Справа № 6-96/11
05.04.2011 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - Скотаря А.Ю., за участю секретаря - Кошової Г.О., розглянувши подання державного виконавця Московського відділу ДВС Харківського міського управлянні юстиції щодо звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, -
На виконанні Московського відділу ДВС Харківського міського управлянні юстиції знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 510,00 грн. відповідно до постанови № 231903 від 28.07.2010, виданої органами ДАІ.
Боржником в добровільному порядку виконавчий документ не виконано.
Державним виконавцем встановлена наявність відкритих рахунків боржника в АТ «УкрСиббанк» та АТ «ПроКредитбанк», але для виконання постанови необхідно накласти арешт на кошти боржника в зазначених установах.
Заявник просить вирішити питання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, а саме накласти арешт на кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на його рахунках у АТ «УкрСиббанк» та АТ «ПроКредитбанк» в загальному розмірі 561,00 грн.
Суд, вивчивши матеріали подання, дійшов до наступного:
Стаття 377 ЦПК України вказує, що питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Отже, зазначена стаття передбачає порядок стягнення грошових коштів боржника, що знаходяться на рахунках інших осіб.
Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно ч. 1 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Частина 4 ст. 52 Закону передбачає, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, який поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для вирішенні поставленого в поданні питання відповідно до положень ст. 377 ЦПК України та зазначає, що державний виконавець відповідно до наданих йому повноважень має можливість особисто накласти арешт на кошти боржника та звернути стягнення на них.
Керуючись ст.ст. 208, 377 ЦПК України, ст.ст. 5, 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження», -
В задоволенні подання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області протягом 5 днів з моменту її проголошення, а особою, що приймала участь у справі, але не була присутньою під час її проголошення - в той же термін з моменту отримання її копії.
Суддя А.Ю. Скотар