2022 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу у розмірі 134160 гривень, інфляційні витрати у розмірі 6412,85 гривень, 3% річних у розмірі 1720,19 гривень, пеню у розмірі 134160 гривень; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2764,53 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на надання правової допомоги у розмірі 9600 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
21.02.2023 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Керімова А.З. надійшла заява, в якій останні просить скасувати заочне рішення Московського районного суду м. Харкові від 27.01.2022 року, посилаючись на те, що відповідачці ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд справи. Крім того, просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, через те, що відповідачка не отримувала судові виклики до Московського районного суду м. Харкова на судові засідання по справі № 643/12192/21.
Приписами ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 284 ЦПК України передбачено, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Статтею 284 ЦПК України чітко визначено порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: 1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення; 2) ім'я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку; 3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; 4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; 5) клопотання про перегляд заочного рішення; 6) перелік доданих до заяви матеріалів.
Проте, в супереч положенням п. 3 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Керімовим А.З. в заяві про перегляд заочного рішення обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, не зазначені.
Крім того, в супереч положенням п. 4 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення не містить посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Пред'явлена заява не відповідає вимогам ч.ч. 3, 4, ст. 285 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 285 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Статтею 185 ЦПК України визначено, що в разі подання позовної заяви без додержання вимог до її форми та змісту, суддя протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Вимоги щодо змісту та форми заяви про перегляд заочного рішення визначені статтею 285 Цивільного процесуального України.
При цьому, якщо подана заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення заяви без руху задля забезпечення заявнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки заяви, що забезпечує можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення заявником недоліків заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись ст.ст. 185, 285 ЦПК України, суд -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Керімова А.З. про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 січня 2022 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -- залишити без руху, надавши заявникові строк для усунення недоліків заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - О.О. Олійник