ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.03.2023Справа № 910/13381/22
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ТЕХНОЛОГІЯ» (40020, Сумська обл., місто Суми, пр. Курський, будинок 147-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕКС ЦЕНТР» (04112, місто Київ, вул. Оранжерейна, будинок 3, офіс 103) про стягнення 164 912,25 грн.,
без повідомлення (виклику) сторін,
02.12.2022 Приватне акціонерне товариство «ТЕХНОЛОГІЯ» (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕКС ЦЕНТР» (далі відповідач) стягнення 164 912,25 грн та 05.12.2022 зазначену заяву передано судді Демидову В.О. у відповідності до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство «ТЕХНОЛОГІЯ» вказує, що відповідачем неналежним чином виконано умови договору поставки №АЦ1605/1 від 16.05.2022, а саме не поставлено товар в повному обсязі та не повернуто передоплату за непоставлений товар на суму 164 912,25 грн.
Ухвалою суду від 08.12.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ТЕХНОЛОГІЯ» - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 08.12.2022, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою суду від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.
Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Частиною п'ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).
Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 26.12.2022 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу (№ 0105493352837) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у сервісі моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Опендатабот.
Однак, конверт з ухвалою суду від 26.12.2022, який направлявся на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕКС ЦЕНТР» (04112, місто Київ, вул. Оранжерейна, будинок 3, офіс 103) був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.12.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
16.05.2022 між Приватним акціонерним товариством «ТЕХНОЛОГІЯ» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТЕКС ЦЕНТР» (відповідач, постачальник) укладений договір №АЦ1605/1 (надалі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат (далі по тексту «Товар»), асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід'ємними частинами (п. 1.1. договору).
У відповідності до п. 2.4 Договору, сторони погодили не вважати недопоставкою Товару розбіжність у вазі Товару, якщо така розбіжність між обсягом Товару, визначеним у рахунку-фактурі, та обсягом фактично поставленого Товару складає не більше 7 (семи) відсотків.
Ціна на Товар встановлюється за домовленістю між Постачальником та Покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на Товар може змінюватись в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат. Ціна Товару, оплаченого Покупцем, не змінюється, якщо Сторонами не погоджено інше (п. 3.1. договору).
Згідно з п. 3.2 Договору, загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків.
Відповідно до п. 3.3 - 3.4 договору, розрахунок по даному Договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.
Умови оплати:
- передплата 70% вартості партії Товару здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем рахунку-фактури;
- 30% вартості Товару з урахуванням можливого відхилення (п.2.4) оплачується покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів від дня фактичного отримання товару в пункті поставки.
Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. У разі одержання від Покупця передплати частково, Постачальник має право на поставку товару на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку - фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним або електронним зв'язком.
Згідно з п. 4.1 договору, товар поставляється на умовах СРТ склад Покупця за адресою: 40020, м. Суми, пр-т. Курський, б.147-А.
Строк поставки Товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання Продавцем 70% передоплати на партію Товару, що вказана у відповідному рахунку-фактурі (п. 4.3 договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1. договору).
Матеріали справи містять рахунки на оплату №АЦ-0000796 від 23.05.2022 на суму 526 734,50 грн та №АЦ-0000814 від 07.06.2022 на суму 210 386,00 грн.
На підставі виставлених рахунків позивач здійснив оплату за договором у розмірі 515 984,35 грн, в підтвердження чого позивачем надано копію платіжного доручення №8138 від 25.05.2022 на суму 368 714,15 грн та №8440 від 08.06.2022 на 147 270,20 грн.
Позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 80/1і від 07.07.2022 про повернення грошових коштів за непоставлений товар на загальну суму 251 047,35 грн, а саме:
- Сума до повернення за рахунком № АЦ-0000796 від 23.05.22 складає 103 777,15 грн з ПДВ.
- Сума до повернення за рахунком № АЦ-0000814 від 07.06.22 складає 147 270,20 грн з ПДВ.
У відповідь, відповідач гарантійним листом від вих. № 1907-01 від 19.07.2022, гарантував, що заборгованість, яка виникла за договором №АЦ1605/1 від 16.05.2022 буде погашена підприємством відповідача в строк до 31.07.2022.
Претензією від 02.08.2022 №110/6 позивач вимагав негайно повернути залишок коштів від не здійсненої попередньої оплати, а також надати товаросупроводжувальні документи на поставлений товар.
Зокрема позивач зазначив у претензії, що 23.05.2022 року до Покупця надійшов рахунок Постачальника від 23.05.2022 року № АЦ-0000796 на оплату товару загальною вартістю 526 734,50 гривень, у т.ч. ПДВ 87 789,09 гривень, а саме:
- лист г/к 30x2000x6000, 1 шт., вартістю 176 625,00 грн. з ПДВ;
- лист г/к 30x2000x3000, 1шт., вартістю 88 312,00 грн. з ПДВ;
- лист г/к 40x2000x4500, 1 шт., вартістю 178 038,00 грн. з ПДВ;
- лист г/к 40x2000x1000, 1 шт., вартістю 39 250,00 грн. з ПДВ;
- лист г/к 30x1500x2000, 1 шт., вартістю 44 509,00 грн. з ПДВ.
