"06" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3498/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/3498/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” (21010, м. Вінниця, вул. Івана Богуна, 2, офіс 303, код ЄДРПОУ 39286927)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОС” (67640, Одеська область, Біляївський район, село Градениці, вул. Центральна 87, код ЄДРПОУ 24775415)
про стягнення 680 953,31грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОС” про стягнення 680 953,31грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №17/11-2 від 17.11.2021р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3498/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 17.01.2023р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
17.01.2023р. за вх. №1599/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 90% відповідно, зменшити відсотки за користування коштами до 3% річних та відмовити стягнення індексації на курсову різницю.
23.01.2023р. за вх. №2120/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
17.11.2021р. між ТОВ “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛОС” (Покупець) укладено договір поставки №17/11-2, згідно з яким у строки, передбачені цим Договором Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива, та/або інший товар, погоджений Сторонами у специфікаціях до даного Договору), визначений Сторонами у специфікаціях до даного Договору (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (Специфікаціями до нього).
Відповідно до п. 1.2. договору предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у Специфікації, підписаних Постачальником та Покупцем, які є невід'ємними частинами цього Договору. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату їх складання.
Згідно з п. 2.1. договору загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається загальною кількістю Товару, зазначеною у всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору.
За умовами п.п. 3.1., 3.2. договору, ціна Товару, що є предметом даного Договору, вказується у Специфікаціях до даного Договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість Товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США або ЄВРО). Загальна сума Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках нього Договору.
Порядок та строки оплати Товару визначаються у відповідних Специфікаціях щодо умов поставки такого товару (п. 5.5. договору).
У п. 5.6. Договору сторони погодили, що у зв'язку із тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику гіроіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором.
Згідно п. 5.7. Договору у випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений AT «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору, Специфікації та/або відвантаження Товару. Покупець для оплати зобов'язується використовувати курс долара США до гривні, що встановлений AT «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США на дату підписання даного Договору та Специфікації.
Відповідно до п. 5.8. Договору, зокрема, у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений AT «УКРСИББАНК» для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення Договору, Сторони для визначення належної до сплати суми вартості Товару використовують наступну формулу: S=(A2/A1) * В. де: S- Ціна на момент оплати; В - Ціна на момент підписання; А1 - курс долара США до гривні, що встановлений AT «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США на день підписання Договору/Специфікації; А2- курс долара США до гривні, що встановлений AT «УКРСИББАНК» для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін.
Пунктом 5.10. Договору передбачено, що на дату здійснення платежу за Договором Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором Покупець перераховував Постачальнику гроші в оплату Товару, то на дату здійснення платежу за Договором Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.
Відповідно до п. 5.11. Договору при зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви Постачальником про стягнення із Покупця заборгованості за цим Договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених Покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за Договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни Товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то Постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни Товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог.
Підписанням видаткової накладної Покупець засвідчує факт передачі йому Постачальником Товару, вказаного у відповідній видатковій накладній, а також разом з Товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікатів якості (відповідності), інструкції щодо використання та застосування даного Товару. Датою фактичної передачі Товару Покупцю є дата, зазначена у видатковій накладній (п.6.8. договору).
Відповідно до п. 6.9. договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: за кількістю (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; за якістю - відповідно до якості, вказаної у документі про якість.
Пунктом 7.4. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від загальної суми договору, визначеної в порядку п.3.2 договору.
Відповідно до п. 7.8. договору у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань, щодо оплати вартості отриманого Товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами, виходячи з 30 % річних, нарахованих на суму заборгованості.
За умовами п. 7.9. договору відповідно до ст. 259 ЦК України, Сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості Товару, а також вимог, пов'язаних з несвоєчасною оплатою Товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п'ять років. Крім цього, сторони відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від обов'язку викопати зобов'язання за ним, які виникли під час його дії (п. 9.1. договору).
