вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
06.03.2023 р. Справа № 917/1126/22
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовною заявою Комунального підприємства "Третя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради", пров. Рибальський, 10В, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ 01999595
до Комунального підприємства "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради", вул. Шевченка, 23, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 01999106
про стягнення грошових коштів
Комунальне підприємство "Третя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою № 784 від 15.09.2022 року (вх. № 1222/22 від 16.09.2022 року) до Комунального підприємства "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради" з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 119 251,35 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували у договірних відносинах, проте, відповідач порушив умови договорів про надання послуг по проведенню бактеріологічних досліджень в частині здійснення розрахунків.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2022 року матеріали справи № 917/1126/22 передані судді Білоусову С.М.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.09.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 5-денний строк з дня вручення даної ухвали.
Після усунення обставин, які стали підставою для залишення позову без руху, ухвалою суду від 26.09.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1126/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач відреагував на позов відзивом за № 01-19/5342 від 07.10.2022 року (вх. № 7340 від 11.10.2022 року), у якому проти позову заперечує з посиланням нате, що КП "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради" протягом 2020 та 2021 років не отримувало від позивача ані актів наданих послуг по проведенню бактеріологічних досліджень, ані рахунків на оплату таких послуг. Крім того, не зрозуміло які саме послуги надавалися, адже прейскурантом цін на бактеріологічне дослідження, затвердженим розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 521 від 07.06.2018 року, встановлено ціни за надання послуг, які складаються з 11 найменувань, відповідно різною вартістю.
20.10.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив № 911 від 17.10.2022 року (вх. № 7699), у якій заперечує проти доводів, викладених у відзиві з огляду на те, що він у паперовому вигляді приймав направлення від відповідача по проведенню бактеріологічних досліджень. Щодо не надсилання відповідачу рахунків на актів наданих послуг, останній посилається на виявлені в ході перевірки Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби у Полтавській області порушення щодо понесених витрат на проведення бактеріологічних досліджень та нераціональному використанні бюджетних коштів. Відтак, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив № 01-19/2741 від 25.10.2022 року (вх. № 8066 від 31.10.2022 року), у яких заперечує проти доводів позивача та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
23.01.2020 року між Комунальним підприємством "Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня Полтавської обласної ради" (замовник) та Комунальним підприємством "3-тя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради" (виконавець) було укладено договір № 19 про надання послуг по проведенню бактеріологічних досліджень, за яким замовник замовляє, а виконавець надає послуги по проведенню бактеріологічних досліджень, які надійшли від замовника.
04.01.2021 року між Комунальним підприємством "Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня Полтавської обласної ради" (замовник) та Комунальним підприємством "3-тя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради" (виконавець) було укладено договір № 1 про надання послуг по проведенню бактеріологічних досліджень, за яким замовник замовляє, а виконавець надає послуги по проведенню бактеріологічних досліджень, які надійшли від замовника.
Укладеними договорами сторони погодили, зокрема, наступне:
- ціна послуг кожного найменування зазначається у прейскуранті, який додається до договору. Ціна за одиницю послуг може змінюватися. У випадку зміни ціни сторонами укладається додаткова угода, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1., п. 2.3);
- розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок "виконавця", згідно наданого рахунку та акту виконаних робіт (п. 3.1);
Договір № 19 від 23.01.2020 року вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року (п. 5.1 договору).
Відповідно, договір № 1 від 04.1.2021 року вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року.
Як зазначає позивач, на виконання умов укладених договорів ним в період 2020 та 2021 років було надано послуги по проведенню бактеріологічних досліджень на загальну суму 119 251,35 грн. Як доказ викладеної обставини, останній долучає до матеріалів справи акт надання послуг № 216 та рахунок на оплату № 216 на суму 119 251,35 грн.
Крім цього, позивач посилається на довідку Управління Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області № 201604-23/137-з від 27.09.2021 року, відповідно до якої фактично на проведення бактеріологічних досліджень поліклінікою використано коштів міського бюджету на придбання реактивів та медичних виробів на загальну суму 261 21,17 грн., зокрема, Комунальним підприємством "Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня Полтавської обласної ради" 119 251,35 грн. (за 2020 рік - 76 687,81 грн., за січень - серпень 2021 року - 42 563,54 грн.).
Засіданням постійно діючої комісії Полтавської обласної ради з питань охорони здоров'я та соціального захисту населення від 22.12 2021 року розглянуто питання реорганізації Комунального підприємства "Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня Полтавської обласної ради" та з 01.09.2022 року Комунальне підприємство "Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня Полтавської обласної ради" приєднано до Комунального підприємства "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради", при цьому, останній є правонаступником усього майна, прав та обов'язків дитячої лікарні.