Відповідно пункту 3.4. Договору покупець 25.05.2022 року сплатив на користь продавця 70% вартості Товару, зазначеного у рахунку вище, що склало 368 714,15 гривень, у т. ч. ПДВ 61 452,36 гривень. Згідно умов п. 4.3. Договору Постачальник зобов'язаний поставити Товарів на суму 526 734,50 грн. не пізніше 08.06.2022 року.
08.06.2022 року Покупцеві було поставлено товару на загальну суму 264 937,00 грн. з ПДВ, зокрема:
- лист г/к 30x2000x6000, 1 шт., вартістю 176 625,00 грн. з ІІДВ;
- лист г/к 30x2000x3000, 1шт., вартістю 88 312,00 грн. з ПДВ.
Однак, вказаний товар був поставлений без товаросупроводжувальних документів.
Таким чином, у строк, визначений Договором, Постачальник не поставив Покупцеві Товар, перелік яких вказано в рахунку № АЦ-0000796 від 23.05.2022 року, на суму 261 797,50 грн. з ПДВ.
07.06.2022 року до Покупця надійшов рахунок Постачальника від 07.06.2022 року № АЦ-0000814 на оплату товару (лист г/к 40x2000x5000, 1 шт.) загальною вартістю 210 386,00 гривень, у т.ч. ПДВ 35 064,33 гривень.
Відповідно пункту 3.4. Договору покупець 08.06.2022 року сплатив на користь продавця 70% вартості Товару, зазначеного у рахунку, зазначеному вище, що склало 147 270,20 гривень, у т. ч. ПДВ 24 545,04 гривень. Згідно умов п. 4.3. Договору Постачальник зобов'язаний поставити Товар вартістю 210 386,00 гривень, у т.ч. ПДВ 35 064,33 гривень не пізніше 22.06.2022 року. Однак, у визначений Договором строк, Товар Покупцеві поставлений не був, чим Постачальник повторно порушив умови Договору.
Відтак за двома рахунками Постачальника на загальну суму 737 120,50 грн. з урахуванням ПДВ, Покупцем було сплачено 515 984,35 грн. з ПДВ. Фактично Постачальником було поставлено Товарів на суму 264 937,00 грн. з ПДВ. Різниця між сплаченими коштами та отриманими товарами склала 251 047,35 грн.
14.07.2022 року Постачальник частково повернув Покупцеві кошти у сумі 73 635,10 грн., після чого залишок коштів Покупця від здійсненої попередньої оплати за Товари, що не були поставлені, склав 177 412,25 гривень.
В позовній заяві, позивач вказує, що 14.07.2022р., 30.08.2022р., та 21.09.2022р. Відповідач частково повернув Позивачеві кошти у загальній сумі 86 135,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору №АЦ1605/1 від 16.05.2022 не поставив оплачений товар, грошові кошти у розмірі 164 912,25 грн не повернув. .
Позивач зазначає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХ ЦЕНТР 1» не повернуло попередню оплату, позивачем заявлено до стягнення з відповідача вартість оплаченого проте не поставленого товару у розмірі 164 912,25 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір поставки №АЦ1605/1 від 16.05.2022, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат (далі по тексту «Товар»), асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід'ємними частинами.
Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору на підставі рахунків на оплату №АЦ-0000796 від 23.05.2022 на суму 526 734,50 грн та №АЦ-0000814 від 07.06.2022 на суму 210 386,00 грн. позивач здійснив оплату за договором у розмірі 515 984,35 грн, в підтвердження чого позивачем надано копію платіжного доручення №8138 від 25.05.2022 на суму 368 714,15 грн та №8440 від 08.06.2022 на 147 270,20 грн.
Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки попередню оплату позивач перерахував відповідачу в розмірі 515 984,35 грн, а відтак з урахуванням п. 4.3 Договору строк поставка вважається таким, що настав.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Частиною першою ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини другої статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За змістом частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.
Відповідно до частини другої ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.
Разом з тим, позивачем надано копію претензії про повернення суми попередньої оплати, яку було направлено на адресу відповідача у підтвердження чого надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № трекінгу 4000510295182 однак, конверт з претензією, який направлявся на адресу відповідача був повернутий позивачеві з відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи, що доказів поставки відповідачем товару на суму 164 912,25 грн чи повернення попередньої оплати на вказану суму товару матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку, що позивач використав своє право на пред'явлення вимоги щодо повернення попередньої оплати шляхом пред'явлення даного позову.
При цьому суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 по справі № 1-2/2002, положення частини другої ст. 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
При цьому, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
У свою чергу, у відповідності з положеннями частини першої ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до частини першої ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
Враховуючи наведене, оскільки відповідач поставку оплаченого позивачем товару у строки встановлені договором не здійснив, належні та достатні докази поставки відповідачем товару в матеріалах справи відсутні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 164912,25 грн.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказів на підтвердження поставки товару суду не надані, доказів на підтвердження повернення попередньої оплати в сумі 164912,25 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми попередньої оплати в розмірі 164912,25 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин позов Приватного акціонерного товариства «ТЕХНОЛОГІЯ» підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕКС ЦЕНТР» (04112, місто Київ, вул. Оранжерейна, будинок 3, офіс 103, код ЄДРПОУ 42583743) на користь Приватного акціонерного товариства «ТЕХНОЛОГІЯ» (40020, Сумська обл., місто Суми, пр. Курський, будинок 147-А, код ЄДРПОУ 14022407) суму попередньої оплати у розмірі 164 912 (сто шістдесят чотири тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 25 коп, та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2023
Суддя Владислав ДЕМИДОВ