У Специфікації №1 від 17.11.2021р. до Договору поставки № 17/11-2 від 17 листопада 2021, сторони погодили, зокрема найменування товару, кількість, загальну вартість, терміни поставки, а також визначили порядок та строк оплати товару, а саме Доктор Грін - СТАРТ у кількості 812 кг загальною вартістю з ПДВ 325 819,87 грн.; Доктор Грін - ОЛІЙНІ у кількості 808 кг загальною вартістю з ПДВ 324 214,85 грн.; а всього Товарів на загальну суму 650 034,72 грн. з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 24 300,36 доларів США.; 195 010,42 грн. оплачується Покупцем в строк до 19.11.2021 року; 455 024,30 грн. оплачується Покупцем в строк до 01.03.2022 року.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму разом з ПДВ 650 034,72 грн., про що свідчить підписана між сторонами та скріплена печатками видаткова накладна №683 від 19.11.2021р.
Також, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №757 від 17.11.2021р. на загальну суму 650 234,72 грн.
Проте, як вказує позивач свої зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар ТОВ «КОЛОС» неналежним чином не виконало, грошові кошти за поставлений Товар сплатило з порушенням передбачених Договором строків, не у повному обсязі, без урахування індексації на курсову різницю згідно розділу 5 Договору, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість за Договором з урахуванням положень про індексацію на курсову різницю в сумі 321 717,72грн. (еквівалент: 24 300,36 Дол.США (вартість згідно Специфікації) - 16 317,29 Дол.США (фактично сплачені кошти) = 7 983,07 Дол.США, що станом на дату складання позовної заяви становить: 7 983,07 Дол.США х 40,30 грн./l Дол.США = 321 717,72 грн.)
Крім того, в зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач нарахував останньому пеню в сумі 89 597,74грн., штраф в розмірі 195 010,42грн., 30 % річних в сумі 74 627,43грн.
Отже, приймаючи до уваги порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором на поставки №17/11-2 від 17.11.2021р. Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Судом встановлено, що 17.11.2021р. між ТОВ “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛОС” (Покупець) укладено договір поставки №17/11-2, згідно з яким у строки, передбачені цим Договором Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар (насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива, та/або інший товар, погоджений Сторонами у специфікаціях до даного Договору), визначений Сторонами у специфікаціях до даного Договору (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (Специфікаціями до нього).
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У Специфікації №1 від 17.11.2021р. до Договору поставки № 17/11-2 від 17 листопада 2021, сторони погодили, зокрема найменування товару, кількість, загальну вартість, терміни поставки, а саме Доктор Грін - СТАРТ у кількості 812 кг загальною вартістю з ПДВ 325 819,87 грн.; Доктор Грін - ОЛІЙНІ у кількості 808 кг загальною вартістю з ПДВ 324 214,85 грн.; а всього Товарів на загальну суму 650 034,72 грн. з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 24 300,36 доларів США.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму разом з ПДВ 650 034,72 грн., про що свідчить підписана між сторонами та скріплена печатками видаткова накладна №683 від 19.11.2021р.
Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порядок та строки оплати Товару визначаються у відповідних Специфікаціях щодо умов поставки такого товару (п. 5.5. договору).
Відповідно до п. 2 Специфікації, сторони визначили порядок та строк оплати товару, а саме 195 010,42 грн. оплачується Покупцем в строк до 19.11.2021 року; 455 024,30 грн. оплачується Покупцем в строк до 01.03.2022 року.
Також відповідачем з порушенням встановленого в Договорі строку сплачено 500 010,42 грн, відтак сума основного боргу становить 150 024,30 грн. (650 034,72-500 010,42).
Господарський суд враховує положення п. 5.6. Договору про те, що у зв'язку із тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором.
За п. 5.7. Договору, у випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ "УКРСИББАНК" для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений АТ "УКРСИББАНК" для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору, Специфікації та/або відвантаження Товару, Покупець для оплати зобов'язується використовувати курс долара США до гривні, що встановлений АТ "УКРСИББАНК" для операцій з продажу долара США на дату підписання даного Договору та Специфікації.
Згідно з п. 5.8. Договору, у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ "УКРСИББАНК" для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладення Договору, Сторони для визначення належної до сплати суми вартості Товару використовують наступну формулу:
S=(A2/A1)*B, де:
S - Ціна на момент оплати;
В - Ціна на момент підписання;
А1 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ "УКРСИББАНК" для операцій з продажу долара США на день підписання Договору/Специфікації;
А2 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ "УКРСИББАНК" для операцій з продажу долара США на день перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін.