Відповідач за надані послуги по проведенню бактеріологічних досліджень не розрахувався, заборгованість останнього становить 119 251,35 грн., з огляду на що, КП "3-тя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради" зверталося до КП "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради" з листами за № 39 від 17.01.2022 року та № 130 від 04.07.2022 року, у яких просило відшкодувати понесені витрати в сумі 76 687,81 грн., за договором № 1 від 04.01.2021 року.
Відповідач на листи жодним чином не відреагував, грошові кошти не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до КП "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради" з претензію за № 214 від 12.09.2022 року з вимогою відшкодувати понесені фактичні витрати коштів міського бюджету на проведення бактеріологічних досліджень в сумі 119 251,35 грн.
Відповідач і на претензію жодним чином не відреагував, кошти в розмірі 119 251,35 грн. не сплатив.
З огляду на викладені обставини, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського Полтавської обласної ради" заборгованості в розмірі 119 251,35 грн.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що на підставі договорів про надання послуг по проведенню бактеріологічних досліджень від 23.01.2020 року № 19 та від 04.01.2021 року № 1 у сторін виникли господарські зобов'язання, а відтак, взаємні права та обов'язки, обумовлені цими договорами.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Отже, підписання замовником акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 року у справі № 915/905/16 зазначив, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту здійснення господарської операції, сторони не позбавлені можливості доводити вказаний факт іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення господарської операції (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 року у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 року у справі № 914/2267/18).
Судом встановлено, що як доказ надання послуг проведення бактеріологічних досліджень в період 2020 та 2021 роках позивач надає суду акт надання послуг № 216 на загальну суму 119 251,35 грн., який не містить відомостей про дату складання документу, не містять особистого підпису зі сторони замовника, а також не містить посилання на договори за якими надавалися послуги.
Отже, акт надання послуг № 216 не відповідає вимогам частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять недоліки, які не дозволяють суду ідентифікувати особу замовника - відповідача, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та не містять відомостей про дату складання документу і посилань на договори, на підставі яких він був складений.
При цьому, позивач не надає суду доказів надсилання вказаного акту на адресу відповідача.
Крім того, суд зазначає, що до матеріалів справи долучено лише один акт наданих послуг, при цьому між сторонами були укладені два договори, а саме: договір № 19 від 23.01.2020 року та договір № 1 від 04.01.2021 року. Проте, пунктами 3.1 договорів сторони погодили, що розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок "виконавця", згідно наданого рахунку та акту виконаних робіт.
До того ж, рахунок на оплату на загальну суму 119 251,35 грн. виставлено на підставі договору № 2021 від 01.08.2021 року, який не є предметом розгляду даної справи.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на довідку Управління Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області № 201604-23/137-з від 27.09.2021 року (відповідно до якого фактично на проведення бактеріологічних досліджень поліклінікою використано коштів міського бюджету на придбання реактивів та медичних виробів на загальну суму 261 21,17 грн., зокрема, Комунальним підприємством "Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня Полтавської обласної ради" 119 251,35 грн. (за 2020 рік - 76 687,81 грн., за січень - серпень 2021 року - 42 563,54 грн.).
Проте, звіт за результатами аудиторського дослідження може бути підставою для вчинення процесуальних дій, у даному випадку - пред'явлення до суду позову, однак не позбавляє позивача процесуального обов'язку доводити наявність порушення прав чи законного інтересу, що останнім зроблено не було. При цьому звіт за результатами аудиторського дослідження не має обов'язкового характеру та не може оспорюватися в суді. Крім того, звіт за результатами аудиторського дослідження не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких досліджувалася. Такий не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, звіт за результатами аудиторського дослідження не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу його витрати.
Залучені позивачем до матеріалів справи докази містять суперечливу інформацію, а саме: у листах № 39 від 17.01.2022 року та № 130 від 04.07.2022 року позивач просить відповідача відшкодувати понесені витрати в сумі 76 687,81 грн., посилаючись на договір № 1 від 04.01.2021 року, а претензія за № 214 від 12.09.2022 року пред'явлена на суму 119 251,35 грн.
Враховуючи вищевикладене, за відсутності інших доказів фактичного надання позивачем послуг проведення бактеріологічних досліджень на загальну суму 119 251,35 грн. відсутні підстави для виникнення у відповідача обов'язку з оплати відповідних послуг.
Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 року у справі №914/385/18, від 10.04.2019 року у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 року у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 року зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 року зі справи № 914/1680/18).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд,-
1. У позові відмовити повністю.
2. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С. М.