У випадку прострочення Покупцем сплати платежу за Договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник А2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою під проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за Договором.
Якщо на якусь дату АТ "УКРСИББАНК" курс долара США до гривні для операцій з продажу долара США не встановлений, то Сторони беруть курс долара США до гривні, що встановлений АТ "УКРСИББАНК" для операцій з продажу долара США в найближчий до такої дати попередній банківський день.
Якщо показники А1 та/або А2 неможливо визначити по причині не встановлення АТ "УКРСИББАНК" курсу долара США до гривні для операцій з продажу долара США на відповідну дату або найближчий до такої дати попередній банківський день, Сторони для визначення показників А1 та/або А2 використовують офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на відповідну дату.
Проіндексовані суми платежів є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати Товару, які Покупець повинен виконати. Сплачені Покупцем Постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують вартість Договору, є індексацією (тобто збільшенням) ціни Товару. Сума індексації ціни Товару (різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частиною ціни Товару, що разом із цінами за Специфікацією становлять повну ціну Товару. При цьому, Сторони погодили, що така зміна ціни Товару не є зміною ціни Товару в односторонньому порядку з ініціативи Постачальника, а також не потребує внесення змін до цього Договору, додатків та Специфікацій до нього. Порядок індексації платежів за Товар не є відповідальністю Покупця або іншим правовим наслідком порушення ним свого зобов'язання. (п. 5.9. Договору)
На дату здійснення платежу за Договором Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором Покупець перераховував Постачальнику гроші в оплату Товару, то на дату здійснення платежу за Договором Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу. (п. 5.10. Договору)
При зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви Постачальником про стягнення із Покупця заборгованості за цим Договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених Покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за Договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни Товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то Постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни Товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог. (п. 5.11. Договору)
У випадку, якщо на момент складання претензії або позовної заяви до суду Покупцем було здійснено часткову оплату за Товар, залишок основного боргу в еквіваленті доларів США визначається як різниця між загальною ціною Товару у доларах США, вказаною у відповідній специфікації, та еквівалентом у доларах США фактично здійснених Покупцем оплат з урахуванням положень про індексацію та курсу долара США на момент здійснення таких оплат. (п. 5.12. Договору)
Відповідно до інформації АТ "Укрсиббанк", станом на 02.12.2022 (дата складання позовної заяви) встановлено курс валют USD - 40,30 для операцій з продажу долара США. В свою чергу, на момент підписання сторонами Специфікації № 1 до Договору сторонами у самій Специфікації констатовано, що курс долара до гривні, що встановлений АТ "Укрсиббанк" для операцій з продажу долар на день підписання Специфікації 26,75. Отже, позивач наводить розрахунок основного боргу за Договором з урахуванням індексації на курсову різницю: 24 300,36 Дол.США (вартість згідно Специфікації) - 16 317,29 Дол.США (фактично сплачені кошти) = 7 983,07 Дол.США, що станом на дату складання позовної заяви становить: 7 983,07 Дол.США х 40,30 грн./l Дол.США = 321 717,72 грн.
Здійснивши перерахунок, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, відтак сума основної заборгованості з урахуванням індексації по Договору є обґрунтованою.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного богу з урахуванням індексації на курсову різницю є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 30% річних у розмірі 74 627,43грн.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.8. договору у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань, щодо оплати вартості отриманого Товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами, виходячи з 30 % річних, нарахованих на суму заборгованості.
Враховуючи приписи законодавства та умов договору, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 30% річних є обґрунтованими та правомірними.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 89 597,74грн. та штрафу в сумі 195 010,42грн.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Пунктом 7.4. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від загальної суми договору, визначеної в порядку п.3.2 договору.
За умовами п. 7.9. договору відповідно до ст. 259 ЦК України, Сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості Товару, а також вимог, пов'язаних з несвоєчасною оплатою Товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п'ять років. Крім цього, сторони відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені та штрафу відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, в зв'язку з чим відповідні заперечення відповідача судом оцінюються критично.
Розглянувши здійснений позивачем розрахунки пені та штрафу, господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 % від заявлених позивачем, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду. Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій, а також розмір, до якого вони підлягають зменшенню.
Отже, з урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру штрафу на 50 % до 97 505,21 грн. Водночас суд, із врахуванням балансу інтересів обох сторін, та з огляду на те, що розмір нарахованої позивачем пені не є надмірно великим відмовляє відповідачу у зменшенні розміру нарахованої позивачем пені.
Крім того, відповідачем також було заявлено клопотання про зменшення 30% річних до 3%. При цьому в обґрунтування необхідності зменшення відповідач посилається на правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18
Разом з тим, відповідні посилання відповідача на правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, як на наявність підстав для зменшення нарахованих позивачем 30 % річних не заслуговують на увагу, оскільки в самій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 встановлено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення.
Проте, в даному випадку відповідачем не наведено суду виняткових обставин, які дозволяють встановити певну несправедливість та непропорційність нарахованих позивачем 30% річних на суму заборгованості.
Щодо посилань відповідача на неналежне виконання зобов?язань у зв?язку з введенням карантинних заходів та воєнного стану, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір поставки між сторонами був укладений 17 листопада 2021 року, тобто в період, коли карантинні заходи вже були запроваджені, а отже Відповідач усвідомлював, що бере на себе зобов'язання перед Позивачем в період існування законодавчо встановлених карантинних заходів. При цьому, Відповідач не зазначначено, які саме карантинні заходи та яким чином вплинули на можливість виконання ним своїх зобов'язань в рамках укладеного договору.
Щодо воєнного стану, дійсно Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 запроваджено воєнний стан на території України, який неодноразово продовжувався.
28 лютого 2022 року на сайті ТПП України було розміщено загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із запровадженням воєнного стану.
Разом з тим, лист ТПП України не може вважатися беззаперечним доказом існування для сторони договору форс-мажорних обставин, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням всіх встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Аналогічні висновки були зроблені у постановах від 14.02.2018 у справі N 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі N 917/1053/18, на які послався скаржник як на підставу касаційного оскарження.
Визнання листа ТПП України беззаперечним та достатнім доказом існування обставин непоборної сили (форс-мажору) для Відповідача без надання оцінки іншим доказам, суперечить змагальності судового процесу. Таке засвідчення може вважатися достатнім доказом існування форс-мажору для сторін договору, якщо вони про це домовилися, однак умови Договору поставки, укладеного між сторонами, відповідних положень не містять.
Суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку. Відтак сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини має оцінюватися судом лише як один із доказів, наданих стороною, за правилами оцінки доказів, встановлених ст. 86 ГПК України.
Разом з тим відповідачем окрім зазначення про неможливість належного виконання своїх зобов'язань за договором в зв'язку з веденням воєнного стану форс-мажорних обставин, жодними доказами не довела що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Щодо позиції відповідача викладеної у відзиві на позов, відносно відмови в стягненні індексації на курсову різницю, суд зазначає що жодного обґрунтування необхідності відмови в її стягнення відповідачем не наведено. Більш того відповідне право передбачено умовами укладеного між сторонами договору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи зменшення штрафу підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” (21010, м. Вінниця, вул. Івана Богуна, 2, офіс 303, код ЄДРПОУ 39286927) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОС” (67640, Одеська область, Біляївський район, село Градениці, вул. Центральна 87, код ЄДРПОУ 24775415) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОЛОС” (67640, Одеська область, Біляївський район, село Градениці, вул. Центральна 87, код ЄДРПОУ 24775415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС” (21010, м. Вінниця, вул. Івана Богуна, 2, офіс 303, код ЄДРПОУ 39286927) основний борг з урахуванням індексації на курсову різницю в сумі 321 717(триста двадцять одна тисяча сімсот сімнадцять)грн. 72коп., штраф в розмірі 97 505 (дев'яносто сім тисяч п'ятсот п'ять)грн. 21коп., пені в сумі 89 597 (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім)грн. 74коп., 30% річних в розмірі 74 627 (сімдесят чотири тисячі шістсот двадцять сім)грн. 43коп. та судовий збір в сумі 10 214(десять тисяч двісті чотирнадцять)грн. 46коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення з урахуванням відсутності в суді стабільного електропостачання та перебування судді Погребної К.Ф. на лікарняному з 27.02.2023р. по 03.03.2023р. складено 06 березня 2023 р.
Суддя К.Ф. Погребна